Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

 

 Жилик А.В.1

1Національний університет харчових технологій

Екологічні проблеми молочного виробництва

 

Виробництво молочної продукції є пріоритетною галуззю харчової промисловості. Молокопереробні підприємства широко розповсюджені на теренах України, що пояснюється специфікою сировинної бази даного виробництва. Технологія виготовлення харчової продукції передбачає утворення деякої кількості відходів на кожному підприємстві різних за кількістю, показниками забруднення, агрегатним станом тощо. Вирішення проблеми екологізації підприємств молочної промисловості мас значно покращити екологічний стан відповідної місцевості, адже в більшості випадків стічні води молокозаводів скидаються в каналізаційну мережу чи водойму без попередньою очищення, а забруднюючі речовини газопилових потоків не вловлюються, а безпосередньо викидаються в атмосферне повітря.

 В цілому на молочних підприємствах джерела забруднення атмосфери ті ж самі, що й на інших харчових заводах: теплове госпо­дарство, автотранспорт, технологічні викиди (організовані і неорга­нізовані).

 Кількість і різноманітність відходів на молочних заводах зале­жить від профілю заводу, від асортименту продукції, яку він випус­кає. Більшість заводів виробляють продукцію з незбираного молока. На різних заводах виробляють казеїн, сухе молоко, сир, причому ут­ворюються продукти, які забруднюють атмосферу і стічні води. Так, при виробництві казеїну джерелом забруднення атмосфери є апарати подрібнення казеїну, казеїнові сушарки. Внаслідок їх дії в атмосферу можливе попадання до 500 мг/м3 казеїнового пилу. Значна кількість молочного пилу потрапляє в атмосферу із сушарок при виготовленні сухого молока [1].

         Для усунення забруднення атмосфери в цехах сушіння викори­стовують фільтри — циклони, мокрі фільтри, рукавні фільтри. Ступінь очистки повітря від пилу залежить від швидкості потоку, як поможе бути нерівномірним. Це не дає гарантії очистки, тому поряд із циклонами часто застосовують рукавні фільтри.

         Ефективність роботи фільтрів визначають по втратам продук­ту, наприклад, при фільтруванні через циклон сухої сироватки втра­ти виробництва становить 1,5 %, тобто стільки продукту в вигляді пилу потрапляє в атмосферу. Якщо поряд (після) циклону застосову­ють рукавний фільтр втрати (і забрудненість атмосфери) зменшуєть­ся до 0,8 %. В повітрі, що виходить з сушарок (перед очисними спору­дами — фільтрами), кількість пилу досягає 3000-5000 мг/м3.

Джерелом забруднення атмосфери на сироробних заводах є цех ви­готовлення парафіну концентрація його в повітрі становить до 5 мг/м3.  Це — пари парафіну [2].

 Головну екологічну проблему в молочній промисловості ста­новлять стічні води. Кількість їх відносно невелика, в середньому декілька сотень м3 на добу. В зв'язку з різною потужністю заводів кількість стічних вод молочних заводів може коливатись і досягає 2000 м3 на добу.

 Стічні води утворюються головним чином від миття обладнан­ня, включно миття залізничних та автомобільних цистерн, приміщень.  Дуже важливо мати уявлення про показники забруднення про­дуктів і напівпродуктів молочного виробництва, тому що вони часто попадають в стічні води і значно змінюють їх забрудненість.

Стічні води сироробних заводів значно відрізняються по забруд­ненням від стічних вод міських молочних заводів. Те, що ці стічні води ски­дають в каналізацію, є грубим порушенням норм, тому що забруд­неність цих вод набагато перевищує норми, які дозволяють скидання стічних вод в каналізацію. На всіх молочних заводах, незалежно від їх розташування, треба будувати очисні споруди. За межами міст мо­локозаводи збирають стічні води в відстійники, які не вирішують про­блеми екології. Якщо забрудненість стічних вод міських молокозаводів невелика — до 1000 мг/дм3 по ХСК, можна застосовувати традиційну аеробну очистку. В випадку сироробних підприємств немає іншо­го варіанту, як застосовувати комплексну анаеробно-аеробну очистку із застосуванням метанового бродіння [1].

 У відношенні забруднення навколишнього середовища в мо­лочній промисловості треба звертати особливу увагу на так звані "не­організовані викиди". Мається на увазі скидання сироватки. Це — основна рідина, яка залишається після більшості процесів перероб­ки молока. Вона не є відходом. Сироватка повинна використовува­тись на виготовлення різних продуктів. Але часто її не утилізують, а скидають поряд зі стічними водами.

         Теоретично при проектуванні очис­них споруд не враховують наявність сироватки в стічній воді. За існу­ючим регламентом технології виробництва молочних продуктів, си­роватка повинна перероблятись на корисні продукти або прямувати в натуральному вигляді на корм тварин. Вона дуже корисна, особли­во для телят. Вона містить до 6 % сухих речовин, 0,1 % жиру, 1 % білків, 1,5 % цукру — лактози. В ній є всі незамінні амінокислоти, вітаміни та інші біологічно активні речовини. На підприємствах, які виробляють продукти з незбираного молока, немає проблеми сиро­ватки (мається на увазі виробництво пастеризованого, пряженого молока). При виготовленні кисломолочних продуктів також немає сироватки. При виготовленні масла в технологічному процесі також немає відходів. Масло в вигляді вершків відокремлюється від моло­ка, з вершків шляхом збивання одержують масло (верпікове масло), те, що залишається після відокремлення масла, є "пахта". Молоко після сепарації вершків (обезжирене, молоко) повертається на молоч­ну ферму для корму телят [3].

         На підприємствах, де виробляють різні продукти з молока, тоб­то на сироробних та міських молочних заводах, є проблеми в відно­шенні сироватки. Певна, а практично велика кількість її потрапляє в стічні води. Сироватка — це дуже небезпечний продукт в відношенні екології. По-перше, кількість сироватки значна, тому що вона майже дорівнює кількості молока, що переробляє завод. По-друге, ХСК її досягає 70-80 тисяч мг/дм3, тоді як ХСК загального стоку (без сироват­ки) становить біля 3 тисяч мг/дм3. Є дані про те, що 1 м3 молочної сиро­ватки, що скидають в стічні води, забруднює водоймище так, як його забруднює 100 м3 господарсько-побутових стічних вод. Втрати на очи­стку сироватки, яку зливає в каналізацію молокозавод, потужністю 50 м3 молока в зміну, дорівнюють втратам на очистку стічних вод в місті, де проживають 80 тис. чоловік [4].

З сироватки можна одержувати багато харчових і кормових продуктів: молочний цукор в різному вигляді (сирець, рафінад), концентровану і суху сироватку, сирну масу, казеїн, різноманітні замінники незбираного молока (ЗЦМ), різні напої, сироватку застосовують при виробництві хліба. З сироватки готують бактеріальну закваску для силосування кормів. Таким чином, при великій кількості шляхів використання си­роватки екологічної проблеми в цьому відношенні не повинно бути, але в дійсності це не зовсім так [2].

         Отже, основними джерелами забруднення навколишнього середовища на

підприємствах молочної промисловості є стічні води та газопилові потоки. Підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у грунті.

 

Література:

     1. Запольський А.К. Екологізація харчових виробництв / А. Запольський,

А.Українець. – К.: Вища школа, 2005. – 423 с.

     2.  В.І. Смоляр "Харчова експертиза". —К.: Здоров`я, 2005. —448 с.

    3. Власенко В.В., Машкін М.І., Бігун П.П. Технологія виробництва і переробки молока та молочних продуктів. Вінниця, 2006. – 306 с.

   4. Домарецький В.А., Остапчук М.В., Українець А.І. Технологія харчових продуктів. К.: НУХТ, 2003. – 568 с.