2.Административное
и финансовое право.
Грицина
Р. Р., Джерелюк Д. Д., Панькевич В. М.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного
університету
м. Вінниця, Україна
Організаційно-правові
напрями удосконалення системи державного фінансового контролю в Україні
У сучасних умовах все більшого розвитку ринкових відносин
відбувається реформування всіх, без винятку, сфер фінансово-правових відносин,
особливе місце серед яких посідає державний фінансовий контроль. На сучасному
етапі процес реформування державного фінансового контролю викликає багато
дискусій щодо доцільності його реформування, змін, напрямів покращення його
системи.
Необхідність створення цілісної та ефективної системи
державного фінансового контролю зумовлена об’єктивними чинниками часу, оскільки
на сьогоднішній день майже відсутні методологічні основи його здійснення,
правові механізми взаємодії та чіткий розподіл функцій і повноважень
контролюючих органів, шляхи виявлення та усунення тих чи інших правопорушень.
Саме тому актуальним на сьогоднішній день буде пошук найефективніших шляхів
удосконалення державного фінансового контролю, що забезпечить оптимальне
використання бюджетних коштів, достовірність ведення бухгалтерського обліку,
дотримання законодавства щодо бюджетного процесу, а загалом – нормального
функціонування фінансової системи.
Наразі значна частина науковців у сфері юриспруденції та
економіки досліджують проблематику державного фінансового контролю, серед яких М. Головань, О. Чуль, І. Скоропад, І.
Стефанюк, Н. Єрмійчук, О. Гетманець, О. Литвин, О. Есманов, Н. Пахолюк, Н. Дорош,
В. Мельник. Спеціальні питання Рахункової палати
досліджували О. Барановський, О. Василик, В. Мельничук, В. Кравченко, А. Максюта та інші.
Згідно ст.1
Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в
Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний
орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної
політики у сфері державного фінансового контролю [1],
тобто, наразі це Державна фінансова інспекція України.
Крім цього, вищезгаданим законом визначаються основні
завдання даного органу: здійснення державного фінансового контролю за
використанням і збереженням державних
фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю
визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним
використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та
інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового
державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах
господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в
установах та організаціях, які отримують(отримували у періоді, який перевіряється)
коштів з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового
державного соціального страхування або використовують(використовували у
періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням
законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих
бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю
суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не
віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням,
ухваленим у кримінальному провадженні [1].
Якщо узагальнити сучасні недоліки функціонування системи
державного фінансового контролю в Україні, які найчастіше виділяють науковці,
то можна виокремити основні:
– недоліки правового, організаційного та
методологічного характеру, відсутність механізмів та методик оцінки
ефективності та якості державного фінансового контролю;
– зростання фінансових порушень у сфері
використання бюджетних коштів;
– відсутність чіткого переліку органів , на
яких покладено здійснення в Україні державного фінансового контролю та їх
вповноважень [5, с.281].
Загальновідомо, що система державного фінансового
контролю складається з таких елементів: суб’єкта контролю (той, хто
здійснює контроль), об’єкта контролю (той, кого контролюють), предмета контролю (що саме
контролюють), принципів, методів, процесу контролю, прийняття рішень за
результатами здійсненого контролю.
Одним із суб’єктів зовнішнього фінансового контролю в
Україні є Верховна Рада України, яка здійснює цю функцію через Рахункову палату
України. Рахункова палата України – це конституційний орган, що здійснює
незалежний публічний фінансовий контроль. Рішення про створення Рахункової
палати було прийнято в 1996 році згідно з Конституцією України і Законом
України «Про Рахункову палату». Процес реформування Рахункової палати не
закінчився – він триває, і ще багато питань потребують детального дослідження,
вивчення та вирішення. Так значною подією стало прийняття Рахункової палати до
Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю INTOSAI, яка під
егідою ООН об’єднує вищі органи фінансового контролю близько 170 країн світу.
Важливою віхою розвитку державного фінансового контролю,
що здійснюється Рахунковою палатою України було прийняття 8 грудня 2004 року
Верховною Радою Закону України №2222-IV «Про внесення змін до Конституції
України», відповідно до якої нова редакція ст. 98 Конституції України розширила
повноваження Рахункової палати щодо контролю за надходженням коштів до
Державного бюджету України та їх використання. Однак, зазначений Закон рішенням
Конституційного Суду України від 30.09.2010 року №20-рп/2010 був визнаний
неконституційним. Цим рішенням, відповідно до поновлення в попередній редакції
статті 98 Конституції України. Рахункова палата України втратила повноваження в
частині контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України [2].
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Рахункову палату»
зазначаються такі принципи контролю: законність, плановість, об’єктивність,
незалежність та гласність.
Проте Н. В. Синюгіна пропонує затвердити такі принципи
державного фінансового контролю як незалежності, законності, системності,
систематичності, об’єктивності, публічності, розвитку [4, с.111].
Проте ми не погоджуємося з назвою «систематичність», оскільки цей принцип
означає, що державний фінансовий контроль повинен здійснюватися періодично,
тому доречніше було б сформулювати його як «періодичність». Це допомогло б
уникнути плутанини між принципами «системності» та «систематичності». Також у
законодавстві буде недоречним такий принцип як «розвиток», адже у законодавстві
зазначається, що орган державного фінансового контролю може розробляти
пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у
подальшому [1], тобто розвиток передбачений і є логічним, тому не потребує свого
виокремлення. Ми пропонуємо також додати такий принцип як «відповідальність» –
який означатиме, що до порушників фінансової дисципліни застосовуватимуться заходи
правової відповідальності.
Рахункова палата виконує такі функції:
1) здійснює контроль
за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов,
виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм
у частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України; 2)
здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за виконанням Державного
бюджету України щодо поквартального розподілу доходів і видатків відповідно до
показників цього бюджету, у тому числі видатків по обслуговуванню внутрішнього
і зовнішнього боргу України, витрачанням коштів цільових фондів; 3)
контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним
казначейством України, законність і своєчасність руху коштів Державного бюджету
України, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному
банку України, уповноважених банках та кредитних установах України [6].
В аспекті ефективності виконання
таких функцій справедливо зауважує Голова Рахункової палати України Р. Магута
про те, що діяльність органів виконавчої влади, які
реалізують державну політику, спрямовується, координується і контролюється
Кабінетом Міністрів України. В межах виконавчої гілки влади діють також контролюючі органи,
зокрема, Державна фінансова
інспекція, яка є органом внутрішнього контролю і наділена іншими за природою
повноваженнями з фінансового контролю. Інша річ, що діяльність усіх органів
контролю має входити до єдиної системи державного фінансового контролю,
організовувати і здійснювати свою роботу за єдиними правилами та законами. І
така система контролю повинна постійно змінюватись, адаптуватись до рівня
світової практики та міжнародних стандартів. Рахункова палата за
своєю природою, суттю та змістом є унікальною державною інституцією, що діє від
імені парламенту України, а це, передусім, означає, що вона покликана захищати
інтереси всього українського народу саме у сфері публічних фінансів. З огляду на час та історичну особливість
створення, Рахункова палата є продуктом демократичного розвитку держави і
уособлює потребу українського суспільства у функціонуванні справді незалежного
органу фінансового контролю, який має діяти відкрито, гласно та інформувати
громадян країни - платників податків, про стан використання коштів державного
бюджету - кожної народної копійки. Хоча Рахункова палата утворюється Верховною Радою України і підзвітна
їй. Але водночас Рахункова палата здійснює свою діяльність
самостійно,незалежно від будь-яких інших органів держави. У такому поєднанні і криється природа
діяльності незалежного органу фінансового контролю, який формують народні
обранці через парламент країни і цим самим надають йому можливість діяти
абсолютно незалежно від інших гілок влади - в інтересах усього суспільства. У
багатьох країнах вже давно запроваджені демократичні форми контролю у сфері
фінансів, і органам контролю законом надаються широкі повноваження та функції.
І такі органи жодною мірою не можуть бути провладні, або опозиційні, діяти в
інтересах правих, чи лівих політичних сил, вони за своєю природою і суттю
повинні захищати права народу, його фінансові та матеріальні потреби. [7].
Тому ми пропонуємо такі шляхи удосконалення державного
фінансового контролю в Україні:
– зосередити
повноваження щодо державного фінансового контролю у Рахункові палаті, в тому
числі, щодо повернення контролю за дохідною частиною Державного бюджету, що
зробить державний контроль більш незалежним від впливу органів виконавчої
влади. Передача повноважень одному органу сприятиме економії державних коштів і
більшій організованості;
– розробка єдиного кодифікованого законодавчого акту в
сфері державного фінансового контролю, що сприятиме доступності і зрозумілості
громадянам;
Підводячи підсумок, відзначимо, що
система державного фінансового контролю, що склалася на сьогодні, потребує негайного
реформування. Рахункова палата має отримати статус єдиного органу фінансового
контролю в України.
Література:
1. Про основні засади здійснення державного фінансового
контролю в Україні : закон України. Електронний ресурс: режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-12
2. Про Рахункову палату : закон України. Електронний
ресурс: режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/315/96-вр
3.Гуцаленко Л. В. Державний фінансовий контроль: навч.
посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. В. Гуцаленко, В. А. Дерій, М. М.
Коцупатрий – К.: Цент учбової літератури, 2010. – 424с.
4. Синюгіна Н. В. Теоретичні узагальнення змісту
принципів державного фінансового контролю в Україні / Н. В. Синюгіна //
Економіка: реалії часу. – 2013. – №3(8). – С. 106-111.
5.Азаренкова Г. М. Шляхи вдосконалення державного
фінансового контролю в Україні: окреслення та обґрунтування / Г. М. Азаренкова
// Бізнесінформ. – 2013. – №12. – С. 280-283.
6. Юргилевич С. В. Система державного
фінансового контролю/ С. В. Юргилевич// Фінанси
України. – 2002. –№4. –С138.