Мартинюк А.О.
Запорізький національний
університет, Україна
Науковий керівник:
к.ю.н., доцент Пирожкова Ю.В.
Інтеграція
України в європейське співтовариство супроводжується впровадженням
загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів. Не є винятком перехід до більш
прогресивних форм і державного фінансового контролю, який є важливим елементом
системи управління фінансами, призначення якого полягає у забезпеченні процесу
реформування й ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках
фінансової системи. Наявні в Україні форми державного фінансового контролю,
найпоширенішими з яких донедавна були ревізії та перевірки, виявились
неадекватними сучасним потребам управління фінансами держави, оскільки мають
імперативний характер та спрямовуються лише на пошук фінансових порушень,
виявлення та покарання винних осіб.
Сфера
використання державних коштів, а особливо процедура здійснення державних
закупівель часто проходить із порушенням норм національного законодавства, що й
зумовило необхідність у проведенні фінансового контролю, аудиту та
інспектування підприємств, установ та організацій, що наділені розпорядчими
функціями з освоєння державних коштів за результатами проведених процедур
державних закупівель (частини 5 статті 7 Закону України «Про здійснення
державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI) [2].
Відповідно
до ч.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, що затверджене
Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Держфінінспекція України
відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний фінансовий
контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі. Враховуючи
особливості здійснення державних закупівель, з метою дослідження повного пакету
документів та прийнятих рішень комітетом з конкурсних торгів, що є обов’язковим
елементом проведення ревізій Держфінінспекцією, законодавець чітко сформулював
своє бачення стосовно проведення перевірок до завершення розпочатої процедури
державної закупівлі. Так, згідно абзацу 2 статті 7 Закону України «Про
здійснення державних закупівель» «органи, які уповноважені на здійснення
контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур
закупівель» [3]. Отже, проведення інспектування/ревізії процедур державних
закупівель можливе лише після завершення обраної процедури згідно Закону, тобто
після оприлюднення Звіту за результатами застосування процедури закупівлі. В
решті випадків, Держфінінспекція може надавати лише свої рекомендації, без
наступного застосування санкцій та приписів обов’язкових до виконання
замовниками торгів [4]. Тому що, якщо буде з’ясовано, що перевірка
Держфінінспекції мала прямий вплив на результати процедури державних
закупівель, то це може бути підставою для оскарження такої перевірки у порядку
адміністративного судочинства.
Порядком проведення
інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами
встановлено саму процедуру здійснення інспектування у формі ревізій [5]. Даним
порядком передбачено, що ревізія може бути плановою та позаплановою.
Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її
проведення, що були зазначені вище та на підставі рішення суду, – абзац 2
частини 6 статті 11 Законом України «Про основні засади здійснення державного
фінансового контролю в Україні» [6]. Позапланова ревізія підконтрольної
установи не може проводитися частіше одного разу на квартал. Взагалі, варто
зазначити, що підставою для проведення такої
перевірки є відомості, що надійшли до Держфінінспекції, про порушення підконтрольною
установою законодавства з питань держзакупівель [7]. На проведення перевірки
держзакупівель Порядком відведено 45 робочих днів. Однак перевірку може бути
зупинено, якщо потрібно провести значну кількість зустрічних звірок, без
завершення яких неможливо забезпечити належного рівня перевірки, або у разі
обґрунтованого звернення підконтрольної установи. При цьому загальна тривалість
перевірки не може перевищувати 60 робочих днів з дня її початку [7].
У
ході підготовки до ревізії посадовими особами контролюючого органу складається
в двох примірниках програма ревізії, в якій визначаються найменування об’єкта
контролю, тема, період та питання, що підлягають ревізії відповідно до
компетенції контролюючого органу. Програма затверджується керівником контролюючого
органу чи його заступником.
Під
час проведення ревізії для повноти дослідження питань посадовими особами
контролюючого органу можуть вноситися за письмовим погодженням з керівником
контролюючого органу чи його заступником зміни до програми ревізії. Обмеження у
підставах проведення ревізій, визначені Законом України «Про основні засади
здійснення державного фінансового контролю в Україні», не поширюються на
ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що
проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що
ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення
відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Як зазначалося
вище, обов’язковим елементом щодо початку проведення інспектування
підприємства, установи, організації є належним чином затверджена та
аргументована програма ревізії. Один примірник програми ревізії та направлення
видається керівнику об’єкта контролю чи його заступнику під розписку на
примірнику контролюючого органу для ознайомлення, а також копію рішення суду (у
разі проведення позапланової виїзної ревізії за рішенням суду). Якщо керівник
об’єкта контролю чи його заступник відмовляється від підпису, але не заперечує
проти проведення ревізії, це зазначається у вступній частині акта ревізії [6].
Результати
ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною
мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Необхідно пам’ятати, що акт
ревізії не є процесуальним документом, за яким можна притягнути до
адміністративної відповідальності. Акт ревізії є документом, що викладає
обставини роботи підприємства, установи, організації в тій сфері де
здійснювалась перевірка, а також суб’єктивну оцінку на відповідність
законодавству дій та рішень посадових осіб об’єкта контролю. Тобто актом
ревізії закріплюються підсумки роботи інспекції, а його констатуюча частина
містить рекомендаційний характер, щодо приведення у відповідність до норм
законодавства діяльності об’єкта контролю. Відповідно до роз’яснення Вищого
арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов’язаних з визнанням недійсних актів державних чи інших органів» від
26.01.2000 № 02-5/35 (із змінами внесеними роз’ясненнями та рекомендаціями
Вищого господарського суду) акти ревізій, документальних перевірок, дії
службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, щодо
притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства, установи
організації за порушення законодавства мають інформативний та рекомендаційний
характер та не встановлюють обов’язку (не мають обов’язків характер) щодо
негайного його виконання та юридичних наслідків за невиконання приписів Акту
[8].
Згідно зі звітом про результати діяльності
держфінінспекції та її територіальних органів за січень-вересень 2014 року
перевірок державних закупівель було здійснено за вказаний період 13620 [9].
Отже, Держфінінспекція може здійснювати контроль над
держзакупівлями під час інспектування та державного фінансового аудиту як
окреме питання програми відповідного контрольного заходу. Крім того, контроль у
сфері державних закупівель органи фінансового контролю можуть здійснюватися у
вигляді окремого контрольного заходу – перевірки державних закупівель за
наявності відповідних підстав за письмовим рішенням керівника органу
Держфінінспекції або його заступника.
Література
1.
Статистичні звіти про результати діяльності органів
Державної контрольно-ревізійної служби (Держфінінспекції) України за 2008–2011
роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua
2.
Порядок проведення перевірок
органами Державної фінансової інспекції України [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.tvoiprava.com.ua/правовий-захист-в-державних-закупівл/порядок-проведення-перевірок-органа/
3.
Про здійснення державних закупівель : Закон України від
01.06.2010 № 2289-VI [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws
4.
Про затвердження порядку проведення
перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її
територіальними органами та внесення змін до деяких актів Кабінету міністрів
України : Постанова Кабінету міністрів України від 1 серпня 2013 № 631 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws
5.
Положення про Державну фінансову інспекцію України : Указ
Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws
6.
Про основні засади здійснення державного фінансового
контролю в Україні : Закон України від
26.01.1993 № 2939-XII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws
7.
Держфінінспекція приступила до
перевірки державних закупівель [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.varianty.net/14275-derzhfininspektsiia-prystupyla-do-perevirky-derzhavnykh-zakupivel
8.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
визнанням недійсних актів державних чи інших органів : Роз’яснення Вищого
арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws
9.
Статистичний звіт про результати діяльності
держфінінспекції та її територіальних органів за січень-вересень 2014 року
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://dkrs.kmu.gov.ua/kru/uk/publish/article/105701