Андрій Яблонський

КРИТЕРІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЗМІСТУ ОСВІТИ

Сфера освіти є системою, яка існує і розвивається в унікальних умовах. Ця особливість освітніх систем визначається такими характеристиками: мінливістю системи і умов її існування, у тому числі і зовнішніх вимог; відсутністю еталона, нормативу; значною кількістю зовнішніх унікальних факторів, які неможливо виміряти.

Перший рівень – соціальні інновації в системі освіти – зумовлюють зміни архітектоніки самої освіти (виникнення різних форм державної та приватної освіти, які в цілому відображають соціальну структур та соціальні потреби суспільства. Узагальненим критерієм оцінки цього рівня є ступінь відповідності форм освітніх інституцій потребам суспільства.

Другий рівень – рівень соціально-педагогічних інновацій (н-д, Міністерство освіти приймає нові Державні стандарти освіти, базові навчальні програми тощо). Узагальненим критерієм експертної оцінки при цьому є ступінь відповідності форм організації освіти цілям та завданням розвитку освітнього простору і освітнього процесу в цілому (зміна загальної освітньої парадигми: від засвоєння знань до розвитку особистості та формування здібності до творчості, але на практиці дільність більшості навчальних закладів орієнтовані на “підтримувальний” тип навчання). Це засвідчує неготовність суспільства до своєчасного вирішення політичних, соціальних, екологічних та інших проблем, які виникають.

Третій рівень – освітні інновації, за яких зміни спрямовані на перетворення навчально-виховного процесу в цілісній ланці освіти. У цьому випадку формулюються нові цілі навчання, конструюються нові програми та розробляються нові методи навчання. Узагальненим критерієм експертної оцінки є ступінь відповідності змісту освіти умовам повноцінного психосоціального розвитку суб’єктів учіння. При цьому інноваційний зміст може бути кваліфікований за параметрами повноти, наукової обгрунтованості та педагогічної апробованості.

Четвертий рівень – психолого-педагогічні інновації, які передбачають перетворення педагогічних технологій в межах сталих цілей та завдань освіти, що не ведуть за собою зміни останніх. Узагальненим критерієм експертної оцінки є ступінь відповідності технології навчання завданням засвоєння навчального матеріалу. Зазвичай сюди зараховують авторські програми, спрямовані на перетворення навчальних предметів або форм взаємодії у навчально-виховному процесі. Лише незначна частина цих програм отримує повноцінну психолого-педагогічну апробацію та проходить експертизу. Водночас, внаслідок їх неапробованості, вони здатні наносити суттєву шкоду молодому поколінню в плані психічного розвитку та здоров’я.

П’ятий рівень – конкретно-педагогічні інновації, які спрямовані на перетворення методики викладання того чи іншого навчального предмету, відображають індивідуальні пошуки творчо зорієнтованих учителів та спрямовані на підвищення ефективності процесу засвоєння в рамках навчальних курсів та програм, що вже склалися. Узагальненим критерієм експертної оцінки таких новацій є ступінь відповідності навчальних процедур педагогічним завданням розвитку особистості учня в процесі його навчання.

Аспектний підхід до психологічної експертизи змісту освіти, запропонований Б. Гершунським, дозволяє акцентувати увагу на таких її сторонах, які дозволяють розкрити сутнісні характеристики та особливості реалізації на практиці: освіта як цінність; освіта як система; освіта як процес; освіта як результат [2].

Зауважимо, що новим і принципово важливим кроком в розвитку експертизи є оцінка майбутніх змін в соціокультурній практиці, однією зі сфер якої є освіта. Виникнення таких змін обумовлено зміною політичних концептів, новими політичними деклараціями, суспільними ініціативами, соціальними програмами і проектами, які в сукупності зорієнтовані на подолання подальшого зниження якості освіти, її невідповідності соціальним запитам, збереження освіти та гарантії її інноваційного розвитку та підвищення якості освітньої діяльності. Зрозуміло, що техніки і критерії експертизи якісно невизначених явищ потребують свого переосмислення відносно наявних в експертній практиці. Основними характеристиками сучасної експертизи, на думку Н. Алексєєва, є такі: більшість сучасних експертних процедур будуються за принципом або кваліфікації певної якості або за принципом кваліфікації виконання; розвиток експертизи як особливого виду діяльності змінює їх функціональне навантаження, але не відміняє вищевказані характеристики; принципова обмеженість перших двох типів експертизи полягає в дослідженні того, що уже відбулося або того, що наявне в певний момент часу. Необхідність подолання цього обмеження застосування експертних процедур зумовлю подальший розвиток прогностичної експертизи.

Сутність психологічної експертизи у сфері освіти, на думку багатьох авторів, полягає не лише у констатації кількісних та якісних показників актуального стану освітньо-виховного процесу, а й порівняння з певним культурно-історичним суспільним еталоном та визначенням потенціальних можливостей освітньої системи, головних векторів її розвитку у майбутньому. У зв’язку з цим експертиза освіти має низку специфічних особливостей. Фахівці у сфері експертизи освіти звертають увагу на те, що особливого акцентування потребує експертиза поточних та майбутніх результатів. Відтак, основою багатьох експертиз в сфері освіти становить експектаціоністський, яким передбачено співвіднесення реальної експериментальної програми з очікуваним проектом цієї програми результатом і з тими процесами, які ідуть поза експертованою програмою [2].

Серед факторів, які впливають на особливості використання експертизи в освіті, науковці вказують на посилення необхідності підтвердження державою ефективності своєї діяльності, зокрема у сфері освіти; поширення інформаційних технологій, які дозволяють швидко і оперативно віднайти необхідну інформацію, що знижує роль та значущість окремого експерта, оскільки необхідна інформація уже є в електронних базах даних. Незважаючи на високі темпи інформатизації сфери освіти, вона залишається тією галуззю соціальної практики, яка вміщує унікальний персональний досвід навчання, широко варійований залежно від індивідуальності суб’єктів.

Призначення та предметна сфера застосування експертизи охоплюють усі основні сфери та аспекти освіти, усі її стани та рівні розвитку – як нові, авторські, так і традиційні, адже важливо чітко знати та розуміти актуальний стан та перспективи розвитку особистості як об’єкта та суб’єкта навчання структурного компоненту педагогічного процесу, не залежно від типу, статусу та форми власності освітнього закладу, в якому він навчається.

У такому разі експертна оцінка стану освіти передбачає оцінку складності вимог, відносно яких аналізуються результати на момент завершення кожної ланки освіти; широта і глибина аналізу; конкретність визначених проблем; стиль локалізації проблем; обгрунтованість оцінок значущості проблем і методичне забезпечення аналізу стану педагогічної системи освітньої установи; оцінка якості реалізації запланованих нововведень віддзеркалюють здатність закладу освіти визначати мету свого розвитку відповідно до об’єктивних потреб і наявних можливостей та розробляти систему координації дій колективну освітнього закладу для досягнення окресленої мети.

Означений критерій уточнюється такими показниками:1) моделювання стану педагогічної системи в майбутньому на основі проведеного аналізу актуального стану, а також ґрунтуючись на концептуальних принципах
діяльності; наявній генеральній меті та критеріях досягнення; 2) операціональна характеристика планування педагогічного процесу
(сукупність визначених завдань, які повністю відповідають меті і при цьому не перетинаються; метою визначається результат, а не процес; увага суб’єктів діяльності концентрується на головній меті;
визначені параметри ефективності); 3) залучення суб’єктів
педагогічної практики у формулювання мети, розробку концепцій, стратегій розвитку педагогічної діяльності; 4) орієнтованість задумів розробників на перетворення спільної діяльності для досягнення поставленої мети.

Також важливим критерієм психологічної експертизи освіти є якість мотивації учасників педагогічного процесу, насамперед педагогічного колективу. При цьому використовують такі показники:
1) аналіз думок усіх учасників педагогічного процесу щодо участі та власної позиції в його реалізації. Високий рівень зацікавленості респондентів (педагогів, учнів та їхніх батьків) забезпечує об’єктивність, достовірність та надійність отриманих результатів; 2) впевненість різних категорій учасників педагогічного процесу в необхідності дослідження та власної участі в ньому, що досягається за рахунок створення умов для саморозкриття особистості, формування у неї відчуття власно значущості та корисності, прагнення до особистісного та професійного росту; 3) наявність системи стимулювання, здатної мотивувати різних учасників педагогічного процесу до продуктивної діяльності з розвитку освітньої практики.

Створення на етапі розробки програми експертизи спільного для всіх її
учасників смислового й концептуального просторів, спільна реалізація неупереджених експертних процедур забезпечує конструктивне ставлення до їх результатів, формує досвід спільної діяльності її учасників.

Література

1. Гершунский Б.С. Философия образования / Б.С. Гершунский. – М.: Московский психолого-социальный институт, 1998. – 432 с.

2. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики / Составление Д. Г. Лахути, В.Н.Садовского и В. К. Финна; перевод с английского Д. Г. Лахути; вступительная статья и общая редакция В. Н. Садовского; послесловие В. К. Финна. — М.: Эдиториал УРСС, 2000. — 464 с.