Економіка. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Ярошевська О. В.

кандидат економічних наук, доцент

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

первинне публічне розміщення акцій як механізм формування капіталу СУБ’ЄКТів підприємництва

Протягом десяти останніх років українські суб’єкти підприємництва активніше проводять підготовку до розміщення цінних паперів на міжнародних фондових ринках у формі IPO (Initial Public Offering - в перекладі з англ. «первинне розміщення акцій») – розміщення серед інвесторів акцій публічного акціонерного товариства, при якому пропозиція акцій адресована більш ніж 100 фізичним та/або юридичним особам, крім акціонерів товариства, і при цьому існуючі акціонери емітента не мають переважного права на придбання розміщуваних акцій. .

У класичному розумінні ІРО - це первинне публічне розміщення акцій компаній, що вперше емітують свої акції і пропонують їх на ринку широкому загалу інвесторів [1, c. 233]. Утім у сучасній українській практиці поняття ІРО включає в себе також інші види публічного розміщення, як-то: приватне розміщення - розміщення серед вузького кругу заздалегідь відібраних інвесторів з отриманням лістингу (private offering - РО); публічний продаж чинним акціонерам великого пакету акцій (secondary public offering - SPO); розміщення компанією, що вже торгує акціями на біржі, додаткового випуску акцій на відкритому ринку – вторинне публічне розміщення (primary public offering - РРО); публічне розміщення емітентом напряму первинним інвесторам, оминаючи біржовий ринок (direct public offering - DPO).

Під терміном ІРО може розумітися первинне розміщення та обіг різноманітних емісійних цінних паперів, що здійснюється приватними компаніями з метою перетворення їх на публічні. Деякі українські емітенти депозитарних розписок або компанії, що продають акції у процесі приватних розміщень, позиціонують продаж своїх цінних паперів як повноцінний процес IPO, оскільки, випускаючи ADR третього - найвищого рівня, виконують вимоги до емісії та виходу на біржу як для первинного публічного розміщення.

Сьогодні на міжнародному ринку капіталу виділилося кілька бірж, що домінують у економічному співтоваристві й характеризуються найвищою капіталізацією, значними обсягами торгів і найбільшою ліквідністю: Нью-Йоркська (NYSE Euronext), Лондонська (London Stock Exchange - LSE), Токійська (TSE) фондові біржі та американська електронна біржа NASDAQ. На них обертаються цінні папери й похідні фінансові продукти найвідоміших компаній, у тому числі депозитарні розписки та вторинні розміщення іноземних організацій. Більшість бірж створили або створюють альтернативні ринки: NYSE Euronext–Alternext, LSE–Alternative Investments Market (AIM), Північно - європейська OMX–First North, Гонконгівська фондова біржа – Growth Enterprise Market (GEM), Франкфуртська фондова біржа (Frankfurter Wertpapier Burse) – Open Market, Варшавська фондова біржа (Warsaw Stock Exchange) – New Connect. Головною метою цих альтернативних майданчиків є надання можливості залучати кошти невеликим компаніям та заробити інвесторам, які мають схильність до високого ризику [2, c. 99]. У силу найбільш сприятливого інвестиційного і бізнес-клімату більшість ІРО проводиться в США та Великій Британії, які практикують вихід на ринок не тільки великих емітентів, а й малих і середніх компаній та орієнтуються на фондовий ринок як на основне джерело інвестицій. Проте серед двох глобальних лідерів біржових майданчиків Нью-Йорк зорієнтований більшою мірою на вторинне розміщення акцій. Натомість Лондон та Гонконг за обсягами залучених капіталів є лідерами щодо первинного розміщення капіталів.

Українські емітенти здійснюють розміщення цінних паперів на таких іноземних майданчиках, розташованих по мірі зменшення привабливості, Варшавська фондова біржа (WSE), Лондонська фондова біржа (LSE), Deutsche Börse (основний майданчик - Франкфуртська фондова біржа (FSE), NYSE-Euronext, NASDAQ OMX First North in Stockholm.

Переваги ІРО в порівнянні з іншими формами залучення капіталу:

вихід компанії на міжнародний фондовий ринок, який є надійним джерелом довгострокових інвестицій. Завдяки емісії акцій корпорація залучає довгостроковий капітал в обмін на зобов’язання виплачувати дивіденди і враховувати очікування інвесторів щодо спрямування фінансових ресурсів на реалізацію певної стратегії розвитку емітента. На противагу банківському кредиту залучення коштів через ІРО не призводить до зростання боргового тягаря і зберігає незалежність компанії від конкретного фінансового інституту;

формування об’єктивної ринкової оцінки вартості корпорації та підвищення рівня її капіталізації, оскільки вартість публічного суб’єкти підприємництва, як правило, завжди вище вартості закритого приватного суб’єкти підприємництва;

покращення фінансового стану корпорації внаслідок забезпечення вищої ліквідності акцій компаній, збільшення власного капіталу за рахунок зростання акціонерного капіталу в результаті продажу акцій суб’єкти підприємництва, а також за рахунок додаткового капіталу внаслідок отримання емісійного доходу;

можливість залучення інвестицій в майбутньому на більш вигідних умовах, оскільки покращення співвідношення залучених ресурсів до власних збільшує фінансовий леверидж, тим самим дозволяє підприємству, за необхідності, залучати додатковий залучений капітал під нижчі відсотки;

зростання ефективності діяльності компанії унаслідок підвищення рівня корпоративного управління, прозорості та корпоративної культури. Отримання біржового лістингу забезпечує суспільне визнання та полегшує торгівельні операції з корпоративними акціями, сприяє підвищенню статусу та кредитного рейтингу компаній;

поліпшення репутації, іміджу корпорації, оскільки її високий публічний статус, котирування акцій на фондових ринках створює додаткові конкурентні переваги та сприяє зростанню числа партнерів і клієнтів. Більше того, біржа, на якій обертаються цінні папери корпорації, зацікавлена у збільшенні об’ємів торгів і здійснює додатковий активний маркетинг, який не завжди може собі дозволити емітент.

Недоліками IPO є:

наявність чисельних вимог і значні фінансові затрати, оскільки первинне публічне розміщення акцій вимагає значних витрат корпорації при підготовці та проведенні самої операції;

ризики втрати контролю над корпорацію, оскільки існують ризики недружнього поглинання, блокування стратегічних рішень міноритарними акціонерами;

забезпечення прозорості корпорації, оскільки необхідно розкривати інформацію про структуру власності, рівень заробітної плати та винагород менеджменту, фінансовий стан тощо. Інформація, що оприлюднюється публічними корпораціями, стає доступною широкому колу осіб, серед яких можуть бути і конкуренти-фірми.

Розміщення українськими корпораціями цінних паперів на фондових біржах світу є бажаним, але далеко не для всіх доступним методом залучення інвестицій. Причиною цьому є: їх низька конкурентоздатність на світовому ринку, недостатня якість корпоративного управління, відмінності у форматах подання інформації емітентом, жорсткіші умови лістингу за кордоном, несприятлива зовнішня оцінка всіх аспектів інвестиційного клімату нашої країни, включаючи захист бізнесу. Представництво українських корпорацій у лістингу іноземних бірж стимулює їх підвищувати стандарти своєї діяльності. З одного боку, це ускладнює процес інвестування, з іншого – сприяє формуванню нового типу суб’єктів господарювання.

Процедура IPO займає близько року і включає в себе чотири основних етапи:

попередній етап – забезпечення необхідних стандартів корпоративного управління, приведення фінансової звітності у відповідність до міжнародних стандартів; дотримання вимог з розкриття фінансової та іншої інформації;

підготовчий етап - формування проектної команди (менеджерів проекту), вибір партнерів: інвестиційного банкіра, фінансового, юридичного консультантів, аудитора, брокерів, андерайтера, консультанта з маркетингу для пошуку незалежних директорів та їх введення до складу ради директорів компанії. Результатом співпраці цих суб’єктів є визначення параметрів розміщення (обсягу, ціни акцій і справедливої вартості пакету загалом, майданчика, структури угоди, структури інвесторів), а також прийняття радою директорів рішення про випуск акцій;

основний етап - випуск проспекту емісії акцій як документу, у якому публічне акціонерне товариство, що здійснює IPO, зобов’язане розкрити інформацію про себе і свою діяльність, а також про умови розміщення акцій. Емісії акцій передує видання прес-релізу, завдяки якому відбувається ознайомлення засобів масової інформації з подією;

післяемісійний етап - робота з інвесторами, публікація регулярної звітності, підтримка корпоративного сайту (профілю інвестора), розкриття важливих фактів із життя компанії, випуск аналітичних звітів, організація виступів топ-менеджерів на міжнародних форумах і дискусійних майданчиках, організація прес-супроводу діяльності компанії.

Таким чином, на всіх етапах організації процедур IPO важливою умовою є забезпечення транспарентності корпоративного управління і фінансового стану емітента.

Література

1. Каблов О. В. Перспективи первинного публічного розміщення акцій українських емітентів на альтернативній інвестиційній секції Лондонської фондової біржі / О. В. Каблов // Формування ринкових відносин в Україні. - 2012. - № 11. - С. 231-234

2. Давиденко Н. М. Переваги залучення фінансових ресурсів аграрними корпораціями шляхом виходу на іноземні фондові біржі / Н. М. Давиденко // Облік і фінанси. - 2012. - № 3. - С. 96-101.