История / 2. Общая история

Платонова О. О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Стан української преси в перші роки

незалежності України

Розпад СРСР імперії та становлення на його теренах нових самостійних держав призвів до глобальних змін в усіх сферах суспільного, економічного і духовного життя, що в подальшому призвело до величезної кількості проблем. Особливо в культурно-духовній і освітньо-науковій галузях, зокрема в дещо специфічній видавничій діяльності.

Мета роботи: охарактеризувати стан української преси в перші роки незалежності України.

Структура преси в радянській Україні відповідала структурі влади. Преса виступала органами комітетів партії, рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів. 1970 р. в республіці виходили 1068 газет з разовим тиражем майже 20 млн. екземплярів, зокрема 14 республіканських, 60 обласних, 77 міських та об’єднаних, 430 районних, 474 низових. Незалежній Україні дістався спадок у 2609 газет та журналів. Щоправда, кількість газет і журналів в Україні за перші два роки зросла вдвічі: на весну 1993 р. їх було зареєстровано близько 3500 [2]. Це свідчить про готовність людей до нового, про їхнє бажання говорити про те, чого раніше не говорилося і можливість ділитися цим з іншими людьми.

Після проголошення незалежності вся партійна преса вмить позбулася господаря. Така ситуація певною мірою спантеличила редакторів, але через деякий час вони почали шукати нових власників. Одні («Сільські вісті», «Робітнича газета») стали друкованими органами Кабінету Міністрів, обласні й районні опинилися під впливом, відповідно, обласної та районної рад. Деякі видання висловлювали думки та висвітлювали позиції різних комерційних структур («Правда Украины»).

Водночас масово почали з’являтися видання «жовтої» або «бульварної» преси, адже виникла необхідність працювати в нових ринкових умовах. Уперше за 70 р. в українській пресі з’являються елементи так званої журналістики сенсацій, частина преси стала тяжіти до матеріалів про аномалії, тяжкі злочини, містику, секс тощо [2]. Характерним прикладом є газети «Лель», «Пан+пані», «Бульвар». Друкуються також газети «за інтересами»: для дачників, рибалок, мисливців; на ринку України з’являються еротичні, спортивні, професійні видання («Дачник», «Український футбол», «Кухня», «Полезные советы» тощо). Виникають і рекламні видання, зокрема «Авізо», «РІО», «Експрес-об’ява». Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. спостерігаємо навалу різноманітних магічних, розважальних видань («Колдунья», «Біла магія», «Сенсация» тощо).

У цей час створюються різноманітні партії, а отже, і газети, які мали доносити до читача ідеї даної партії, схилити до її підтримки. Вони друкують виступи керівників, матеріали про партійне життя, звіти з конференцій.

Найвищий законодавчий орган — Верховна Рада — заснувала газету «Голос України», яка подає повну інформацію про події в українському парламенті, ознайомлює читачів з позицією народних депутатів у зв’язку з прийняттям законів, порушує питання, які хвилюють громадськість України [2]. Це був крок назустріч людям, він давав кожному громадянину можливість зрозуміти позиції влади і стан справ у країні. Діяльність влади було винесено на загальний огляд, що не завжди бачили люди за часів Радянської України.

З’явився свій друкований орган і в Кабінету Міністрів — газета «Урядовий кур’єр», яка відразу набула статусу офіційної — саме на її сторінках друкуються укази Президента України, постанови КМ та закони, прийняті Верховною Радою [2].

Водночас виникають нові видання, що обслуговують інтереси бізнесменів, фінансово-промислових груп, приватних осіб, а також нові фаворити, що претендують на звання незалежних, незаангажованих, плюралістичних засобів масової інформації [2]. Тобто, по суті Україна стає відкритою для зовнішніх впливів і це не могло не позначитися на темах, які почали обговорювати в пресі. Порушення тем, про які раніше не говорили прилюдно, стало візитною карткою багатьох видань, можливо, в деяких випадках це робилося навіть не для допомоги у вирішення певних проблем у суспільстві, а скоріше мало на меті лише економічні вигоди.

Популярною стала преса для дітей. Українська преса для наймолодших представників нації є важливою складовою видавничої справи в Україні. З року в рік поступово зростають кількісні та якісні показники українських дитячих журнальних видань. Їхня тематична різнобарвність і поліграфічна якість, яскравість та виразність художнього оформлення приваблюють малих читачів та їхніх наставників. Преса для наймолодших, насамперед, популяризує пізнавальні та педагогічні ідеї. Всі матеріали, вміщені в ній, мають пропагувати морально-етичні норми суспільства, усталені цінності народу [3, с. 26].

Функціональному призначенню відповідають лише пізнавальні типи дитячої преси, у яких пізнавальна інформація становить 36% обсягу матеріалу. В розважальних періодичних виданнях домінують теми агресії та еротики, а безпосередньо розважальній тематиці присвячено лише 0,8% матеріалу. В навчальних періодичних виданнях тема навчання, поступаючись місцем ігровому матеріалові, становить лише 32,2% обсягу. Домінування ігор над основною інформацією простежується в культурологічних періодичних виданнях: тема культури займає тут 19,9%, а тема гри — 22% обсягу. В науково-популярних періодичних виданнях найбільша кількість загально-пізнавальної інформації — 22,5% матеріалу, в той час як власне тема науки не є провідною, хоч й мала. За результатами дослідження в усіх типах преси для дітей переважають такі теми: гра, пізнавальна інформація та агресія. Саме ці елементи і створюють основне тематичне тло всієї преси для дітей [1, с. 188]. По суті, дитяча преса з одного боку й націлена на розвиток дитини, але це радше поверхова мета. Тут багато чого починає залежати від самих видавців. Водночас, не можна сказати, що, відсторонюючи дитину від журналів, ми захищаємо її чи допомагаємо їй. Іноді дітям цікавіше сприймати інформацію саме з журналів, тому батьки мають дуже відповідально ставитися до їх вибору.

Тобто, після здобуття незалежності України преса трансформувалася з радянської. З 1991 р. у вітчизняній періодиці змінилося тематичне наповнення, значно збільшилася кількість видань. В Україні з’явилося багато видань для дітей. Одні з них більш розважальні, інші — більш пізнавальні. Проблемами є залежність видань України від смаків та вподобань самих видавців, від ринку.

1. Коваленко А. Дитячі ЗМІ в Україні: проблеми розвитку / Коваленко А. // Вісник інституту розвитку дитини (додаток) [Текст] : матеріали II Міжнар. студ. наук.-практ. конференції «Дитинство. Освіта. Соціум», 21 лютого 2013 р. — Вип. 4. — К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2013. — С. 186–189.

2. Лебедєва-Гулей О. З. Тенденції розвитку української газетної публіцистики 1991–2006 рр. : [Електронний ресурс] / Лебедєва-Гулей О. З. — Режим доступу : journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2169

3. Орлик О. Тенденції та розвиток сучасної дитячої періодики (2008–2011) / О. Орлик // Вісник Книжкової Палати. — 2011. — № 2. — С. 26–30.