Черепанова А.В.

Науковий керівник: Узунова О.В., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Проблемні питання об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 219 КК України

Сучасному етапу розвитку ринкової економіки в Україні притаманний високий рівень злочинності. У наукових колах доволі часто ведеться дискусія стосовно проблеми кримінально-правової охорони господарської діяльності. Внаслідок нестабільної економічної системи України особливо явище фінансової неспроможності та банкрутства підприємств постає надзвичайно гостро і потребує негайного вирішення.

Дану проблему вивчали Бенедесюк І., Гленко О., Клерицький І., Михальов І., Тимербулатов А. та інші, які неодноразово відмічали вагоме значення банкрутства як одного з найважливіших елементів ринкового механізму.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Відомо, що банкрутство є цивілізованою формою поразки в конкурентній боротьбі, своєрідним способом оздоровлення економіки шляхом виключення неплатоспроможного суб’єкта з цивільного обороту [1]. Але іноді виникають ситуації, коли банкрутство є «замаскованим» злочином. Зважаючи на це, деякі правовідносини в сфері підприємницької діяльності стали об’єктом кримінально-правової охорони. Зокрема, мова йде про злочин «Доведення до банкрутства», передбачений ст. 219 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Зокрема, ця стаття передбачає відповідальність за умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору [2].

Об’єктивна сторона даного злочину складається з:

а) вчинення дій, які призводять до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності;

б) заподіянні великої матеріальної шкоди державі чи кредитору [3].

Виділяють наступний перелік дій, за допомогою яких можна погіршити фінансовий стан суб’єкта господарювання:

а) укладення завідомо невигідних для даної юридичної особи (у т.ч. удаваних) угод;

б) безпідставна виплата на користь інших осіб грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна чи уступка належного даній юридичній особі права вимоги до інших осіб;

в) прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно відбиваються на виробничій, торговельній, іншій статутній діяльності підприємства, ведуть до виникнення фінансових втрат та збитків тощо.

Науковці зазначають, що виділити одне діяння, яке було б направлене на створення або збільшення платоспроможності в процесі повноцінної господарської діяльності майже неможливо, оскільки неплатоспроможність являє собою результат складного комплексу дій, які можуть поширитись на значний проміжок часу. Саме тому частіше за все говорять не про конкретне діяння, а про певну діяльність, наслідком якої може бути неплатоспроможність [4]. Проте слід пам’ятати, що злочином може бути визнане лише визначене кримінальним законом дія або бездіяльність, а не діяльність. Саме тому необхідно завжди визначати які саме дії вчинила особа, маючи на меті створити або збільшити неплатоспроможність суб’єкта господарювання.

Крім того, зі змісту ст. 219 КК України можна зрозуміти, що об’єктивна сторона даного злочину передбачає як наслідок стан стійкої фінансової неспроможності не як економічний стан, а як юридичну неспроможність боржника. Отже, вирішальне значення для кваліфікації має факт визнання боржника неспроможним. Тобто, діяння, які були незлочинними до винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, стають злочинними [4].

Отже, банкрутство на сучасному етапі розвитку нашої держави є явищем негативним, коли воно виступає замаскованим злочином. Зважаючи на це, деякі правовідносини в сфері підприємницької діяльності стали об’єктом кримінально-правової охорони. Проте під час опрацювання об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 219 КК України виникають деякі питання стосовно правильності застосування і розуміння даної норми. Саме тому вважаємо за необхідно більш конкретизувати діяння, які утворюють об’єктивну сторону вищезгаданого злочину з метою уникнення неоднозначної кваліфікації одних і тих же протиправних діянь та призначення покарання.

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

3. Михалев И.Ю. Криминальное банкротство / И.Ю. Михалев. // "Юридический центр Пресс". - 2001. – 217 с.

4. Клепицкий И.А. Банкротство как преступление в современном уголовном праве / И.А. Клепицкий // Государство и право. – 2011. – № 11. – С. 58.