Щебликіна І. О.

к.е.н., доцент,

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Береш Д.С.

студент факультету інформатики, математики та економіки,

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Роль фінансового менеджменту у підвищенні результатів діяльності сучасних підприємств

Суттєва роль у забезпеченні стабільної діяльності належить систематичній оцінці фінансового стану підприємств.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним фінансових зобов’язань.

Ефективне управління финансовими ресурсами здійснюється в межах финансового менеджменту, який являє собою систему раціонального управління рухом грошових потоків, що виникають в процесі операційно-господарської деятельності підприємств і покликаний забезпечити оптимізацію фінансових засобів падприємств задля отримання максимального доходу і прибутку.

Об'єктом управління у фінансовому менеджменті є грошовий обіг підприємства, що представляє собою потік грошових надходжень і виплат.

Суб'єктом управління на підприємстві є фінансова служба, що розробляє і реалізує стратегію та тактику фінансового менеджменту з метою підвищення ліквідності і платоспроможності підприємства за допомогою одержання та ефективного використання прибутку [3].

Досягнення стабільності розвитку підприємства не можливе без комплексного моніторингу фінансового стану підприємства. Основним змістом аналізу фінансового стану підприємства є: аналіз майна (капіталу) підприємства; аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; оцінка ділової активності підприємства; аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; аналіз кредитоспроможності підприємства; оцінка використання майна та вкладеного капіталу; аналіз власних фінансових ресурсів; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз самоокупності підприємства.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління під-приємством у трьох сферах діяльності — фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів [2].

У результаті фінансового аналізу менеджери виявляють основні інформативні параметри, що надають об'єктивну картину фінансового стану підприємства.

Фінансові менеджери повинні забезпечити:

- збільшення прибутку на кожну грошову одиницю вкладених засновниками засобів;

- постійну поточну і довгострокову платоспроможність підприємства;

- фінансування розширеного відтворення.

Основні функції фінансового менеджера:

- аналіз фінансового стану;

- фінансове планування;

- управління оборотним капіталом, інвестиціями, структурою капіталу, фінансовими ризиками [1].

Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу

Методи фінансового управління різноманітні. Основними з них є: прогнозування, планування, оподаткування, страхування, самофінансування, кредитування, система розрахунків, система фінансової допомоги, система фінансових санкцій, система амортизаційних відрахувань, система стимулювання, принципи ціноутворення, трастові операції, заставні операції, трансфертні операції, факторинг, оренда, лізинг.

Отже, ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи такі рішення, власники та керівники підприємств повинні всебічно зважити напрямки першочергового вкладення фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.

В ході аналізу фінансовий менеджер повинен ставити перед собою різноманітні цілі: аналіз поточного фінансового стану та оцінку фінансової перспективи підприємства.

Покращення показників фінансового стану впливає на кінцевий результат підприємства і навпаки, отримання значної маси прибутку формує покращенні фінансові результати.

Література

1. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент : курс лекций. — 3-е изд., стереотип. / М.В. Гридчина — К. : МАУП, 2004. — 160 с.

2. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / К.В. Ізмайлова — 2-ге вид., стереотип. - К. : МАУП, 2001. — 152 с.

3. Николаева Т.П. Финансы предприятий: Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права / Т.П. Николаева - М., 2003. - 158 с.

Щебликіна З.В.

ст. викладач,

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Сільніченко Р. В.

студент факультету інформатики, математики та економіки, Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Управління матеріальними потоками

як складова операційного менеджменту

Важливу роль у здійсненні виробничого процесу відіграє рух матеріальних цінностей. Ланкою, що зв’язує між собою службу матеріально-технічного забезпечення і виробничі підрозділи, цехи, що виготовляють готову продукцію, і службу збуту, а також підрозділи підприємства є складське господарство як підсистема виробництва. Його діяльність істотно впливає на безперебійність та ефективність роботи основного виробництва, на ритмічність випуску і відвантаження готової продукції відповідно до замовлень [1].

Матеріальні зв’язки операційної системи починаються з моменту виконання замовлення на сировину, матеріали та завершуються відвантаженням готової продукції споживачам. Цикл руху матеріалів охоплює час їх виготовлення, упакування, відвантаження, транспортування від постачальника, складування та зберігання в продуцента кінцевої продукції. Далі ці матеріали у безпосереднього виробника підлягають обробці, складанню, упакуванню і відвантаженню готової продукції споживачам. Матеріальний потік, таким чином, є результатом взаємодії незалежних виробничих систем: постачальника, транспортувальника і продуцента готових виробів.

Виробничі запаси відіграють важливу роль у забезпеченні операційної діяльності підприємства і є суттєвою часткою його оборотних активів. Тому необхідно ефективно управляти цими запасами. Управління запасами матеріалів різного виду і призначення має два аспекти: перший — своєчасне замовляння і поставка потрібних матеріалів на склад підприємства з мінімальними витратами на підтримування запасів; другий — організація забезпечування матеріалами підрозділів підприємства згідно зі встановленою програмою їх діяльності, відповідними нормами та лімітами [2].

Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їхнє збереження, визволити з поточного господарського обороту частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики управління запасами.

Політика управління запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат з їх обслуговування і забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом. Розробка політики управління запасами охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт, основними з яких є:

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. Основною задачею цього аналізу є виявлення рівня забезпеченості виробництва і реалізації продукції відповідними запасами товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді й оцінка ефективності їхнього використання. Аналіз проводиться в розрізі основних видів запасів.

2. Визначення цілей формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів, можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:а) забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);б) забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);в) нагромадження сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді (сезонні запаси сировини, матеріалів і готової продукції) і т.п.У процесі формування політики управління запасами вони відповідним чином класифікуються для забезпечення наступної диференціації методів управління ними.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. Така оптимізація зв'язана з попереднім поділом усієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основних види — виробничі запаси (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів) і запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного збереження — постійно обновлювана частина запасів, що формуються на регулярній основі і рівномірно споживаних у процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.

Облік матеріальних цінностей, що надійшли і відпускаються зі складів, здійснюється паралельно на складі і в бухгалтерії підприємства, куди зі складу мають регулярно передаватися прибутково-видаткові документи. Періодично на складах здійснюється інвентаризація. Вона дає можливість контролювати рух матеріальних цінностей, перевіряти їхню наявність, стежити за станом запасів.

От же, ефективне управління матеріальними потоками виробничих систем не можливе без тісної співпраці таких фахівців, як: менеджери операційних систем, фінансові менеджери та менеджери з матеріального постачання [1].

Література

1. Васильков В. Г. Організація виробництва : навч. посібник / В.Г. Васильков — К. : КНЕУ, 2003. — 524 с.

2. Грещак М. Г., Коцюба О. С. Управління витратами : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.Г. Грещак, О.С. Коцюба — К. : КНЕУ, 2002. — 131 с.

3. Омельяненко Т. В., Задорожна Н. В. Операційний менеджмент : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Т.В. Омельяненко, Н.В. Задорожна — К. : КНЕУ, 2003. — 236 с.