Студентка Асадова Е.С.

Запорізький національний університет, Україна

Рішення Конституційного Суду України як джерело конституційного права України

В період незалежності в Україні сформувалась якісно нова національна правова система, визначальною складовою якої стала система сучасних джерел конституційного права України. Нині ця система знаходиться на етапі свого подальшого розвитку та вдосконалення.

Джерела конституційного права - це зовнішня форма об'єктивізації внутрішнього юридичного змісту, тобто це текстуальні джерела права.

І досі залишається дискусійним питання стосовно віднесення рішень Конституційного Суду України до джерел конституційного права України. З цього приводу існують дві протилежні точки зору – одні дослідники вважають, що рішення Конституційного Суду не є джерелами права взагалі, інші ж вчені стверджують, що Конституційний Суд є нормотворчим органом, тому його рішення є джерелами права.

Розглянемо ці точки зору. Прихильником першої позиції є В.В. Вандишев, який зазначав, що рішення Конституційного Суду «не створюють нових правових норм» [1, 21]. Але більшість сучасних український вчених є прихильниками другої позиції. Так, Л.В. Жук зазначає, що «рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними податкових законів, інших правових актів або їх окремих положень з питань оподаткування є складовою частиною чинного законодавства» [2, 6]. Д.Ю. Хорошковська також висловлює думку за включення рішень Конституційного Суду України до системи джерел права України [3, 9].

Конституційний суд України приймає рішення, якими визнаються неконституційними нормативно-правові акти. Ухвалюючи такі рішення, Конституційний Суд України вносить у чинне законодавство суттєві зміни (таким чином вносяться зміни в раніше прийняті нормативно-правові акти або скасовуються чинні норми). У літературі така діяльність Конституційного Суду відображена у термінах «негативна», «скасовуюча», «негаторна» функції Конституційного суду (М.В. Вітрук).

Є.П. Євграфова, з приводу рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними тих чи інших правових актів, висловлює думку, що на сьогодні вони становлять біля 70% діяльності органу конституційної юрисдикції [4, 49-50].

Також, відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996р., Конституційний Суд України приймає рішення у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Тобто Конституційний Суд України має виключне право на офіційне тлумачення Конституції та законів України, що передбачає не лише скасування чи зміну окремих положень цих нормативно-правових актів, а й видання нових конституційних нормативно-правових приписів.

Якщо звернутися до правової природи рішень Конституційного Суду України, то слід констатувати, що ці нормативно-правові акти за своїм змістом і формою деталізують положення чинного конституційного законодавства України.[5]

Одночасно відкритим залишається питання щодо юридичної сили рішень Конституційного Суду України: за суб'єктом нормотворчості вони є підзаконними актами, а за змістом і процесуальною формою нормотворчості вони фактично мають таку ж юридичну силу, як і Конституція та закони України.[5] Рішення Конституційного Суду України є остаточними й обов’язковими на всій території України та для всіх органів державної влади, посадових осіб і громадян. Невиконання цих рішень тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, в силу всього вищезазначеного можна дійти висновку, що рішення Конституційного Суду України, які мають нормативно-правовий характер дійсно виконують правотворчу функцію. Їх слід вважати джерелом конституційного права України, яке впливає і на розвиток науки конституційного права України, і на формування конституційної доктрини.

Але, все таки, потрібно зауважити, що питання стосовно віднесення рішень Конституційного Суду України до джерел конституційного права України на даний момент не є достатньо розглянутим. Як бачимо, серед науковців не існує єдиної спільної думки щодо цього, яка припинила б всі дискусії.

Література

1. Вандышев В.В. Уголовный процесс. Курс лекций. — СПб. : Питер, 2002. — 528 с.

2. Жук Л.В. Джерела податкового права України : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Л.В. Жук. — Ірпінь, 2005. — 19 с.

3. Хорошковська Д. Ю. Роль судової практики в системі джерел права України : Теоретико-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. — Київ, 2006. — 194 с.

4. Євграфова Є.П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід) : Монографія. — К. : КНТ, 2007. — 184 с.

5. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. Академічний курс : підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. — К. : Юридична думка, 2006. — 544 с.

6. Про Конституційний Суд України [Електронний ресурс] : закон України від 16.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0%B2%D1%80