Теоретичні аспекти українського конституціоналізму

Ємцова Д.О., студентка

Науковий керівник:

Журавльова Г.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний універсітет

Процес реформування українського законодавства, що сьогодні відбувається зумовлений прагненням української держави відповідати міжнародно-правовим стандартам, рекомендувати себе, як правова, демократична держава. Це підтверджується ратифікацією Верховною Радою України міжнародно-правових договорів, прийняттям низки зобов’язань, що стосуються дотримання прав людини і громадянина. У сукупності зазначених прагнень українська держава будує власну лінію розвитку конституціоналізму, який відображає особливості менталітету і буття народу.

Враховуючи вплив євроінтеграції на конституційно-правові реформування в Україні цікаво проаналізувати основні напрями розвитку сучасного українського конституціоналізму.

Слід сказати, що визначення поняття «конституціоналізм» в українській конституційно-правовій доктрині здійснено у наукових працях таких вітчизняних вчених, як: М.О. Баймуратов, А. Р. Крусян, М.Ф. Орзіх, І. Є.Словська, В. М. Шаповал, С.В. Шевчук та інші.

Конституціоналізм слід розуміти як - публічно-правову систему конституційної організації сучасного суспільства на основі права, демократії та утвердження конституційно-правової свободи людини. Змістом цієї системи, – вказує А. Крусян, – є конституція та конституційне законодавство, конституційні правовідносини, конституційна правосвідомість, конституційний правопорядок, функціонування якої спрямовано на обмеження (самообмеження) публічної влади на користь громадянського суспільства, прав і свобод людини [1, 7].

С. Шевчук розглядає конституціоналізм як «режим функціонування державної влади відповідно до Конституції, причому термін «конституціоналізм» у суспільстві, у якому існує конституційна держава (діяльність держави спрямовується тільки для забезпечення певних, нормативно визначених суспільних цілей згідно із загальновизнаними правовими принципами та нормами), розуміється в широкому сенсі – як Конституція, що заснована на ідеології конституціоналізму» [2, 136-137].

Конституціоналізм, на думку Словської І.Є., – це політико-правова категорія, яка опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі, суспільстві та державі, що знаходять вияв у її верховенстві та характері впливу на суспільні відносини [3].

Шаповал В. пропонує розуміти конституціоналізм як притаманну певному історичному етапу політико-правову ідеологію і відповідно до цієї ідеології зміст правового регулювання, що існує у формі основного закону держави [4, с. 17].

Обов’язковою передумовою концепції та реальності конституціоналізму є громадянське суспільство, основане на принципах свободи і рівності [1, 61].

Враховуючи вище зазначені окремі наукові підходи до визначення поняття «конституціоналізм», можна сказати, що єдиного наукового тлумачення поки що не сформовано, і тому у юридичній літературі зустрічаються різні підходи до розуміння цього поняття.

Що стосується становлення сучасної української доктрини і практики конституціоналізму, то тут варто сказати, що сьогодні, в Україні процес реформування, оновлення Конституції здійснюється хоч і повільно, але своєю метою має формування і укріплення української держави, як демократичної, соціальної, правової, що має орієнтир на сучасні міжнародно-правові стандарти. Основною ідеєю українського конституціоналізму сьогодні, в умовах нового етапу розвитку української держави, можна вважати укріплення суверенітету народу, визнання Конституції України вищим правом, забезпечення верховенства права та формування громадянського суспільства, і, врешті, дотримання і ефективна дія гарантій захисту прав і основоположних свобод людини і громадянина.

Отже, можна підсумувати, що сучасна доктрина і практика українського конституціоналізму іде шляхом свого реформування, орієнтуючись на укріплення верховенства права, забезпечення розвитку в Україні громадянського суспільства, демократичних цінностей, та забезпечення ефективного та дієвого механізму функціонування Конституції в українському державному будівництві.

Література

1. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм: монографія
/ А.Р. Крусян – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 558 с.

2. Шевчук С. В. Основи конституційної юриспруденції / С.В. Шевчук. – X., 2002. – 296 с.

3. Словська І.Є. Український конституціоналізм: етапи становлення і розвитку: дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 – «конституційне право» / І.Є. Словська. – К., 2004. – 238 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mydisser.com/en/cataloghttp://mydisser.com/en/catalog

4. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм / В.М. Шаповал. – К., 2005. – 560 с.