В.Г.Спірін

Студент Навчально-наукового Юридичного інституту,

Національний авіаційний університет

Науковий керівник: Юринець Ю.Л., к.ю.н., доцент

Поняття та види виборчих систем в Україні

Одним із принципів демократичного режиму є виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх легітимність. Актуальність обраної теми «Види виборчих систем» полягає у виключно високій ролі виборчої системи в розвитку політичної системи суспільства. Вона є каналом, по якому здійснюється процес формування всієї системи представницької влади - від місцевих органів самоврядування до президента. Всі ми громадяни своєї країни. У кожного з нас є свої права і обов'язки. Ми володіємо політичними правами і повинні, на мій погляд, брати участь у політичному житті країни. Адже від нас, громадян, залежить, як буде розвиватися наша держава [1, ст. 34-41]. Саме це ми можемо здійснити через вибори.

Поняття "виборча система" вживається у двох аспектах:

· У широкому розумінні - це впорядковані суспільні відносини, що становлять порядок виборів органів публічної влади;

· У вузькому розумінні - це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Виборча система — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів.

Нині у світі існує понад 150 різновидів виборчих систем. Головною ознакою, що відрізняє одну виборчу систему від іншої є порядок визначення результатів виборів. Якщо взяти дану ознаку за критерій класифікації виборчих систем, то можна виділити такі основні типи: мажоритарну, пропорційну та змішану. [3, ст. 49-51].

В основі саме мажоритарної виборчої системи лежить принцип більшості, який означає те, що перемагає той кандидат, який набрав найбільше голосів.

Мажоритарна виборча система існує в трьох різновидах:

· мажоритарна система абсолютної більшості – для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос.

· мажоритарна система відносної більшості – обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців.

· мажоритарна система кваліфікованої більшості – обраним вважається кандидат або список кандидатів, який отримав певну, кваліфіковану більшість голосів виборців.

Пропорційна система ґрунтується на певній відповідності між кількістю завойованих голосів та кількістю отриманих мандатів. При пропорційній системі депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

Розрізняють наступні види пропорційної системи:

· з жорсткими списками;

· з преференціями;

· з напівжорсткими списками.

1. При застосуванні жорстких списків виборець безпосередньо голосує за список партії, що він обирає. [2, ст. 68-72].

2. При застосуванні системи преференцій виборець не просто голосує за списки партії, що обирає, а й робить помітку навпроти номеру того кандидата в кандидатському списку від партії, якому він віддає свій голос.

3. Напівжорсткі списки — коли мандат обов’язково одержує кандидат, який очолює партійний список, а розподіл інших мандатів, яких одержала партія, здійснюється залежно від кількості голосів, які одержав кандидат.

Останнім видом виборчої системи є змішана, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем.

Існує досить широкий набір змішаних систем, які є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем.

Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої — пропорційним. У цій системі виборець одержує два голоси: один подає за одного із кандидатів, а другий — за один із партійних списків.

Як висновок, слід зазначити, що доброї чи поганої виборчої системи не існує. Просто, внаслідок певних традицій у суспільстві або відсутності таких, найкращі здобутки різних виборчих систем можуть бути використані краще або спотворені таким чином, що від застосування певної виборчої системи доводиться відмовлятися. Зрештою, встановлення тієї чи іншої виборчої системи є результатом суб'єктивного вибору, який нерідко визначається співвідношенням політичних сил у законодавчому органі.

Список використаної літератури

1. Молдован В.В. Конституційне право / В.В. Молдован. – К.: 1996р.

2. Конституційне право України, під ред. Погорілка В.Ф. – К.: 2000р.

3. Лисенков С.Л. Конституція України, матеріали до вивчення. – К.: 1997р.

4. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – К.: 1999р.