м. Умань, Україна
ДІТИ,
ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ ЯК КАТЕГОРІЯ ОСОБЛИВОГО ДИТИНСТВА.
Кожна дитина – особлива, цей
ціннісний імператив, висунутий великим педагогом-гуманістом В.Сухомлинським є беззаперечним
і актуальним на сучасному етапі розвитку національної освіти. Але є діти, про
яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей,
а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших
дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального
порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не
відрізняється від якості освіти решти людей. Саме цей
принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими
освітніми потребами.
Початок двадцять першого століття в Україні ознаменований низкою соціально-політичних потрясінь, масових акцій протесту, бойових дій, збройних конфліктів, терористичних актів та антитерористичних операцій (зокрема, на Сході України), що стає непосильним і непередбаченим тягарем для всіх людей. Найбільш незахищеною і вразливою частиною населення є діти. Як зазначив Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба, держава має забезпечити належний рівень прав і інтересів, зокрема і освіти, дітей на всій території України [2]. З цією метою 26 січня 2016 року Верховна Рада ухвалила законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми».
Законопроект
передбачає внесення змін та доповнень до низки чинних законів України та
приводить норми діючого законодавства у відповідність до Конвенції ООН про
права дитини. «Прийнятий законопроект дозволить удосконалити механізм
попередження соціального сирітства; захисту дітей, які постраждали внаслідок
воєнний дій чи збройних конфліктів, забезпечення права кожної дитини
виховуватись в сім’ї, перш за все, в рідній; визначає повноваження органів
опіки та піклування щодо захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених дітей,
зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; розширює
повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо
розвитку соціальних послуг з підтримки сімей з дітьми, які потрапили в складні
життєві обставини; створює правові підстави для тимчасового влаштування дітей в
сім’ї патронатних вихователів і запровадження послуги «сімейного патронату», –
зазначив Уповноважений Президента з прав дитини [1].
Діти
які постраждали внаслідок бойових дій в районі проведення антитерористичної
операції, збройних конфліктів – це діти на долю яких, як правило, випали
найважчі випробування війни, що загрожують здоров’ю, життю та існуванню в
цілому, позбавляючи їжі, води, здоров’я, сім’ї, майбутнього. Опинившись свідками воєнних дій, вони
набувають трагічний досвід, який деформує свідомість, цінності й ставлення до
світу. У багатьох з них спостерігаються перепади настрою, невмотивована
агресія, постійний страх очікування повторення теракту. Вони змушені були ночувати в
підвалах, переховуючись від
обстрілів, боячись виходити на
вулицю, або щоденно спостерігати, як гинуть близькі їм люди. «Багато з них були
змушені залишити свої домівки і речі. Половина з них не ходять в школу, тому що
навчальні заклади пошкоджені або зруйновані. Багато дітей стали свідками
насилля, яке важко собі уявити і потребують психологічної реабілітації», –
сказав директор ЮНІСЕФ Афшан Хан [3].
Як повідомила представник Дитячого фонду
ООН ЮНІСЕФ в країнах Центральної та Східної Європи і Центральної Азії Крістен
Элсбі, що під час бойових дій на Донбасі з березня минулого року постраждали
1,7 млн. дітей [4]. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я,
станом на 1 травня 2015 року від війни на Донбасі загинуло 68 дітей. 167 дітей,
за даними ВООЗ, стали жертвами насилля або отримали поранення [1]. Згідно з
результатами експрес-оцінки соціально-психологічного стану дітей, проведеного в
чотирьох містах Донецької області (Маріуполі, Донецьку, Горлівці та Єнакієвому)
протягом травня – червня 2014р., більше половини дітей стали безпосередніми
свідками воєнних подій, 76% опитаних відчували страх, кожна друга дитина – жах,
злість, смуток, а у чверті дітей у віці 3-6 років виявлено критичний рівень
стресу [5].
У статті «Воєнне дитинство: українські
обриси нової реальності» науковцем І. Загарницькою проаналізовано
характерні ознаки реальності, яку війна вибудовує для вітчизняного
дитинства: загроза життю і здоров’ю, зростання дитячої бідності, руйнація
звичного життя, проблеми з отриманням освіти, виховання
у неповних сім’ях, ціннісна криза, тиск
пропагандистської машини, психологічні
травми. Таке становище дитини супроводжуються переживаннями
психічних травм, стресів, агресивністю, заляканістю,
страхом, відчуттям невпевненості, низькою самооцінкою, тривожністю,
замкненістю, недовірою, депресією, небажанням говорити, спілкуватися; емоційною
нестабільністю [6].
Діти, які постраждали внаслідок бойових
дій становлять цілком самостійну категорію дітей з особливими освітніми
потребами. Вони потребують допомоги, спрямованої, з одного боку, на заміну
важкої життєвої або соціально небезпечної ситуації, в якій вони опинилися, а з
іншого – на мінімізацію їх соціальних, психологічних, педагогічних проблем і
труднощів. Повністю стерти з пам'яті трагічні спогади неможливо, але мета
дорослих, насамперед педагогів, полягає в тому, щоб повернути дітей до
нормального способу життя. Тому першочерговими завданнями початкової інклюзивної
загальноосвітньої школи є:
–
створення комфортного,
толерантного освітнього середовища;
–
пристосування до потреб
дитини навчальних програм, наочних матеріалів, процедур оцінювання знань та
надання додаткових послуг (інформаційно-технічних, індивідуальних занять,
диференційоване викладання та ін.), щоб допомогти учневі адаптуватись у колективі
однолітків;
–
забезпечення
навчального процесу корекційною складовою з метою усунення прогалин в навчанні,
засвоєння навчальних програм, успішної соціалізації;
–
організація мобільної,
підготовленої психолого-педагогічної служби в школі для забезпечення дітей з
посттравматичним синдромом та їх батьків адекватною психолого-педагогічною, а в
разі необхідності, і медичною допомогою;
–
залучення всіх дітей та
їх батьків до активної участі в масових, колективних, групових
навчально-виховних та творчих заходах, справах, гуртках, годинах, які
проводяться в школі, класі, позашкільних
освітніх закладах [7].
Окреслені завдання є відгуком на широкий спектр освітніх потреб молодших школярів, які постраждали внаслідок бойових дій і, загалом, дітей з особливими освітніми потребами у шкільному середовищі та поза його межами. Їх виконання передбачає усунення організаційних, психологічних, архітектурних перешкод, включення дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітній інклюзивний простір. Тобто створення інклюзивного освітнього середовища як сукупності факторів та умов, соціальних об’єктів, які забезпечують реалізацію освітнього процесу в навчально-виховному закладі і характеризуються статичністю, об’єктивністю, даністю, гнучкою системою впливів і можливостей формування особистості. Це середовище, в якому ціниться дитяча різноманітність, де всі учні незалежно від особливих освітніх потреб здатні навчатися ефективніше, підвищувати свою соціальну компетентність, вдосконалювати комунікативні навички, а також відчувати себе частиною загальної спільноти.
Отже,
діти, які постраждали внаслідок бойових дій
становлять цілком самостійну категорію осіб з особливими освітніми
потребами. Усі вони потребують
комплексної педагогічної, психологічної, соціальної, корекційної, медичної підтримки
у процесі навчання, виховання і розвитку. Науці ще багато у чому належить
виявити і описати особливі освітні потреби цієї категорії дітей, проте їх
об'єднує потреба в створенні інклюзивного середовища, яке найефективніше сприяє
мінімізації їх соціальних, психологічних, педагогічних проблем і труднощів.
ЛІТЕРАТУРА
1.
«В Україні прийнято
довгоочікуваний Законопроект у сфері захисту прав дітей» [Електронний ресурс].
– Режим доступу : http://orphancenter.org.ua/
2.
«Унаслідок війни в
Україні постраждало 1,7 млн. дітей» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hromadskeradio.org/2015/06/10/vnaslidok-viyni-v-ukrayini-postrazhdalo-1-7-mln-ditey-rezultati-doslidzhennya
3.
«Діти з Донбасу
потребують психологічної реабілітації після страхіть війни» [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : ООН http://dt.ua/WORLD/diti-z-donbasu-potrebuyut-psihologichnoyi-reabilitaciyi-pislya-strahit-viyni-oon-167401_.html
4.
«ООН: На Донбассе во
время боевых действий погибли 44 ребенка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://gordonua.com/news/war/OON-Na-Donbasse-vo-vremya-boevyh-deystviy-pogibli-44-rebenka-57175.html
5.
«Более половины детей
Донбасса увидели войну своими глазами» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// http://inpress.ua/ru/society/30221-gz-56
6. Загарницька
І. Воєнне дитинство: українські обриси нової реальності / І. Загарницька //
Вісник Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія. -
2014. - Вип. 36. - С. 27-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vird_2014_36_7.pdf
7.
Колупаєва А.А.
Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. Монографія / А. А. Колупаєва. – К. :
САММІТ- книга, 2008. – 270с.