Право / 2.Административное и финансовое право

Казанцев А.Ю.

студент юридичного інституту Національного авіаційного університету, м.Київ, Україна

бюджетний індивідуальний юридичний акт: поняття ТА ВИДИ

Досліджуючи такі правомірні дії, як індивідуальні юридичні акти, різновидом яких є акти індивідуального правового регулювання, необхідно відмітити, що в теорії юридичної фактології під індивідуальним регулюванням розуміється: правомірна діяльність суб’єктів права, пов’язана з вирішенням юридично значимих питань, яким правова норма не дала належної правової регламентації, та який опирається тією чи іншою мірою на думку суб’єктів права; встановлений у законодавстві у процедурно-процесуальній формі, результатом якої є індивідуальний правовий акт (судове рішення, адміністративний акт, договір та інші), конкретизуючий права та обов’язки учасників правовідносин [1, с. 153]. З цього цілком очевидним є висновок, що всі акти індивідуального регулювання бюджетної сфери є підставою для динаміки бюджетних правовідносин.

Бюджетному індивідуальному юридичному акту характерні такі риси: 1) виражає волю суб’єкта, який його прийняв; 2) приймається уповноваженими органами державної та місцевої влади, які здійснюють фінансову діяльність; 3) регулює конкретні бюджетні правовідносини, застосовуючи норми бюджетного права; 4) адресується конкретному суб’єкту бюджетного права: розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів тощо; 5) виражає індивідуальні приписи; 6) має письмову форму вираження; 7) приймається відповідно до вимог закону; 8) породжує виникнення, зміну чи припинення бюджетних правовідносин тощо.

Враховуючи наведені основні ознаки бюджетного індивідуального юридичного акта, можна дати наступне його визначення – це правовий акт (документ), прийнятий відповідно до закону у спеціальній формі уповноваженим державним органом чи органом місцевого самоврядування в межах його компетенції, що адресований конкретним суб’єктам бюджетного права і спрямований на виникнення, зміну або припинення бюджетних правовідносин.

Враховуючи те, що бюджетні правовідносини базуються на імперативному методі регулювання, індивідуальні акти в бюджетному праві слід поділяти на субординаційні та координаційні. Так, під субординаційними актами в науці розуміють акти індивідуально-імперативного волевиявлення суб’єкта владних повноважень (Мінфіну, Держказначейства, тощо), що передбачені чинним законодавством України. Прикладом субординаційного акта уповноваженого суб’єкта бюджетного права є рішення такого органу про зупинення операцій з бюджетними коштами для розпорядників та/або одержувачів за бюджетною програмою, за якою виявлено порушення вимог бюджетного законодавства.

Поряд з субординаційними актами індивідуального регулювання важливого значення юридичних фактів у бюджетному праві набули координаційні бюджетні акти індивідуального регулювання, що відображають взаємну волю сторін бюджетних правовідносин. За переконанням окремих учених (В.Д. Чернадчук, А.Т. Ковальчук, Ю.І. Пивовар та ін.), саме за рахунок укладення договорів і угод про розмежування предметів відання бюджетно-правовий механізм регулювання відносин останнім часом значно розширився, причому не лише «по вертикалі» (між розпорядником бюджетних коштів та їх отримувачем), але й «по горизонталі» (між органами місцевого самоврядування різних територіальних громад; між головними розпорядниками бюджетних коштів, тощо). Бюджетно-процесуальні норми, що містяться в договорах між органами державної влади і муніципальними органами про розмежування предметів відання і повноважень, носять, як правило, компетенційний характер. Вони закріплюють загальні повноваження у сфері бюджетного процесу. Необхідно зазначити, що в бюджетному праві координаційні акти індивідуального регулювання тісно пов’язані з субординаційними індивідуальними актами. Наприклад, такий координаційний акт, як договір про бюджетні запозичення, управління бюджетним боргом завжди існує разом із таким субординаційним актом, як рішення Уряду. Поділяємо думку вчених, що на законодавчому рівні повинно бути чітко визначено порядок прийняття індивідуальних юридичних актів, які породжують динаміку бюджетних правовідносин. Переконані, що індивідуальні юридичні акти в бюджетному праві повинні прийматися уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування на підставі детально визначених у законодавстві юридичних фактів. Тобто у фінансового органу, ГРБК, повинен бути визначений обов’язок щодо прийняття відповідного індивідуального акта. Як слушно заявляє О.В. Старовєрова, в правозастосовній діяльності конкретизувати юридичні факти, що визначені в законі, потрібно мінімально. Державний орган повинен у більшості випадків лише встановлювати факти, які визначені в законі, та прийняти правовий акт. Законодавцю ж необхідно зазначити ті ситуації, за яких державний орган звільняється від обов’язку прийняття правового акту [2, с. 58].

Крім того слід наголосити на необхідності чіткого нормативного врегулювання вимог до змісту та форми бюджетного індивідуального юридичного акта, основними з яких повинні бути наступні: законність; доцільність; обґрунтованість; умотивованість та інші. При цьому зміст акта повинен складатися з двох компонентів: логічного – висновок уповноваженої особи компетентного органу (наприклад, Рахункової палати, Мінфіну тощо) та вольового – дія уповноваженої особи компетентного органу, яка містить індивідуальні приписи для учасника бюджетних правовідносин.

Література:

1. Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть : учебник / М. В. Карасева. – М. : Юристъ, 1999. – 256 c.

2. Староверова О. В. Классификация юридических фактов и юридических составов в налоговом праве / О. В. Староверова // Закон и право. – 2002. – № 10. – С. 57–61.