Басалюк Наталія Василівна

Науковий керівник – Чумаченко Інна Євгеніївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права

Національний університет «Одеська юридична академія»

Міжнародно-правовий захист Чорного моря від забруднень

Питання захисту навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів в умовах ери екологічної кризи, що впевнено крокує планетою турбує як окремі держави, так і міжнародну спільноту. У світі існують різні природні об’єкти, що у силу своєї унікальності вимагають встановлення особливого правового режиму охорони. У числі таких – Чорне море.

Міжнародне співробітництво держав із охорони природного середовища Чорного моря як одного із природних об’єктів охоплює як договірну форму, так й інституційну – у вигляді інших організаційних механізмів управління охороною навколишнього середовища акваторії Чорного моря.

Показники всебічних досліджень Чорного моря невтішні – його життєздатність за останні десятиліття різко знизилася за багатьма ознаками, серед яких – зменшення морської флори і фауни, негативні зміни у хімічному складі води і збільшення забруднень.

Загострення проблеми забруднень Чорного моря обумовило необхідність його міжнародно-правового захисту, тому 21 квітня 1992 року було підписано Конвенцію про захист Чорного моря від забруднень, положення якого акцентують увагу на різних видах негативного впливу як антропогенного так і біологічного характеру і закликають до міжнародної боротьби з ними. У Конвенції здійснено поділ забруднень за їх джерелами. Стаття VI наголошує на необхідності боротьби із забрудненням небезпечними речовинами і матеріалами. Додаток І містить перелік небезпечних речовин і матеріалів, у числі таких – ртуть, кадмій, відпрацьовані мастила тощо. У Додатку ІІ перелічені отруйні речовини – цинк, мідь, нікель, хром, бор та інші. Деталізацію попередження вказаного виду забруднення здійснено у Лондонській конвенції про попередження забруднення моря скидами відходів й інших матеріалів 1972 року.

Одна з основних причин забруднення Чорного моря, що відноситься до наземних джерел – брудні води річок і недостатня боротьба із попередженням забруднень їх акваторій. У Чорне море впадає 14 рік, які несуть із собою пестициди, важкі метали, азот і фосфор – останні, не лише сільськогосподарські добрива, але й їжа для морських мікроорганізмів, через надлишок яких починається їх бурхливе розмноження. Помираючи, вони спускаються на дно, споживаючи велику кількість кисню, нестача якого призводить до наступної проблеми - загибелі молюсків, риб, ракоподібних.

Науково-технічний прогрес негативно вплинув на морську життєздатність: інтенсивне судноплавство, активізація видобутку нафти й газу у водах континентального шельфу, викиди у море нафтових і радіоактивних відходів привели до тяжких наслідків – забруднення морських просторів, порушення екологічної рівноваги. Зокрема, активний нафто- і газовидобуток, що супроводжується накопиченням у морі шкідливих речовин у наслідку призвів до того, що 160 видів фауни знаходяться на межі вимирання через уміст нафтопродуктів у водах Чорного моря. Питання збереження деяких із них знайшли своє відображення у міжнародних угодах. Так, 24 листопада 1996 року було підписано Угоду про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану.

Двадцять країн Європи здійснюють викиди власних відходів у Чорне море, проводять морські захоронення різних матеріалів і речовин, серед яких відходи промисловості, сміття, тверді відходи, хімічні і радіоактивні відходи. За парадоксальним збігом – найбільше навантаження отримує мілководна північно-західна частина, де зароджується 65% усіх живих організмів. Конвенція містить Протокол про захист морського середовища Чорного моря від забруднень, викликаних похованнями.

Одна із проблем для морського середовища – рибний промисел. Ссавці страждають через рибацькі підводні сіті й швидкісні механізми у прилеглих зонах. До 1970-х років використання риболовних судів (тралів) у Чорному морі було заборонено. Сьогодні використання їх задля розвитку рибної промисловості знову дозволено. Цей тип суден черпає дно, перемішуючи мул, що знижує прозорість води, приводить до забруднення поверхневих вод. У результаті це призводить до зниження можливості моря самоочищуватися.

У Конвенції наголошується не необхідності захисту Чорного моря від забруднень, пов’язаних із діяльністю на континентальному шельфі, забруднення Чорного моря із атмосфери.

Небезпека, що невпинно переслідує Чорне море – забруднення із суден. Цей вид забруднення знайшов своє відображення у статті VIII Конвенції про захист Чорного моря від забруднень, йому присвячено Міжнародну конвенцію по запобіганню забрудненню із суден 1973 року й Міжнародну конвенцію щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою 1969 року. У 2006 році Україною, Росією, Румунією, Туреччиною, Грузією й Болгарією було підписано ще один міжнародний документ - План дій у надзвичайних ситуаціях на Чорному морі до Протоколу про співробітництво в боротьбі з забрудненням Чорного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами внаслідок надзвичайних ситуацій.

Ще один вид забруднень, що не був визначений у Конвенції, але актуальність якого для вод Чорного моря безумовна - забруднення інвазивними організмами, серед таких - рапан, якого було інтродуковано у води Чорного моря, що зумовило знищення чорноморських мідій; молюск Дрейсена; ротан, золотиста картопляна нематода та інші.

Забруднення Чорного моря, викликане коливанням його рівня – постає особливо гостро в умовах процесу глобального потепління, тобто підвищення середньорічної температури атмосфери Землі і світового океану у порівнянні із попередніми роками.

Значним досягненням на шляху до спільного вирішення екологічних проблем Чорного моря була розробка Стратегічного плану дій із реабілітації і захисту Чорного моря, у результаті підписана шістьма прибережними країнами 31 жовтня 1996 року. Стратегія являє собою систему організаційних заходів, що дозволяє визначити певний алгоритм спільних дій із метою вирішення екологічних проблем Чорного моря. 31 жовтня стало Міжнародним днем Чорного моря. Спільні програми займають важливе місце у системі правових і організаційних форм міжнародного співробітництва із охорони морського середовища.

Необхідно також відзначити такі механізми забезпечення міжнародно-правового захисту середовища Чорного моря як оцінка впливу на оточуюче середовище і екосистемний підхід. Метою оцінки є виявлення характеру, інтенсивності і ступеню впливу будь-якого виду можливої господарської діяльності на стан навколишнього середовища. Ряд положень із деталізації запобіганню та контролю забруднень, спричинених різними видами промисловості знайшли своє відображення у Директиві Ради 96/61/ЄС «Щодо всеохоплюючого запобігання і контролю забруднень».

Таким чином, незважаючи на те, міжнародне право навколишнього природного середовища, принципи і норми якого, стосуються всіх аспектів розвитку суспільства і є життєво необхідними для світової спільноти, не оминуло увагою проблему захисту Чорного моря, важливим є неухильне дотримання усіх положень Конвенції про захист Чорного моря від забруднень. Більше того, сам міжнародний документ потребує доповнень, зокрема, у частині забруднень, що виникають у наслідок дії інвазивних організмів й забруднення, викликані коливаннями рівня моря. Подальші програми розвитку стратегії із захисту морського середовища, як окремих держав так і міжнародно-правове співробітництво повинне будуватися з урахуванням екосистемного підходу, що забезпечує облік усіх відповідних питань і аспектів, у результаті чого рішення, що приймаються стають більш обґрунтованими, прозорими, зрозумілими, у більшій мірі відповідають реаліям і конкретним умовам. Скоординоване й організоване екологічне партнерство, модернізація очисних споруд, збір і видалення твердих відходів із морського дна повинні стати першими кроками на шляху до чистого Чорного моря, нормальний стан морського середовища якого – гарантія не лише здоров’я людини, але й збереження економічних цінностей.