Экономичні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н., доц. Супрун С.Д.,

Молодован Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Основні завдання забезпечення інвестицій на підприємствах в умовах глобалізації

Інтегрування економіки України в міжнародну економічну систему дає можливість залучити в Україну новітні технології, реалізувати експортні можливості вітчизняного виробництва в сфері промисловості та торгівлі. Актуальність цього питання зумовила необхідність проведення досліджень, в рамках яких досить значну увагу, на нашу думку, слід приділити питанням фінансового планування підприємств. Адже, сьогодні, коли підприємства вимушені самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансового планування. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Це складний процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з показниками підприємства у плановому періоді. Вважаємо, що тільки завдяки фінансовому плануванню можна розв’язати такі конкретні питання, а саме: які грошові кошти має підприємство в своєму розпорядженні; які джерела їх надходження; яка частина коштів має бути перерахована в бюджет; як повинен здійснюватися розподіл прибутку; як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності і самофінансування.

Складаючи фінансовий план, підприємство має виходити із постановлених стратегічних цілей і має формувати його таким чином, аби досягти постановлених цілей з мінімальними витратами. Також, здійснення фінансового планування дозволить скоординувати різні напрямки діяльності підприємства, оскільки це дасть змогу оцінити ефективніші наслідки та наявність фінансових ресурсів для їх здійснення.

На наш погляд, на підприємствах необхідно більшу увагу приділяти удосконаленню своєї фінансової стратегії, адже основним її завданням є забезпечення фінансової стійкості та стабільної платоспроможності. Слід також звернути увагу на складання балансового плану, тому що саме він визначає основні джерела фінансування та напрямки використання майна підприємства, встановлює оптимальне співвідношення між власними і позиковими джерелами фінансування, а це, в свою чергу дає можливість при мінімальних витратах отримувати максимальні результати.

Дослідження показали, що більшість підприємств, на сьогодні, мають кредити і позики, не погашені в термін чи прострочену кредиторську заборгованість. Відсутність власних оборотних коштів свідчить про кризовий стан таких підприємств. У цьому контексті хочемо зауважити, що можливість проводити необхідні платежі та розрахунки у визначені строки, залежить як від надходження грошових коштів дебіторів, покупців підприємства, так і від їх вибуття для виконання платежів в бюджет, розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами, а це є ключовим фактором фінансової стабільності.

Вважаємо, що оптимізація фінансового стану на підприємствах повинна забезпечуватися не тільки шляхом планування найважливіших показників її фінансової діяльності, але й в процесі постійного контролю за ходом реалізації розроблених планів. Цей внутрішній фінансовий контроль на підприємстві повинен базуватися на системі моніторингу поточної фінансової діяльності, яка являє собою розроблений на підприємстві механізм здійснення постійних спостережень за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах, коли постійно здійснюється кон’юнктура фінансового і споживчого ринку.

Саме від фінансового стану підприємств залежить їх інвестиційна привабливість, адже в першу чергу, для інвестування обираються тільки ті підприємства, які мають найкращі перспективи розвитку та зможуть забезпечити найвищу ефективність вкладеного капіталу. Інвестори стали більш вимоглими, хочуть бути більш впевненими у реальних можливостях отримати віддачу від вкладеного ними капіталу. Це, в свою чергу, вплинуло на подальший розвиток взаємовідносин між двома сторонами інвестиційного процесу: інвестором та підприємством і саме підприємства стали найбільш ініціативними у пошуку інвестора. Зважаючи на це, підприємства повинні запевнити інвестора вкласти свої кошти, обгрунтувати та довести ефективність від таких вкладень, тобто довести свою інвестиційну привабливість. В свою чергу і потенційний інвестор має бути впевненим у віддачі від своїх вкладень.

Зважаючи на вищевикладене, вважаємо, що потребують наукового обгрунтування підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств, основний зміст яких полягає у кількісному вивченні багатьох факторів, врахування яких дозволить прийняти відповідні управлінські рішення для забезпечення найвищої ефективності інвестицій.