Фізична культура і спорт / 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Ананченко К.В., доцент, канд. наук з ФВіС, МСМК

Харківська державна академія фізичної культури

Оптимальна структура і зміст тренувального процесу

ветеранів-єдиноборців

Науково обґрунтований підхід до побудови спортивного тренування ветеранів-єдиноборців передбачає три рівні в її структурі: рівень макроструктури, тобто структури великих тренувальних циклів – піврічних, річних, багаторічних; рівень мезоструктур – середні цикли тренування, що включають в себе відносно закінчений ряд мікроциклів; рівень мікроструктури, що включає окремі тренувальні заняття і мікроцикли, які складаються з кількох занять.

Структура тренувального процесу ветеранів-єдиноборців в цілому обумовлена метою підготовки спортсменів на конкретному етапі і умовами їх реалізації [3, с. 71].

В якості основи для побудови різних циклів тренування можуть служити: дані спеціально організованих досліджень, пов'язаних з комплексним вивченням загальних закономірностей адаптації організму ветерана-єдиноборця під впливом тренувальних дій; досвід спортивної практики; експериментальні досягнення наукових дисциплін, що використовують свою теорію і методику для вивчення специфічних особливостей спортивної діяльності людини (фізіологія, біохімія та ін.) [1, с. 62].

На етапі до змагань проводиться мезоцикл, що складається з кількох мікроциклів і спрямований на підведення ветеранів-єдиноборців до піку спортивної форми – до змагань [4, с. 93].

Тренувальні мікроцикли являють собою відносно закінчені повторювані фрагменти тренувального процесу, які складаються з окремих тренувальних занять, які є впорядкованими ланками цього процесу і вирішують певні проміжні завдання підготовки ветеранів-єдиноборців. Структура мікроциклів може змінюватися у зв'язку з підвищенням або зниженням тренувальних або змагальних навантажень, чергуванням комплексів вправ, забезпеченням адаптації організму ветерана-єдиноборця до навантажень з підвищенням рівня підготовленості.

Серед безлічі факторів, що впливають на структуру і тривалість мікроциклів, слід особливо виділити: динаміку процесів втоми-відновлення та загального функціонального стану організму ветерана-єдиноборця, зумовлену чергуванням тренувальних навантажень і відпочинку, індивідуальними особливостями реагування на навантаження і біоритмічними факторами; зміст, число занять різної спрямованості і величину застосовуваних в них навантажень; загальний режим життя ветерана-єдиноборця; місце мікроциклів в системі побудови тренувального процесу.

У практиці різних видів єдиноборств зустрічається від чотирьох до дев'яти різних видів мікроциклів.

Базові мікроцикли характеризуються великим сумарним об'ємом навантажень. Їх основна мета – стимуляція адаптаційних процесів в організмі спортсменів, вирішення головних завдань техніко-тактичної, фізичної, вольової, спеціальної психологічної підготовки. В силу цього базові мікроцикли складають основний зміст підготовчого періоду. В окремих випадках вони можуть застосовуватися і на етапах безпосередньої підготовки до змагань.

Можна виділити загальнопідготовчі та спеціально-підготовчі типи мікроциклів як формені елементи базового тренувального мікроциклу ветеранів-єдиноборців. Перші є основним типом мікроциклів на початку підготовчого періоду великого тренувального циклу і на деяких інших його етапах, пов'язаних із збільшенням питомої ваги загальної фізичної підготовки. Спеціально-підготовчі мікроцикли відрізняються підвищеною питомою вагою спеціалізованої роботи, спрямованої на розвиток спеціальної тренованості та вдосконалення навичок, що відповідають специфічним особливостям певного виду єдиноборств. Це головний вид мікроциклів в безпосередній передзмагальній підготовці ветерана-єдиноборця.

У тренувальній практиці найбільш поширені семиденні мікроцикли, які, збігаючись за тривалістю з календарним тижнем, узгоджуються із загальним режимом життєдіяльності [2, с. 70]. Мікроцикли іншої тривалості зазвичай планують в змагальному періоді, що пов'язано з необхідністю формування специфічного ритму працездатності ветерана-єдиноборця відповідно до регламенту конкретного змагання.

Кількість тренувальних занять в тижневому мікроциклі ветерана-єдиноборця варіюється в залежності від етапу і завдань навчання.

З досвіду спортивної практики відомо, що чергування навантажень і відпочинку в мікроциклі ветерана-єдиноборця може привести до реакцій трьох типів: максимального зростання тренованості; збереженню або підтримці рівня підготовки; перевтоми організму ветерана-єдиноборця. При побудові тренувального процесу слід враховувати особливості протікання процесів втоми і відновлення, які характеризуються хвилеподібною зміною можливостей функціональних систем ветерана-єдиноборця.

Тривалість відновних процесів багато в чому залежить від спрямованості окремих тренувальних занять. Найбільш швидко функціональні можливості ветеранів-єдиноборців відновлюються після занять, пов'язаних з витратою аденозинтрифосфату (АТФ) і креатинфосфату (КРФ). Це навантаження швидкісної, швидкісно-силової та координаційної спрямованості. Тренування, пов'язані з витратою глікогену, жирів і білків, характеризуються більш тривалим протіканням відновлювальних процесів. До них відносяться навантаження, спрямовані на розвиток різних видів витривалості ветеранів-єдиноборців.

Здатність організму до відновлення після напруженої роботи змінюється під впливом тренування. Слід враховувати вплив індивідуальних особливостей ветеранів-єдиноборців на інтенсивність і тривалість відновлення після великих тренувальних навантажень.

Аналіз фактичного матеріалу, який представлений в науково-методичній літературі, виявив, що в даний час побудова тренувального процесу в спортивних єдиноборствах має тенденцію до інтенсифікації. Це відбивається на загальному обсязі тренувальної роботи в річному циклі і, як наслідок, на тимчасовому алгоритмі засобів спеціальної та загальної фізичної підготовки. Такі тенденції пояснюються і зміною часу змагального поєдинку, і жорсткими вимогами до «пасивності» єдиноборців.

В мікроциклі фізичні якості ветерана-єдиноборця можна розвивати двома способами: рівномірно або концентровано. У першому варіанті протягом всього мікроциклу рівномірно вирішуються завдання з розвитку всіх фізичних якостей. У другому – вибираються одне або два фізичних якості, на розвитку яких концентрується все навантаження в мікроциклі. При рівномірному варіанті розвитку фізичних якостей послідовність спрямованості навантажень повинна бути наступною: швидкість – спритність – сила – гнучкість – витривалість. Така послідовність дає найбільший приріст показників фізичних якостей ветерана-єдиноборця що розвиваються, а вдосконалення одного з них сприяє розвитку іншого.

При концентрованому розвитку фізичних якостей ветерана-єдиноборця, зокрема швидкісно-силових, доцільно використовувати такі принципи побудови тренування: концентрація обсягу засобів швидкісно-силової підготовки; випереджальна спрямованість швидкісно-силової підготовки; реалізація відставленого тренувального ефекту концентрованого обсягу швидкісно-силового навантаження; «Розведення» в часі об'ємних навантажень з переважною спрямованістю на швидкісно-силову і технічну підготовку; установка на збереження тренувального впливу навантаження.

При концентрованому розвитку швидкісно-силових якостей ветерана-єдиноборця спрямованість засобів у тижневих мікроциклах повинна плануватися таким чином: понеділок – вправи зі штангою + стрибкові вправи; вівторок – розвиток витривалості в змішаному аеробно-анаеробному режимі + вдосконалення тактико-технічної підготовки; середа – вправи зі штангою + ударний метод розвитку вибухової сили; четвер – ударний метод розвитку вибухової сили; п'ятниця – вправи зі штангою + вдосконалення тактико-технічної підготовки; субота – педагогічні тестування, спортивні ігри; неділя – активний відпочинок.

При концентрованому розвитку швидкості в окремому занятті її доцільно удосконалювати в наступній послідовності: рухова реакція (проста, складна), швидкість одиночного руху, виконання рухів в максимально швидкому темпі. При концентрованому розвитку спритності в окремому занятті доцільно починати з вдосконалення координації рухів, потім, збільшуючи складність завдань, перейти до вправ, які поліпшують орієнтування ветерана-єдиноборця в просторі, міжм'язову координацію і внутрішньом'язову чутливість.

Можна використовувати декілька варіантів планування при концентрованому розвитку швидкісно-силових можливостей ветерана-єдиноборця в окремому занятті: вправи на розвиток сили + стрибкові вправи; вправи на розвиток сили + ударний метод розвитку вибухової сили; ударний метод розвитку вибухової сили; вправи на розвиток сили + вдосконалення технічної підготовки; пов'язаний розвиток вибухової сили. Всі ці варіанти приводять до розвитку різних складових швидкісно-силової підготовки ветерана-єдиноборця і повинні враховуватися при складанні планів тренувань.

Слід зазначити, що розглянуті вище моделі планування швидкісно-силового тренування ветеранів-єдиноборців носять досить умовний характер, оскільки вони лише приблизно відображають нескінченно складну реальність, проте їх простота і доступність дозволяють використовувати їх в практичній діяльності. Для такого роду моделей характерно, що вони створювалися, головним чином, на основі констатації і узагальнення досягнень спортивної практики.

В останні роки були зроблені спроби іншого шляху створення теоретичних моделей побудови тренування. Одні автори пропонували використовувати математичну теорію планування експериментів для пошуку оптимальної методики тренування, інші – облік закономірностей розвитку організму як рухової функціональної системи; математичні моделі, що відображають принципи взаємовідносини організму спортсмена з середовищем; принципи проектування спортивної діяльності з позицій формування спеціальної готовності спортсмена. Останній підхід знайшов широке поширення в єдиноборствах, хоча єдності думок про його ефективність немає.

При всьому різноманітті завдань, що виникають в процесі пошуку найбільш оптимальної структури та змісту тренувального процесу ветеранів-єдиноборців, можна виділити два взаємопов'язані напрями, які відіграють важливу роль в єдиноборствах: підвищення моторного потенціалу ветерана-єдиноборця в рамках спеціальної фізичної підготовки; вдосконалення умінь ефективно реалізовувати його в змагальних умовах, що досягаються в процесі технічної та змагальної підготовки. Оптимальні пропорції цих напрямків при високій ефективності кожного з них і збереження їх взаємозв'язку як умови цілісності тренувального процесу є однією з центральних завдань у вирішенні проблеми оптимізації підготовки ветеранів-єдиноборців.

Література:

1. Ананченко К.В. Вдосконалення тактичних умінь ветеранів в спортивних єдиноборствах / К.В. Ананченко // Материали за 10-а международна научна практична конференция, [«Новини на научния прогрес», - 2014], 17-25 август 2014. – Том 4. – София : «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2014. – С. 60-62.

2. Ананченко К.В. Комплексне застосування загальних і локальних засобів відновлення фізичної працездатності в учбово-тренувальному процесі ветеранів-єдиноборців / К.В. Ананченко // Materiały X Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Wschodnie partnerstwo – 2014»] (07 - 15 września 2014 roku). – Volume 2. Pedagogiczne nauki. Psychologia i socjologia. Fizyczna kultura i sport. – Przemyśl : Nauka i studia, 2014. – S. 69-71.

3. Ананченко К.В. Тактична підготовка ветеранів спорту в єдиноборствах і поліпшення результативності їх виступів / К. В. Ананченко // Materiály X mezinárodní vědecko – praktická konference [«Aplikované vědecké novinky – 2014»] (27 červenců – 05 srpna 2014 roku) – Díl 10. Pedagogika.Tělovýchova a sport. – Praha : Publishing House «Education and Science» s.r.o., 2014. – S. 71-73.

4. Ананченко К.В. Теорія й методика професійної тактико-технічної підготовки ветеранів у спортивних єдиноборствах / К. В. Ананченко // Materiały X Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Nauka: teoria i praktyka – 2014»] (07 – 15 sierpnia 2014 roku) . – Volume 7. Techniczne nauki. Nowoczesne informacyjne technologie. Matematyka. Fizyka. Fizyczna kultura i sport. Rolnictwo. – Przemyśl : Nauka i studia, 2014. – S. 92-94.