К.п.н. Масич В.В.

Українська інженерно-педагогічна академія (м. Харків)

Акмеологічний підхід до проблеми формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього фахівця

Формування продуктивно-творчої компетентності передбачає розвиток у студентів прагнення до найвищих творчих досягнень, яке стимулює продуктивно-творчу самореалізацію і саморозвиток у процесі професійної підготовки. Затребуваність акмеологічного підходу обумовлена вивченням студентів як суб'єктів освітньої діяльності.

Суть акмеологічного підходу полягає в розгляді єдності особистості як соціального і професійного суб'єкта, процесу професійного та особистісного розвитку, визначення шляху досягнення професійної майстерності на основі реалізації її творчого потенціалу. Акмеологія виявляє загальні закономірності, відповідно до яких людина і спільність людей реалізують найвищі досягнення в різних галузях професійної діяльності на своєму життєвому шляху. Акмеологія займається розробкою питань досягнення особистістю вершин професійної майстерності (А. Деркач, Т. Ісаєва та інші).

Розробкою теоретитко-методологічних основ теорії акмеологічного підходу займалися О. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, В. Максимова, А. Реан, Л. Рибалко, В. Тарасова і інші.

Акмеологічний підхід дозволяє розглянути закономірності, умови, чинники і стимули, що сприяють або перешкоджають самореалізації творчого потенціалу особистості в процесі її саморуху до вершин професіоналізму і продуктивності творчої діяльності, що втілюється в соціально-значущих продуктах [1, с. 47].

А. Деркач констатує, що акмеологія – це інтеграційна наука, яка є своєрідним продовженням психології і кардинально від неї відрізняється. Якщо центральним поняттям психології є «відображення», то акмеології – «творення» провідної діяльності. Умовою продуктивної творчої діяльності сучасної людини є освіта і професіоналізм, що формується на її основі [2, с. 37].

О. Бодальов, розкриваючи суть акмеологічного підходу, зазначає, що акмеологія покликана здійснювати комплексне дослідження і проектувати цілісну картину суб'єкта, що проходить щабель зрілості, коли його індивідуальні, особистісні та суб'єктно-діяльнісні характеристики осягаються в єдності, в усіх взаємозв'язках, для того, щоб активно вплинути на досягнення найвищих рівнів, яких він може досягти [3, с. 117].

Л. Столяренко, С. Самигін, характеризуючи акмеологію з позицій педагогіки, пропонують таке визначення предмета цієї науки: «предмет акмеології – творчий потенціал людини, закономірності та умови досягнення суб'єктом діяльності різних рівнів розкриття творчого потенціалу, вершин самореалізації» [4, с. 151]. На думку Л. Столяренко, метою акмеології є вдосконалення людини, допомога в досягненні нею вершин у фізичному, духовно-моральному і професійному розвитку, гуманізація даного розвитку. Отже, акмеологічноий характер освітнього процесу свідчить про те, що відбуваються прогресивні зміни в змісті і рівні спрямованості особистості тих, хто навчається (мотиваційна, емоційно-ціннісна, вольова сфери), а також в рівні їхньої теоретико-методологічної та практичної професійної підготовки (когнітивно-операційна сфера) [4 , с. 159].

Системоутворюючим чинником акмеологічної системи, на думку Б. Ломова, є особистість, яка виступає в якості суб'єкта. Акмеологія розглядає особистість і як об'єкт лише в визначених межах (дослідження, діагностика, вивчення її початкового стану розвитку тощо). Результати діагностичного обстеження особистості як об'єкта стають резервами, ресурсами процесу практичного, реального вдосконалення особистості і як процесу вдосконалення, здійснюваного самим суб'єктом [5, с. 236].

Основна парадигмальна характеристика особистості як суб'єкта полягає в тому, що свої особливості, психічні та особистісні можливості, особистість використовує в якості ресурсів і засобів оптимального вирішення життєвих і професійних завдань, оптимального здійснення спілкування і пізнання. Особистість досягає найвищого рівня розвитку, на якому розкривається її індивідуальність, здійснюється максимальне самовираження і самореалізація, об'єктивна продуктивність і суб'єктивна задоволеність, і стає суб'єктом.

Основне завдання викладачів, що займають акмеологічну позицію, полягає в «озброєнні суб'єкта діяльності знаннями і технологіями, які забезпечують можливість його успішної самореалізації в різних сферах діяльності, в тому числі в області обраної професії» [4, с. 178].

Отже, основними завданнями акмеологічного підходу в системі професійної освіти є забезпечення посилення професійної мотивації,виявлення суб'єктних ресурсів студентів для досягнення успіху в професійній діяльності, особливо у формуванні продуктивно-творчої компетентності.

Література:

1. Кузьмина Н. В. Творческий потенциал специалиста :Акмеологические проблемы развития / Н. В. Кузьмина // Гуманизация образования. – 1995. – № 14.

2. Деркач А. А. Акмеология : личностное и профессиональное развитие человека / А. А. Деркач. // Книга 1. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. – М., 2000, – С. 15-56.

3. Акмеология. Настоящий человек. Каков он и как им становятся? / Под ред. А. А. Бодалева, Н. В. Васиной. – М. : Речь, 2010. – 224 с.

4. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи / Отв. ред. Ю. М. Забродин, Е. В. Шорохова. – М. : Наука, 1984. – 444 с.

5. Развитие человека как индивида, субъекта деятельности, личности ииндивидуальности : сборник научных статей /Под общ.ред.А. Деркача. – М. : РАГС, 2009. – 272 с.