Економічні науки / 1.Банки і банківська система

К.е.н. Гузенко О.П., Шокало Т.П., Алхімова Т.О.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Окреслення проблематичного сегменту банківської системи України

Банківська система являє собою законодавчо визначену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю [1].

Актуальність обраного вектора дослідження обумовлена тим, що незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань [3]. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави. Однак сучасні фінансово – економічні виклики породили низку проблем щодо її функціонування.

Проведені комплексні дослідження підтверджують наявність проблематичних сегментів. До них варто віднести:

По – перше, низький рівень капіталізації комерційних банків. За цим показником вітчизняні банки суттєво відстають від іноземних. Причиною цього є те, що значна кількість новоутворених кредитних інститутів була заснована для розв’язання проблем фінансово-промислових груп.

По – друге, брак довіри населення до банків зменшує мобілізацію рeсурсів банкaми пoрівняно з потенційними можливoстями.

По – третє, висoка концентрація капiталу у групі найбiльших банкiв (така прaктика може призвeсти до розширення практики домoвленостей і змoв великих банків мiж сoбою у провeденні свoєї дiяльності).

По – четверте, слaбка дифeренціація бaнківських послуг. Якщo пoглянути на кiлькість банків та їх фiлiй у розрiзі регiонів, то фактичнo кожен регiон хaрактеризується дoсить висoкою конкуренцією бaнківських установ [2].

Більшість науковців вважають, що основні проблеми розвитку вітчизняної банківської системи можна поділити на зовнішні та такі, що притаманні самій банківській системі. До зовнішніх проблем можна віднести: повільні темпи ринкових перетворень вітчизняної економіки; наявність макроекономічних диспропорцій, значний дефіцит державного бюджету; нестійкий і недостатньо прозорий фінансовий стан; недостатній розвиток фондового ринку, ринку нерухомості, а також відсутність ринку землі; низький рівень довіри з боку населення до окремих банків, недостатній рівень захисту прав кредиторів і вкладників та інші.

До проблем, притаманних самій банківській системі, можна віднести: недостатній рівень капіталізації та концентрації банківського капіталу, низький рівень корпоративного управління в банках, недостатній рівень управління банківськими ризиками, вузький спектр банківських послуг і продуктів, недостатній рівень прозорості діяльності та комунікацій з інвесторами і населенням тощо.

Враховуючи вищевикладені аспекти доцільно запропонувати ряд заходів:

1) поліпшити якість капіталу та забезпечити достатній рівень покриття ним ризиків, що приймаються фінансовими установами;

2) стимулювати залучення власного банківського прибутку для інвестицій у капітал шляхом звільнення від оподаткування його частини, яка спрямовується на підвищення рівня капіталізації кредитних установ, стимулювати інвесторів звільненням від податків на прибуток, який спрямовується на збільшення обсягу власного капіталу банків;

3) стимулювати приплив капіталу у банки за рахунок активного залучення коштів акціонерів, у тому числі портфельних інвесторів;

4) створити заходи щодо удосконалення нормативно правового поля діяльності банківських установ через внесення змін до законодавчої бази в частині систематизації обов’язкових економічних нормативів, що дасть змогу підвищити ефективність банківського регулювання та нагляду;

5) активізувати процеси реорганізації і реструктуризації банків, як засобу зміцнення їх фінансової стійкості, а також, виходячи з критеріїв економічної ефективності банків-правонаступників, законодавче врегулювати стимулюючі заходи, зокрема, зменшити капітал проблемного банку, що приєднується до фінансово стійкого, на суму безнадійних та сумнівних до повернення боргів [1].

Таким чином можна зробити висновок, що сучасна економіка України функціонує під впливом безлічі зовнішніх загроз, починаючи від загроз окремим корпораціям і закінчуючи глобальними економічними викликами. Такі зовнішні загрози є як реальними, так і потенційними, і реакція на них може служити індикатором здоров’я як національного господарства в цілому, так і органів державного управління. Поряд з цим треба зазначити, що наразі актуальною є розробка державної стратегії зовнішньої економічної безпеки, яка включала б перелік сучасних зовнішніх загроз і набір можливих заходів щодо нейтралізації або мінімізації їх деструктивного впливу на національне господарство України.

Література:

1. Банківська система України: становлення і розвиток в умовах глобалізації економічних процесів [Текст]: монографія / О.В. Дзюблюк, Б.П. Адамик, Г.Р. Балянт [та ін.]; за ред. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: Астон, 2012. – 358 с.

2. Д’яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків / І. Д’яконова //Вісник НБУ. - №2. - 2008. – с. 26-31.

3. Криклій А. Капіталізація банківської системи України в умовах глобалізації: проблеми та перспективи / А. Криклій // Економіка та держава. – 2006. — № 5. — С. 32–35.