Яремчук І.О.
ДВНЗ «Національний гірничий університет»
ДОДАТКОВІ
ВІДПУСТКИ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ ТА
ПОРЯДОК ЇХ
ОФОРМЛЕННЯ
Державні гарантійні права на відпустку
встановлено Конституцією України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, КЗпП
України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до чинного
законодавства розрізняють основну та додаткову відпустки. Так склалось, що саме
додаткові відпустки викликають спірні питання у правомірності їх надання.
Здебільшого це пов’язано з неоднозначним тлумаченням окремих понять. Наразі
йдеться про визначення «одинока мати». Відтак, у постанові Пленуму Верховного
Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада
1992 року № 9 одинкою матір’ю слід вважати:
– жінку, яка
не перебувала у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої нема запису про
батька дитини або запис зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
– вдову;
– іншу жінку, яка виховує і утримує дитину
сама [2].
В перших двох
випадках факт відсутності батька є очевидним, або точніше сказати документально
підтвердженим (свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про смерть батька).
Що стосується віднесення до категорії
«інша жінка», то, за цим визначенням, слід спиратись на дві ознаки:
– виховує дитину сама;
– утримує дитину сама.
З введенням у дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України стосовно відпусток» від 22 жовтня 2004 року № 2128-ІV Закон України «Про відпустки» від
15 листопада 1996 року № 504 було доповнено словами «одинокій матері» [3]. Водночас було дано
визначено одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька. Отже межі
поняття дещо розширені. Тепер факт утримання дитини батьком не позбавляє матері
статусу одинокої за умови наявності ознаки «виховує дитину без батька» [3,4].
Надалі у
листі Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року
№ 235/0/15-08 надійшло роз’яснення, яке на думку автора, дає змогу прояснити
ряд спірних питань. Відповідно, до категорії «одинока матір» належить: жінка,
яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої нема запису
про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за
вказівкою матері; вдова; жінка, яка
виховує дитину без батька (зокрема й розлучена жінка,яка виховує дитину без
батька, попри факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її
дитина новим чоловіком не всиновлена) [ 5 ].
Як правило, в
перших двох випадках проблем з наданням відпустки не виникає. Спірною може
стати ситуація у разі розлучення жінки. Адже у цьому випадку батько у дитини є
і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у її вихованні. А
оскільки факт виховання є ключовим у визнанні статусу «одинокої матері», то для
отримання додаткової відпустки його треба підтвердити. Чинне законодавство не
визначає конкретного переліку документів, який повинна надати розлучена жінка
для отримання додаткової відпустки. Відтак для реалізації цього права
роботодавцю має бути пред’явлений будь-який, офіційно оформлений документ, що
підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.
Отже, для отримання додаткової соціальної відпустки жінка, яка не перебуває
у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої нема запису про батька дитини
або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері
повинна надати роботодавцю: копію свідоцтва про народження дитини й довідку з
органів реєстрації цивільного стану. Жінка, яка є вдовою – копію свідоцтва про
народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію свідоцтва про
смерть чоловіка. Розлучена жінка – копію свідоцтва про народження дитини, копію
свідоцтва про розірвання шлюбу та будь який документ, який свідчить про те, що
батько не бере участі у вихованні дитини (ухвалу суду або постанову слідчого
про розшук відповідача (батька) у справі за позовом про стягнення аліментів;
рішення суду про позбавлення батька дитини батьківських прав; довідку з
дитячого садочку або школи та інше.
Якщо жінка
вийшла заміж, але дитина новим чоловіком не всиновлена, вона не втрачає права
на додаткову відпустку.
Тривалість
додаткової відпустки одинокій матері складає 10 календарних днів на кожну
дитину, але не більше 17 календарних днів.
Законодавством
не передбачено строку давності після якого втрачається право на додаткову
соціальну відпустку працівників які мають дітей. Якщо одинока мати, яка сама
виховує дитину не користувалась своїм правом вона може його реалізувати і
отримати відпустку за всі роки роботи починаючи з 2004 року тривалістю 7
календарних днів за кожен календарний рік роботи, а з 2010 року – 10
календарних днів до виповнення повноліття дитини. У разі звільнення з будь яких
причин невикористана додаткова відпустка підлягає компенсації.
Література
1. КЗпП http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику
розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 http://zakon.rada.gov.ua/go/v0009700-92
3. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року
№ 504http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/504/96
4. Закон України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток » від
22 жовтня 2004 року № 2128-ІV http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2128-15
5. Лист Міністерства праці та соціальної політики
України від 14 квітня 2008 року № 235/0/15-08 http://byhgalter.com/forum/?mingleforumaction