Стажування в публічно-службових відносинах

 

Ярошевська Я. Ю., студентка

Науковий керівник:

Меліхова О. Ю., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

 

Публічна служба являє собою організаційно-управлінський, політичний та соціальний інститут держави, що забезпечує комплекс відносин між окремими громадянами, громадянами та їх спільнотами, між державами, використовуючи при цьому державні владні ресурси [1].

Враховуючи значимість публічної служби в процесі формування та реалізації державної політики, забезпечення прав і свобод громадян, особливої уваги набуває питання кадрового укомплектування державних органів та професійної компетентності службовців. Відтак, важливою категорією є власне проходження публічної служби, основним об’єктом якої виступають саме службовці як особистий склад певного державного органу.

За одним з визначень, що використовується у науковій літературі, проходження державної служби – це процес практичного служіння державі та суспільству особи, призначеної на державну посаду державної служби, виконання відповідного виду управлінської або іншої державно-службової діяльності [2].

Одним з елементів проходження публічної служби є стажування –  основний вид практичної підготовки службовців для заміщення державних посад. Його основною метою, як це визначено діючим законодавством, є набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня та ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця [3].

У більш широкому розумінні, головною засадою стажування є привнесення практичної ґрунтовної складової у процес підготовки осіб, що його проходять, формування у них умінь та знань ефективного державного  управління, спрямованого на забезпечення реформування політичної, соціальної, економічної, гуманітарної сфер, адміністративної системи, прогресивних змін у суспільстві,  вироблення новаторських професійних якостей: творчості, ініціативності, незалежного критичного мислення, всебічного, неупередженого осмислення суспільної проблематики, прийняття свідомих та раціональних управлінських рішень, прогнозування наслідків у коротко- та довгострокових перспективах, соціальної  відповідальності, партнерських взаємовідносин.

Основними завданнями стажування будь-якого виду є:

-                       підготовка державного службовця до заміщення конкретної посади державного службовця;

-                       здобуття та накопичення передового досвіду управлінської діяльності;

-                       вироблення стратегічної програми майбутньої службової діяльності та конкретних планів найближчих дій;

-                       випробування державного службовця з погляду доцільності та можливості його просування по службі.

Стажування може здійснюватися у відповідному державному органі, органі місцевого самоврядування строком до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажуван­ня. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцем його стажування та основної роботи. Під час проходження ста­жування працівник повинен додержуватися правил внутріш­нього розпорядку державного органу, де він проходить стажу­вання. На період стажування за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування.

Відповідно до чинного законодавства стажування можуть проходити: 1) особи, що вперше претендують на посаду; 2) публічні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, який затверджується керівником структурного підрозділу органу, в якому проводиться стажування. Під час проходження стажування стажист повинен виконати індивідуальний план, про що подає керівнику державного органу доповідну записку з висновками керівника структурного підрозділу стосовно можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи - стислий письмовий звіт [4].

З метою найбільш ефективної та якісної підготовки, всебічного дослідження компетентності особи, усі види стажування мають обов’язково включати:

-                       теоретичну підготовку;

-                       роботу з нормативно-правовою та іншою документацією, підготовку аналітичних матеріалів і проектів нормативних актів з відповідним обґрунтуванням;

-                       набуття професійних і ділових навичок;

-                       безпосереднє виконання службових обов’язків на конкретній посаді державного службовця;

-                       вивчення досвіду роботи органу державної влади, в якому проходить стажування;

-                       участь у нарадах, семінарах, ділових зустрічах тощо.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігаються його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час знаходження в дорозі та найом житла. Витрати, пов'язані із стажуванням спеціаліста, відшкодовуються державним органом, який запросив спеціаліста на стажування за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу [4].

Стажування у системі державної служби — це:

-                       навчання в органі державної влади на конкретній посаді державного службовця;

-                       навчання державного службовця в навчальному закладі у формі самостійного виду додаткового професійного навчання чи навчання з відповідних модулів освітньо-професійних програм підготовки чи професійних програм підвищення кваліфікації.

Порядок та умови стажування на посаді державного службовця визначаються керівником органу державної влади. Порядок та умови стажування, що є самостійним видом професійного нав­чання, визначаються угодою, яка укладається органом державної влади з навчальним закладом.

Порядок та умови стажування, передбаченого як складова освітньо-професійної програми підготовки чи професійної програми підвищення кваліфікації, мають визначатися навчальним закладом самостійно.

Усі види стажування мають індивідуальний характер і перед­бачають самостійне виконання посадових службових обов’язків.

Форми практичного оволодіння методами і прийомами запропонованої службової діяльності різноманітні. Основні з них:

-                       виконання посадових обов’язків на посадах органів держав­ної влади, функціональні повноваження яких відповідні потребам особи, яка проходить стажування;

-                       набуття спеціальних теоретичних і практичних навичок, умінь і знань в наукових установах, на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності, у тому числі й закордонних, формування та розвиток професійних умінь і ділових якостей при виконанні посадових обов’язків;

-                       участь у заходах моніторингового чи експертного характеру (оперативне вивчення обстановки і вживання заходів на місцях, інспекції, перевірки, контроль тощо);

-                       вивчення закордонного досвіду тощо [5].

Будь-яке стажування має завершуватися підведенням підсумків і оцінкою рівня набутих умінь, навичок і знань незалежно від виду та форми.

Так, за результатами стажування у державному органі стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи. Особа (не державний службовець), яка після успішного за­кінчення стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положен­ня про порядок проведення конкурсу при прийнятті до органів державної виконавчої влади. При цьому їй надається перевага перед особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після успішно­го закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без кон­курсного відбору або зарахований до кадрового резерву дер­жавного органу [4].

Кінцевим результатом стажування для особи, що його пройшла, та ознаками його успішності мають стати:

-                         засвоєння принципів, які лежать в основі адміністративної діяльності, маючи змогу зіставляти свій досвід та теоретичні знання і щоденну практику на реальному робочому місці в органі влади;

-                         набуття досвіду роботи у органах державної влади;

-                         опанування засад організації управлінських структур, основних процедур, з яких складається професійна діяльність особи, що перебуває на державній службі;

-                         виявлення необхідних для перебування на відповідній посаді якостей (пунктуальність, ініціативність, уміння формулювати та висловлювати власні думки, здатність до конструктивної роботи в структурному підрозділі тощо) [6].

Підсумовуючи викладене, особливістю процесу стажування в сфері публічної служби має бути визнане те, що стажування розглядається не стільки як етап проходження публічної служби, а як обов’язкова частина професійного розвитку особи та обов’язкова складова підвищення рівня професійної компетентності, яка є основою кар’єрного зростання службовця, що в свою чергу сприяє більш ефективній реалізації функцій відповідних органів публічної служби.

Проголошення Україною курсу на європейську інтеграцію і необхідність досягнення критеріїв та вимог, що висуваються до кандидатів для вступу до ЄС, ставить на перший план завдання створення високопрофесійної публічної служби як ключового елементу ефективної системи публічного управління. Тому, вдосконалення форм та етапів стажування як складової проходження публічної служби, зокрема шляхом внесення законодавчих змін та новацій, дослідження та впровадження зарубіжного досвіду, повинно сприяти досягненню зазначених стратегічних цілей.

 

Література

1.       Серьогін С. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: монографія / С.М. Серьогін. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. – 456 с.

2.       Габричидзе Б.Н. Служебное право [Текст]: учеб. для юрид. вузов / Б.Н. Габричидзе, А.Г.Чернявский. - М.: Изд.-торг. корпорация "Дашков и К", 2003.

3.       Про державну службу: Закон України від 16.12.1993
№3723-XII.

4.       Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах: Постанова КМУ від 01.12.1994 №804.

5.        Оболенський О.Ю. Державна служба: Навч. посібник. / Оболенський О.Ю. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.

6.       Методичні рекомендації щодо організації заходів із професійного розвитку осіб, зарахованих до Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» / В.А.Гошовська, М.С.Орлів, Б.О.Костенко, К.Ф.Задоя / за заг. ред. Ю.В.Ковбасюка, В.А.Гошовської /- К. : НАДУ, 2013. – 45 с.