История / 2. Общая история

Карась М. О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Особливості фортець Право- та Лівобережної України на прикладі Підгірецького замку-фортеці

й Батуринської фортеці

Стиль бароко найвиразніше проявився саме в кам’яному будівництві. Характерно, що саме в автономній Гетьманщині і пов’язаній з нею Слобідській Україні вироблявся оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко. В кам’яних спорудах Правобережжя переважало «загальноєвропейське» бароко, але й тут найвидатніші пам’ятки не позбавлені національної своєрідності [5]. Замки і фортеці, зокрема й доби бароко, є органічною часткою культурного життя та історії України. Саме в цьому полягає актуальність обраної теми.

Мета роботи: порівняти замки-фортеці XVII–XVIII ст. Правобережної й Лівобережної України періоду українського бароко.

Для докладнішого розкриття теми обрано Підгірецький замок-фортецю (Правобережна Україна) і Батуринську фортецю (Лівобережна Україна).

В селі Підгірці Золочівського району реставрується один із найкрасивіших замків України, за вишуканість званий українським Версалем.

Підгірецький замок (1640 р., будівництвом керував італійський архітектор Андреа дель Аква) — це прямокутний триповерховий будинок з вежами по обидва боки, вежі увінчані шпилями-атлантами. Гостей зустрічає прикрашена колонами й масивним гербом брама, що веде у квадратний в’їзний двір. Побудовані по периметру двору службові приміщення, примикаючи до замку, утворюють квадрат зі стороною 100 м. Їх пласкі дахи були одночасно й терасами для прогулянок, і бастіонами. З боку долини з палацу виходить тераса з балюстрадою, прикрашена скульптурами [3]. Колись палац вражав розмаїттям залів, пишністю обробки стель, мармуровим обрамленням дверей і камінів, глазурованими кольоровими пічками, настінними розписами, художніми паркетами, колекцією творів мистецтва і зброї та багатою бібліотекою [4].

Втім, дослідники прийшли до висновку, що укріплення бастіонного замку в Підгірцях мало придатні до оборони, навіть зорієнтований він неприродно для оборонної споруди — до урвища звернений стороною з в’їзною брамою, а в бік долини, звідки зручно атакувати, — бастіонним фронтом, сам палац стоїть безпосередньо на куртині, а крила його займають більшу частину бастіонів, що робить їх небоєздатними. Бойова галерея схожа на прогулянкову [2, с. 49].

Батуринська фортеця XVII–XVIII ст. разом з дитинцем стародавнього Батурина — Цитаделлю, є визначною пам’яткою українського національного містобудування, наочним свідченням прийомів оборонного будівництва ХІ–XVIII ст., а також історико-меморіальною пам’яткою національного значення як гетьманська резиденція Д. Многогрішного, І. Самойловича та І. Мазепи.

Фортецю споруджено 1625 р. на високому березі річки Сейм. З трьох боків (четвертий виходив на крутий берег ріки) її оточували рів і земляний вал з дубовим частоколом, який переривався шістьма кутовими вежами. В’їзд до фортеці охороняли два надбрамні вежі. На всіх вежах було встановлено 9 чавунних пищалей. Всередині на високому пагорбі стояв «панський двір» (цитадель), оточений ровом, валом і дубовим частоколом. 1664 р. польський король Ян Казимир не зміг узяти її приступом.

Востаннє Батуринську фортецю укріплювали 1708 р., перед початком основних бойових дій під час вступу шведів на територію України в ході Північної війни (1700–1721 рр.). Про це свідчить і прохання самого гетьмана в Посольську канцелярію про необхідність поновити оборонні споруди Батурина.

Восени 1708 р. фортецю вщент знищило разом з мешканцями за непокору Петру І московське військо на чолі з О. Меншиковим [1].

Цитадель Батуринської фортеці, відтворено 2008 р. на високому мисі лівобережної тераси р. Сейм. Відтворені об’єкти розміщені на історичних місцях, які виявили й дослідили археологи. Ці пам’ятки не претендують на автентичність, а створюють загальний архітектурно-художній образ Цитаделі Батуринської фортеці початку XVIII ст. і використовуються як музейно-туристичний заклад Національного заповідника «Гетьманська столиця» [6].

Отже, порівнявши дві історичні пам’ятки України XVII–XVIII ст., можна зробити такі висновки. До спільних рис можна віднести те, що їх збудовано в XVII ст. в період українського бароко. Вони мають ознаки замків, тобто прикрашені зали й тераси, а також укріплення, характерні для фортець. Однією і найсуттєвішою відмінністю є те, що вони були збудовані в різних частинах України — Правобережжі й Лівобережжі. Це відіграє важливу роль, оскільки українське козацтво Лівобережжя перебувало в стані війни з Російською імперією, і саме тому актуальними були саме добре укріплені фортеці, в той час, коли на Правобережжі було досить спокійно, щоб будувати замки-фортеці.

1. Батуринська фортеця : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Батуринська_фортеця

2. Глушок О. Еволюція фортифікації на Правобережжі під впливом змін у тактиці облоги (XV–XVII ст.) / Глушок О. — К. : Пульсари, 2009. — 124 с.

3. Підгірецький замок : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.podorojuyemo.com/західна-україна/львівська-область/підгірецький-замок/

4. Підгорецький замок : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://7chudes.in.ua/node/9718

5. Українське бароко : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : uk.wikipedia.org/wiki/Українське_бароко.

6. Цитадель Батуринської фортеці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.baturin-capital.gov.ua/b-museum/90-b-citadel.html