Ярошенко Т.С., студентка,
Навчально-науковий Юридичний інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ

Науковий керівник: Юринець Ю. Л., к. ю. н., доцент

ВИБОРИ, ЯК ОДНА З ФОРМ ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Нині основою сучасного демократичного суспільства є народне волевиявлення. А відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є саме народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. [1]

Дане питання частково розглядалося в працях В.Ф. Погорілка, Н. К. Шаптали, В.Л. Федорченка та ін.

Термін «народне волевиявлення» можна визначити як засіб реалізації політичного права громадян України вільно обирати і бути обраними до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, до рад місцевого самоврядування, обирати голів сіл, селищ, міст та Президента України, брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах, а також здійснювати інші форми безпосередньої демократії.

Пріоритетна роль у регулюванні суспільного розвитку надана Конституцією України власне безпосередньому волевиявленню громадян, найвищим проявом і однією з основних конституційних форм якого вважаються вибори [2].

В Україні вибори на демократичних засадах почали проводитися одночасно з проголошенням незалежності держави. 1 грудня 1991 p., одночасно з проведенням всеукраїнського референдуму, який надав найвищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України, були проведені вибори Президента України. З того часу, відповідно до чинного законодавства України, в нашій країні регулярно проводяться вибори представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування [2].

Під терміном «вибори» слід розуміти форму безпосередньої демократії, а її зміст полягає у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.

За суб'єктами вибори передбачають формування Верховної Ради України, Президента України, Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

За формою вибори являють собою вибір найбільш гідного з-поміж інших кандидата на виборну посаду до органів державної влада та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру. [2]

Існують певні ознаки виборів:

- є формою безпосереднього народовладдя, оскільки під час виборів народ або його певна частина здійснює владу;

- проводяться шляхом голосування;

- необхідні для формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Соціальні функції виборів - це найбільш важливі напрями впливу на суспільно-державні відносини.

Зазначені функції мають такі ознаки:

1) є формою легітимізації державної влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу;

2) є однією з форм реалізації національного суверенітету;

3) через вибори, як демократичну форму обрання представників народу, забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування публічної влади;

4) є способом забезпечення місцевої самостійності, наприклад, вибори представницьких органів місцевого самоврядування;

5) демократичні вибори є способом відносно якісного добору або своєрідного фільтру складу представницьких органів, що зумовлює реальну можливість забезпечення ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування, оскільки періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних політиків;

6) є способом протиставлення волі народу інтересам управлінців, які обіймають найвищі державні посади, тобто вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки. [3]

Отже, через вибори народ України чи його частина реалізує на практиці свою державно-владну функцію, чим зумовлюється демократичний, соціальний напрям розвитку держави та суспільства.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

2. Погорілко В.Ф. Конституційне право України: підруч. [акад. курс: у 2 т. - Т. 1.] / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. - К.: Юридична думка, 2006. - 544 с.

3. Задорожня Г.В. Конституційне право України: навч. посіб. / Г.В. Задорожня. - К.: НАУ-друк, 2009. - 128 с.