Яценко А. В.

студентка Навчально-науковий Юридичний інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

Науковий керівник: Юринець Ю. Л., к.ю.н., доцент

Реформування конституційного права з метою модернізації діяльності Конституційного Суду України

Вже минуло майже 20 років з дня заснування Конституційного Суду України. Весь цей час він був покликаний гарантувати верховенство Конституції України як Основного Закону нашої держави. 18 суддів Конституційного Суду у своєму складі відображають паритет трьох галузей влади в державі. Як відомо, рішення суду є остаточними і не підлягають оскарженню. Суд виступає єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Цю інформацію ми можемо знайти у першоджерелі всієї діяльності Конституційного Суду - Законі України "Про Конституційний Суд України". Але як показує практика сьогодні Закон потребує суттєвої модернізації, адже вирішення всіх питань конституційного судочинства можливе лише з його допомогою.

Всі ми знаємо, що саме Верховна Рада України формує правове поле для діяльності Конституційного Суду України, створює для нього відповідну нормативно-правову базу. Однак спроби внесення Верховною Радою змін до цього закону не мали позитивних наслідків. На жаль, пропоновані зміни стосувалися не тих питань, котрі нині потрібні для конституційного судочинства. Ситуація, коли зміни було прийнято й згодом визнано неконституційними, свідчить про те, що на сьогодні законодавець, на жаль, не зацікавлений в удосконаленні статусу Конституційного Суду України.[1]

Необхідно вирішити такі питання організаційного характеру, як можливість створення палат у Конституційному Суді України, удосконалення порядку обрання суддів, законодавче визначення поняття «порушення присяги судді Конституційного Суду України», врегулювання проведення відкритих слухань. Щодо процесуальних питань, які потребують удосконалення, то ними є уточнення процедури перегляду рішень Конституційного Суду за новими обставинами; процедури надання висновків щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Основного Закону. Також не можна не згадати питання щодо вдосконалення діяльності Конституційного Суду, які порушуються з перших років його створення. Серед них – запровадження механізму врегулювання виконання рішень Конституційного Суду та відповідальності за невиконання, інституту конституційної скарги й питання взаємодії судів конституційної та загальної юрисдикції. [1]

Акти Конституційного Суду України повною мірою відігравати свою важливу роль можуть лише за умови їх належної реалізації. Саме тому надзвичайно актуальною є проблема виконання рішень Суду, що, на думку судді В. Бринцева, є одним з найважливіших елементів конституційного правосуддя. Слід наголосити, що головною проблемою, яка перешкоджає правильному виконанню рішень Конституційного Суду України є ігнорування їх посадовими особами та органами - суб'єктами правозастосування, що виявляється у прямому невиконанні, тобто бездіяльності та відмові від вчинення певних дій, які вони зобов'язані були здійснити, проте не здійснили.[2] А все це відбувається через те, що на сьогодні не існує закону, який би визначав порядок виконання рішень Суду та відповідальність посадових осіб за їх ігнорування, сприяв би зміні ситуації на краще, бо невиконання рішень Конституційного Суду – це насамперед порушення конституційного порядку та дискредитація інституту конституційного контролю як обов’язкового атрибута правової держави.[1]

Пріоритетним напрямом діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції був і залишається захист прав і свобод людини і громадянина. Потребують змін деякі положення Основного Закону України, якими врегульовано діяльність Конституційного Суду щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина.[1] Серед процедур, які використовують органи конституційної юрисдикції в багатьох зарубіжних країнах для захисту прав та свобод людини і громадянина, чи не найпопулярнішим є розгляд конституційних скарг. Сутність інституту конституційної скарги сьогодні зводиться до права громадян звертатися до органів судового конституційного контролю з проханням про перевірку конституційності владних актів, якими порушуються їхні права і свободи. Конституційну скаргу варто розглядати не просто як ще один механізм судового захисту, а і як спосіб впливати на якість національного законодавства. Однак в Україні такий правовий інститут відсутній. Нині основною формою захисту прав людини і громадянина в Україні відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» є інститут конституційного звернення, що певною мірою дещо компенсує відсутність інституту індивідуальної конституційної скарги, проте повноцінно замінити її не може. Саме тому нині стає актуальним з’ясування необхідності та перспектив запровадження інституту конституційної скарги в Україні як особливої форми захисту порушених прав, що забезпечить кожному громадянину право на справедливий судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом.[3]

Досить частою є ситуація, коли при вирішенні важливих питань голоси суддів розділяються дев'ять на дев'ять, при тому, що для прийняття рішення необхідно мінімум 10 голосів. У результаті рішення у справі не прийняте й теоретично може бути не прийняте взагалі. Ця можливість була закладена від самого початку, при цьому неважливо, скільки суддів беруть участь у розгляді справи – 18 чи 12, для прийняття рішення все одно потрібно не менш як 10 голосів. Для того, щоб таких проблем не виникало, варто створити в Конституційному Суді України дві палати, кожна з яких могла б приймати рішення, в результаті чого ефективність його роботи поліпшиться. Окрім цього, з’явиться можливість в особливих випадках переглянути рішення на пленарному засіданні повним складом суду або Пленумом Конституційного Суду.

Розглянуті питання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні потребують як найскорішого законодавчого врегулювання. Однак потрібно наголосити: йдеться саме про вдосконалення законодавства, а не докорінне реформування конституційного судочинства, зокрема й шляхом ліквідації єдиного органу конституційної юрисдикції взагалі та передачі його функцій Верховному Суду, що пропонується деякими вітчизняними політиками й навіть ученими-правознавцями. Запропоновані зміни спрямовано на підвищення ефективності роботи Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції, а також на посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, що забезпечить реальну можливість виконання державою взятих на себе зобов’язань, передбачених Основним Законом України. [1]

Література

1. Стрижак А. Удосконалення статусу Конституційного Суду України. / Стрижак А. - К.: Віче. Журнал Верховної Ради України. - 2011. - №17.

2. Головань І. Деякі проблеми виконання рішень Конституційного Суду України. / Головань І. - К.: Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - №6. - С. 132 -140.

3. Беззуб І. Запровадження інституту конституційної скарги в Україні: українські реалії та міжнародний досвід. [Електронний ресурс] // Центр досліджень соціальних комунікацій СІАЗ НЮБ ФПУ. - Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2128:zaprovadzhennya-institutu-konstitutsijnoji-skargi-v-ukrajini&catid=8&Itemid=350