К.т.н. Семен Я.В., магістр Пальчикевич І.М., студент Тисовський Т.І.

Львівський національний аграрний університет, Україна

пристрій для розпушування валка

до ротаційної косарки

Традиційна технологія заготівлі кормів з бобових трав характеризується значними втратами через нерівномірне просихання стебел і листочків, пов’язане насамперед з їх біологічними особливостями – доволі високе, трубчасте стебло й порівняно невеликі й ніжні листочки на ньому. Найбільш цінною в кормовому відношенні є верхня частина рослин із суцвіттям, молодими пагонами та значною кількістю листочків. Якщо просто скосити такі трави, то терміни їх сушіння розтягуються в часі, внаслідок чого листки пересихають, становляться ламкими і під час проведення наступних технологічних операцій, зокрема ворушіння та згрібання у валки, втрачаються. Прикоренева частина стебла, разом із розміщеним на ній листочками сухіша, має меншу поживну цінність, хоча терміни її сушіння після скошування у покіс порівняно менші [1]. В зв’язку з цим важливого значення набуває удосконалення методів сушіння бобових трав, що охоплює комплекс заходів від їх скошування до отримання кінцевого продукту.

Очевидно, що найкращий варіант полягає в тому, щоб диференціювати механічний обробіток стебла по всій його довжині. Саме за таким принципом діють косарки-плющарки – машини, що одночасно скошують бобові трави, піддають їх плющенню та укладають у покіс чи валок. При цьому відбувається не тільки примусове видалення вологи, але й вирівнювання її за всією довжиною рослини і, відповідно, валка. Але під час використання косарок-плющарок може виникати інша проблема, а саме – утруднений процес підсихання валка через його надмірну щільність. У таких випадках доводиться інтенсифікувати процес ворушіння валків, що неодмінно спричинить до втрат листочків – найбільш цінної частини корму.

Усунути недоліки, притаманні косаркам-плющаркам дозволяють пристосування у вигляді динамічних кондиціонерів – спеціального обладнання, встановленого позаду різальних дискових апаратів, яке має подвійну дію – плющення трав та одночасне її розпушування під час безпосереднього укладання у валок.

Таке пристосування встановлено на окремих моделях косарок DISCO та CORTO фірми CLAAS [2]. Це дозволяє не тільки підвищити якість сіна, але й розширює технологічні можливості самих машин, адже за необхідності їх можна використовувати без плющильного апарату.

Конструкція пристосування – це вал, що обертається і на якому закріплені V-подібні підпружинені пальці. Вал кріпиться на рамі позаду різального апарату, а зверху над ним встановлюється обмежувальний щит. Привід вала здійснюється від центрального редуктора косарки через пасову передачу і додатковий конічний редуктор.

Під час роботи косарки DISCO рослини, скошені ножами роторів, не втрачаючи своєї швидкості рівномірним потоком потрапляють до вала, що обертається, захоплюються його пальцями і просувається у зазор, що обмежується щитом. Рослини сплющуються, а пальці загинаються в протилежному від напрямку обертання вала напрямку. Як тільки вал обернеться на кут, за якого трава виходить за межі обмежувального щита пальці пружинять і розтягують сплющену траву, яка, набравши швидкості, укладаються на стерню в розпушеному стані. Щоб після плющення трава укладалася на стерні достатньо розпушеною необхідно забезпечити кутову швидкість вала в 3,5-4 більшу за поступальну швидкість агрегату, що вимагає доволі значних додаткових затрат енергії.

При заготівлі кормів із бобових трав широкого використання набули ротаційні косарки [3]. Переважно вони обладнані барабанами з верхнім розміщенням приводу й ножами, шарнірно закріпленими на нижніх частинах барабанів, які обертаються вертикально [4]. Під час роботи різальних апаратів цих машин ножі за першу половину оберту барабана зрізують травостій, а за другу – переміщуються над стернею вхолосту, тобто процес протікає за дві фази. При переміщенні косарки можливе повторне перерізання зрізаного травостою як в робочій фазі, так і під час холостого ходу ножів. Це призводить до втрат врожаю, оскільки частинки до 10 см подрібненого стебла не збираються граблями при наступній операції технологічного процесу заготівлі кормів.

Усунути можливість повторного перерізання зрізаного травостою дозволяють різальні апарати ротаційних косарок з верхнім розміщенням приводу барабана і планетарним чи кулісним приводами ножів [5]. Особливістю їх роботи є те, що ножі не стикаються в період фази холостого ходу ні зі стернею, ні зі зрізаним травостоєм, оскільки ховаються в цей період всередину барабана. Проте такі апарати конструктивно складні за будовою, а під час робочої фази не усувається можливість повторного перерізання рослин, оскільки швидкість їх транспортування менша швидкості ножів.

Таким чином, ротаційним косаркам притаманні два основні недоліки – підвищена імовірність повторного перерізання зрізаних рослин та укладання їх у валок в ущільненому стані.

Усунути ці недоліки дозволить додатковий пристрій для розпушування трав, що укладаються у валок – встановлені на вертикальних барабанах 7 (рис.) гнучкі (еластичні) робочі органи 6, виготовлені із прогумованої тканини (пасів).

Вони розміщуються на відстані 80…100 мм один над одним у зоні дії ножів. В сукупності гнучкі робочі органи утворюють бильні барабани, що дозволяє провести «м’ягкий» обробіток рослинної маси за великої кутової швидкості робочих органів.

Діаметр бильного барабана по кінцях його робочих органів для усунення можливості захоплення нескошених рослин менший за діаметр ротора по кінцях ножів. Для запобігання захоплення рослин, які мають деякий нахил в сторону косарки, гнучкі робочі органи у верхній частині барабана укорочені. Зона вильоту рослин від барабанів під час укладання на стерню може бути обмежена полотняним фартухом і щитками.

Принцип роботи пристрою наступний. Рослини, скошені ножами різальних апаратів 5, що обертаються не втрачаючи вертикального положення, захоплюються гнучкими робочими органами 6 барабанів 7, які динамічно діють на стебла і виносять їх за межі робочої зони. У зоні холостого ходу скошена трава взаємодіє зі стернею, а гнучкі робочі органи мають максимальний прогин внаслідок чого рослини сходять з них і, втративши швидкість, укладаються на стерню в розпушеному стані.

Література:

1. Легкоступ С.С. Организация производства кормов на индустриальной основе / С.С. Легкоступ, Н.А. Поспєлов. –М.: Колос, 1984. –207 с.

2. Механізація, електрифікація та автоматизація сільськогосподарського виробництва: підр. У 2 т.: Т1 / А.В. Рудь, І.М. Бендера, Д.Г. Войтюк та ін.; за ред. А.В. Рудя. –К.: Агроосвіта, 2012. –584 с.; іл.

3. Особов В.И. Сеноуборочные машины и комплексы / В.И. Особов, Г.К. Васильев. –М.: Машиностроение, 1983. –304 с.

4. Босой Е.С. Режущие аппараты уборочных машин. Теория и расчет. –М.: Машиностроение, 1967, –167 с.

5. Василенко И.Ф. Теория режущих аппаратов жатвенных машин. Труды Висхом., 1937 –Т.5, –С. 7-14.