Економічні науки/7. Облік та аудит

К.е.н. Булкот Г.В., магістр Скрипка В.В.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Аудит державних фінансів і державний фінансовий аудит: сутність і відмінності

Перехід України до ринкових відносин почався розвитком підприємств недержавної форми власності та приватизації державного майна. Такі події вимагали принципово нових підходів до створення системи державного фінансового контролю.

Актуальною проблемою нашого часу постав пошук нових форм державного фінансового контролю, які забезпечують підтримку між державою, громадським суспільством і ринковими силами в процесі використання державних бюджетних коштів; назріла потреба в оцінці ефективності  управління державними ресурсами, яка відповідно повинна привести до модернізації державного фінансового контролю й спрямування його на проведення глибокого аналізу системи державного управління.

Вирішення проблем ефективності управління державними ресурсами та здійснення дієвого державного фінансового контролю за діяльністю виконавчої влади, яка використовує суспільні ресурси, надзвичайно актуальні сьогодні . У світовій практиці державний фінансовий аудит набув значного поширення.

Основною передумовою державного фінансового аудиту є взаємна зацікавленість фірми в особі його власників , держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки країни.

Значну увагу дослідженню відмінностей понять «аудит державних фінансів» і «державний фінансовий аудит» приділено у своїх працях провідними вітчизняними та закордонними вченими-економістами.

Державний фінансовий аудит є складовою системи управлінського контролю держави, сутність і значення якого − у наданні комплексної оцінки законності та ефективності використання державних чи комунальних коштів і майна для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які цьому перешкоджають, та розроблення обґрунтованих пропозицій, спрямованих на зміцнення ресурсної бази бюджетів усіх рівнів, економне та раціональне використання ресурсів держави та підвищення ефективності внутрішнього контролю.

Державний фінансовий аудит та аудит державних фінансів – порівняно нові процеси для нашої країни, тому ще немає напрацьованої термінології цих термінів. На думку окремих авторів, запровадження державного фінансового аудиту є лише даниною моді, надуманою справою, адже за багатьма ознаками державний фінансовий аудит і ревізія майже однакові [1].

Мних Є.В. вважає, що державний фінансовий аудит – це перевірка й аналіз стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку й достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю [2]. Таким чином, це визначення більш широкого поняття – «державного фінансового контролю».

Тому, не зрозуміла сутність саме державного фінансового аудиту як форми контролю, оскільки відсутні ознаки аудиту такі як незалежність, оцінка, надання висновків.

При цьому вчений наголосив, що державний фінансовий аудит є формою державного фінансового контролю. З термінологією поняття аудит державних фінансів ситуація ще складніша.

Думки О. Шерстюк [3] та О. Денисюк [4] розходяться. Тому, на думку авторів даного дослідження, аудит державних фінансів визначено як механізм надання аудитором користувачеві впевненості в тому, що інформація, на підставі якої приймають рішення, пов’язані з управлінням державними фінансами, є надійною, а самі рішення можуть бути визнані адекватними. Незважаючи на те, що дано широке визначення аудиту державних фінансів, сутність аудиту в підручнику розкрито через призму державного контролю та державного фінансового аудиту, недостатньо уваги приділено питанню практики реалізації аудиту державних фінансів стосовно державної системи аудиторами.

Таким чином, дуже важливо розмежовувати два поняття – «аудит державних фінансів» та «державний фінансовий аудит». Незважаючи на те, що вони мають дуже багато спільного, між ними є фундаментальна відмінність стосовно суб’єктів, які здійснюють аудит.

Державний фінансовий аудит здійснюють тільки державні органи, тоді як аудит державних фінансів охоплює і види аудитів, які здійснюють незалежні аудитори та організації.

Отже, узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що з метою уникнення подальших розбіжностей між поняттями пропонується виділити такі основні напрями удосконалення: удосконалення законодавчої бази шляхом впровадження точних визначень понять «аудит державних фінансів» і «державний фінансовий аудит». У вітчизняній нормативній базі та економічній літературі немає єдиного погляду на державний фінансовий контроль та місце і роль у ньому державного фінансового аудиту; використання поняття «аудит» відносно діяльності державних органів нині немає чітких правових підстав. Це створює низку правових проблем, особливо для діяльності Рахункової палати, яка до основних напрямів своєї діяльності зараховує проведення аудиту ефективності використання державних коштів. У Законі України «Про Рахункову палату» [5] не приписано здійснення нею аудиторської діяльності. Лише в ст. 21 вживаються двічі словосполучення з корінним терміном «аудит», який стосується не палати, а органів «внутрішньовідомчого контролю та аудиту» і «аудиторські служби». Перелік конкретних сфер, у яких Рахункова палата може контролювати ефективність, також обмежений. До них належать визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, використання іноземних кредитів і позик, що отримуються Урядом України від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, розміщення централізованих валютних та фінансово-кредитних ресурсів, які надаються на поворотній основі, фінансових ресурсів.

Отже, виконання зазначених пропозицій призведе до покращення ефективності державного фінансового аудиту і зміцнення економічної безпеки на шляху інтеграції України у світове співтовариство системи фінансового контролю та аудиту.

Вирішення вищевикладених проблем відмінності понять «аудит державних фінансів» і «державний фінансовий аудит» дасть можливість поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання в бюджетній сфері та використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами й досягти стандартів демократичних країн, розв’язати проблему неефективного господарювання у державному секторі економіки.

Література:

1. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія : підруч. / за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – [3-є вид., доп. і перероб.]. – Житомир : Рута, 2002. – 544 с.

2. Мних Є. В. Державний фінансовий аудит: методологія та організація : моногр. / Є. В. Мних. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 319 с.

3. Шерстюк О. Л. Аудит державних фінансів : навч. посіб. / О. Л. Шерстюк. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. – 340 с.

4. Денисюк О. М. Аудит державних фінансів : навч. посіб. / О. М. Денисюк, О. О. Разборська – Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ, 2012. – 488 с.

5. Закон України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 № 576-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/576-19