Савка Ірина

Науковий керівник: к.е.н. Гура О.Л.

Одеський інститут фінансів українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, Україна

Вдосконалення організаційної структури промислових підприємств

Сучасні тенденції посилення конкурентної боротьби на зовнішніх та внутрішньому ринках, зростання впливу глобалізації та необхідності інтеграції у світовий економічний простір визиває  необхідність пошуку нових ефективніших інструментів управління. Сучасні умови функціонування промислового підприємства відрізняються нестабільністю, загостренням конкуренції на різних ринках, активною зміною споживчих вимог. Підприємствам недостатньо пристосовуватися до зміни умов функціонування -для збереження стійких позицій на ринку необхідно випереджати зміни, які демонструють лідери різних галузей економіки. У цих умовах особливо актуальна проблема управління розвитком підприємств, менеджмент яких здатний забезпечити певний напрямок руху в нестабільному середовищі.

Функціонування організаційної структури великих промислових підприємств України мають свої особливості. Зокрема мова йде про провідні підприємства машинобудівної та металургійної галузі. Специфіка виробництва та особливості технології не дозволяють цим підприємствам швидко реагувати на постійні зміни у зовнішньому середовищі. Відсутність гнучкості, практично унеможливлює радикальне та адекватне вдосконалення організаційно-економічного механізму господарської діяльності.

Слід зазначити, що сьогодення вимагає всебічної уваги саме організаційно-економічним змінам на підприємствах як пріоритетного напряму розвитку.

За останніх часів спостерігається чітка тенденція до зміни пріоритетів у потребах споживачів: від суто цінових чинників до підвищення запитів до якості продукції та послуг. У той же час, організаційні структури вітчизняних промислових підприємств  не повною мірою дозволяють реалізувати процедури адаптації їх діяльності до зміни бізнес-процесів, викликаних  необхідністю всебічного обліку запитів споживачів. Слід також відзначити, що використовувані системи мотивації персоналу  промислових підприємств не завжди орієнтовані на реалізацію обраної стратегії розвитку, що приводить, з одного боку, до скорочення виробничого персоналу, а з іншого боку, до зростаючої потреби в кваліфікованих кадрах.

Але перш, ніж розглядати можливість впровадження сучасних управлінських інструментів як ефективного інструменту організаційних змін на базовому підприємстві, слід розглянути основні аспекти та напрями впровадження змін. Зокрема мова йде про специфіку організаційних структур на великих промислових підприємствах.

Організаційна структура управління (ОСУ)  – це внутрішня складова будь-якої виробничо-господарської системи, тобто спосіб організації елементів в систему, сукупність стійких зв’язків і відносин між ними [1].

На думку Осовської Т. структура організації – це ті фіксовані взаємозв’язки, що існують між підрозділами і працівниками організації [2].

Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв’язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні.

Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності та структури управлінського апарату підприємства, а також чисельності працівників виробничих відділів та підрозділів згідно з діючими нормами, нормативами та реальними потребами підприємства з урахуванням сучасних ринкових умов тощо [5].

Організація автоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації також є одним із напрямків удосконалення системи управління, що сприяє побудові раціональної структури апарату управління підприємством і більш ефективному його використанню для виробничих цілей [3]

Даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура підприємства забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;

- структура організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників [2].

Процес удосконалення і створення нових організаційних структур управління передбачає здійснення комплексного аналізу діяльності підприємства, у тому числі фінансового стану, створення "команди" управління та її маркетингової орієнтації.

Організаційну структуру управління доцільно змінювати у тому випадку, якщо вона не відповідає вимогам виконання поточних і стратегічних завдань.

Удосконалення структур здійснюється у такій послідовності:
1) розробляються заходи щодо забезпечення виробництва ресурсами; 2)створюється система інформаційного забезпечення; 3) визначається виробнича політика; 4)розробляються заходи щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва; 5)визначаються головні положення соціальної політики; 6) здійснюється стратегічне планування; 7)затверджується інвестиційна політика, 8)здійснюється робота з персоналом щодо підготовки його для діяльності в нових умовах; 9) затверджується інноваційна політика; 10) розробляються заходи щодо стимулюванню продажу; 11)затверджується фінансова політика; 12) визначається маркетингова політика; 13) удосконалюється бухоблік.

Після аналізу сильних і слабких сторін організаційних структур, визначаються базові принципи їх реорганізації. 

Реорганізація може здійснюватися у такій послідовності:
1) уточнення відповідності, призначення та функцій структур управління тактичним і стратегічним цілям підприємства; 2)перевірка зв'язків кожного керівника з відповідними ланками підприємства (їх повинно бути не більше 6-7); 3)перевірка прийняття змін макросередовища і здатності до швидкої трансформації структур управління для вирішення проблем, що виникають у зв'язку з цими змінами; 4) перевірка здатності до сприйняття і обробки потоків інформації; 5)суворий контроль виконання управлінських рішень; 6) делегування повноважень, визначення чітких функціональних обов'язків кожного виконавця та відповідальності за їх виконання; 7) визначення відповідності кваліфікації керівників їх посадам; 8) затвердження програми підготовки і підвищення кваліфікації кадрів у відповідності з цілями і завданнями організації.

Висновки. Для вдосконалення або створення й подальшого ефективного функціонування сучасної системи управління підприємством потрібні впровадження сучасних засобів і методів керування в межах вибраної комплексної концепції системи керування; зосередження на цілях розвитку і порядку удосконалення комплексної системи управління підприємством; покращення інформаційної системи для керування підприємством з метою покращення якості інформаційного масиву і розширення можливостей його швидкого використання; удосконалення організаційних структур керування підприємством головним чином шляхом використання сучасних гнучких форм; використання світового досвіду, а також співпраця всередині країни з іноземними партнерами.

Література:

1. Дубінський С.В. Аутсорсинг как інструмент усовершенствования организационно-экономического механизма управления предприятием / С.В. Дубінський // Бизнесинформ.– 2010. –  № 7. – С.  159 — 162.

2. Осовська Г.  Основи менеджменту / Г. Осовська, О. Осовський // Навчальний посібник / К.: "Кондор", 2006. — 664 c.

3. Абдуллін Р. Нові підходи до управління підприємствами в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 10. - С. 216-218

4. Пирожок К.О. Шляхи удосконалення системи управління металургійним підприємством//Вісник НТУ «ХПІ».- 2012.- № 56 (962).- С.141-145

5. Макаренко М.В. Формування механізму управління ефективним функціонуванням підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №1. - С. 126-135