История / 2. Общая история

Галайко Н. С., Крівенцев М.О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Видавництво «Вік» та його видатні діячі в історії

Актуальність роботи полягає в тому, що видавництво «Вік» виникло в часи російських заборон, тоді, коли тільки розпочиналося пробудження української самосвідомості, а тому робота допоможе в подальшому дослідженні продукції, випущеної видавництвом, а також дасть систематизовану інформацію про працівників цього об’єднання — «повстанців» ХІХ ст.

Мета роботи: визначити вагомість внеску видавництва «Вік» та спільної праці діячів, що там працювали.

Видавництво «Вік» діяло впродовж 1894–1919 рр. і було одним із найбільших тогочасних видавництв. За часи діяльності воно випустило видання творів української класичної літератури та тритомну «Антологію української літератури» [1]. За часів заборон російського уряду, видавництво було засновано як гурток студентської молоді пожертвою Кониського, навіть без власної назви [2]. За різними джерелами, рік створення видавництва відрізняється, тому його створення пов’язують із випуском першої назви його книжкової продукції — 1894 р. [4].

На початку діяльності у «Віку» випускали дрібні книжечки. Першим серйозним завданням було випуск збірки «Антологія», присвячений появі «Енеїди» Котляревського 1798 р. Цю тритомову фундаментальну антологію назвали «Вік», тому таку назву й вирішили обрати для видавництва [2]. 1900 р. з’явився перший том збірки, який містив біографічні довідки про понад 70 українських письменників із різних частин країни, їхні портрети, бібліографію найзначніших творів. Різні частини тиражу друкувалися на різному папері й відповідно до цього змінювалася ціна. Саме з випуском цієї збірки розпочався новий етап у історії українського книгодрукування і в читачів з’явилося прагнення до фундаментальних загальних видань. Після появи «Антології» гурток перетворився на одне з найвизначніших видавництв України [4].

Надалі «Вік» випускав продукцію у двох напрямах: «Селянська бібліотека» та «Українська бібліотека», призначених відповідно для сільського, певною мірою, неосвіченого населення, та для інтелігенції. Ознакою серії «Селянська бібліотека» було те, що було написано «зрозумілою мовою», тобто відчутна направленість на непідготовленого читача, а також робили книгу гарною і при цьому враховували купівельну спроможність «небагатої» верстви населення. Видання з серії «Українська бібліотека» мали характерні риси, а саме багате оформлення, ілюстрації талановитих художників, тобто помітна вишуканість зовнішнього вигляду та вдалий підбір внутрішнього змісту [5]. Із 1908 р. з’явилася нова серія видань під назвою «Наші справи». В цій серії видавці намагались об’єднати інтереси читачів обох попередніх серій, тобто синтезувати національно-культурний та виховний вплив на читацький загал. За всі роки їх діяльності було випущено 21 назву видань із серії «Наші справи».

Діяльність видавництва «Вік» підштовхнула до створення нових норм, властивих саме українському книгодрукуванню, власних книговидавничих принципів. Працівники намагалися донести до різних категорій читачів думку про важливість української літератури та сформувати образ українства в очах цілого світу [4].

До працівників видавництва «Вік» належали С. Єфремов, В. Доманицький, Ф. Матушевський, О. Лотоцький, А. Ніковский, В. Прокопович та інші. Єфремов писав численні передмови до видань, має авторство низки літературознавчих праць [5]. Стосовно Доманицького, він займався коректурою, адже був найдосвідченішим у цій справі, та формував книжковий репертуар. Матушевський відповідав за зв’язки з друкарнями та книгорозповсюдження. Лотоцький виконував посередницьку роль у стосунках редакції з цензурними установами, займався виробничими процесами, інформував про випуск продукції в російській пресі. Про інших співробітників відомостей майже не залишилось, бо за радянських часів вони потрапили до чорного списку діячів, тому згадки про них вилучалися або були негативними, але вони також зробили вагомий внесок у продуктивність праці видавництва, а як наслідок – розвиток української книгодрукарської справи [4].

Наприкінці діяльності вони випускали не лише народні брошурки, але й книги творів І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, а також серію «Українська бібліотека», куди входили твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова, І. Франка, С. Васильченка та ін. Найінтенсивнішим, як зауважив С. Єфремов, був період 1900–1905 рр. Згодом, із появою нових видавництв, «Вік», вважаючи свою місію певною мірою завершеною, потроху уповільнював роботу і припинив її зовсім 1918 р., коли старі методи діяльності вичерпали себе [3, с. 159].

«Вік» був одним із лідерів за кількістю випущеної продукції, та різноманітністю репертуару й мав значний вплив на розвиток читацького середовища. Неможливо не відзначити, що навіть Франко згадував про діяльність видавництва у «Літературно-науковому віснику» [4]. З часом відбулася велика кількість перевидань, тому продукцію видавництва «Вік» можна вважати незамінним джерелом для вивчення української літератури.

Висновок: отже, було проаналізовано та доведено вагомість внеску видавництва «Вік» та досліджено діяльність його працівників. Завдяки продукції видавництва «Вік» підвищилась українська самосвідомість та збільшилась кількість читачів. У видавництві працювали видатні діячі України, які зробили вагомий внесок у становлення українського книговидання. Завдяки їхній діяльності поліграфія, а саме книговидання та редакційно-видавнича робота стали в рази досконалішими. Важливість їхніх здобутків ми відчуваємо й зараз. Одним із найголовніших діячів «Віку» є Сергій Єфремов, адже певною мірою він був творцем української журналістики.

Література

1. Вік (видавництво) : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Вік_%28видавництво%29

2. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми : [Електронний ресурс]. — Львів, 2002 / Ісаєвич Я. — С. 395–419 : — Режим доступу : http://litopys.org.ua/isaevych/is33.htm

3. Ковальчук Г. Співпраця Сергія Єфремова з книгознавчими установами та організаціями / Г. Ковальчук // Вісник Львівського університету. — Серія «Книгознавство». — 2008. — Вип. 3. — С. 157–163.

4. Хоню В. В. Діяльність видавництва «Вік» (1894–1919). Становлення видавничої галузі в Україні : [Електронний ресурс] / Хоню В. В. Автореферат... канд. журналістики. — К., 2000. — Режим доступу : http://referatu.net.ua/referats/7569/179082

5. Хоню В. В. Публіцистичні виступи співробітників видавництва «Вік» (1894–1919) у контексті формування засад національно-культурної діяльності в Україні : [Електронний ресурс] / Хоню В. В. — Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2230