История / 2. Общая история
Грищенко Д. С.
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
М. К. Пимоненко як наставник
З іменем талановитого художника-жанриста Миколи Корниловича Пимоненка пов’язане піднесення в українському образотворчому мистецтві другої половини XIX ст. Також він відзначився тим, що навчив та виховав цілу плеяду знаних українських художників [16] і цей аспект його діяльності потребує особливої уваги.
Мета роботи: визначити, які фактори впливали на становлення М. К. Пимоненка не тільки як талановитого художника, але і як видатного наставника.
Микола Корнилович народився 1862 р. в родині майстра іконопису. З 11 років майбутній художник їздив з батьком по ближніх містечках і селах, де старший Пимоненко споруджував вівтарі й розписував церкви.
Ці поїздки прилучали до батькової роботи і, водночас, дарували ті перші враження, що визначають світосприйняття людини на все життя. Для молодшого Пимоненка вони стали джерелом любові до рідної землі та її людей, сформували той особливий український погляд, завдяки якому його твори надзвичайно легко можна відрізнити від робіт інших його сучасників.
Незабаром і сам Миколка почав робити пейзажні й
портретні замальовки. Виходили вони на диво довершеними. Тому батько віддав
його навчатися в одну з околично-київських іконописних шкіл.
Там хлопця помітив директор київської Рисувальної
школи Микола Мурашко й забрав до своєї школи. Навчання там було задорогим для
Миколчиного батька, втім, Мурашко переконав мецената своєї школи
мультимільйонера Терещенка взяти Пимоненка в учні безкоштовно як обдарованого
[11].
М. Пимоненко виправдав довіру вчителя. Вже на другому році навчання, в 17 років, він і сам почав викладати малюнок у молодшій групі [8, 11].
Київська Художня школа мала чудово налагоджений
зв’язок із Петербурзькою академією мистецтв. І 1881 р. за порадою вчителя М.
Мурашка М. Пимоненко успішно склав там іспити на звання вчителя малювання в
нижчих навчальних закладах [15].
Петербурзька академія зарахувала юного художника до
своїх студентів. І хлопець із сільської хати переїхав до столиці Російської
імперії для навчання в одному з найвідоміших вишів світу. Батько благословив
сина в дорогу [11], що мало б підтримати юнака в прагненні й далі вчитися на
художника.
В Петербурзі Микола був дуже пригнічений безгрошів’ям,
голодом, безуспішним пошуком підробітку (якби не фінансова допомога мецената
Терещенка, навчатись йому взагалі не довелося б). Згодом юнак захворів на
туберкульоз, тож, попри дві малі та одну велику срібні медалі за успіхи в
навчанні, перед загрозою смерті повернувся до Києва.
Втім, його викладачі, перш за все Ілля Репін і
Володимир Орловський, були настільки високої думки про рівень пимоненківського
живопису, що дозволили киянину надсилати полотна на виставки Академії як
екзаменаційні роботи, що він і робив 7 років, поки отримав диплом живописця
[16, 11].
З 1884 р. М. Пимоненко став повноправним викладачем у рисувальній школі Мурашка (працював до 1900 р.), а 1900 р. — одним із засновників та викладачем Київського художнього училища (працював до 1906 р.). Паралельно викладав графіку в Київському політехнічному інституті (1900–1912 рр.). Малюнок він викладав також у Колегії Павла Ґалаґана, а іконопис — у Київській духовній семінарії [3, 4, 14, 18].
Своїх вихованців він скеровував так: «Малюйте олівцем, ніколи не забувайте його, пам’ятайте, що він вам друг і вчитель, опановуйте малюнок, пишіть з натури». Учні «часто приходили до нього в майстерню, просто як до друга, за порадою, поділитися своїми радощами й печалями». «Дружні поради і вказівки Миколи Корниловича, — згадував народний художник УРСР К. Трохименко, — його чуйність і людяність справляли на нас, учнів [училища], велике враження, а майстерність художника була для нас взірцем творчого підходу до мистецтва, допомагала нам оволодіти його таємницями» [14]. Тож як наставника М. Пимоненка дуже шанували.
Учнями М. Пимоненка були відомі в майбутньому живописці: О. Мурашко, Г. Світлицький, Г. Дядченко, Ф. Красицький та ін. [4, 18].
М. Пимоненко — дуже національний художник (навіть день його народження збігається з днем народження Т. Шевченка). В його реалістичних творах віддзеркалились різні сторони життя й побуту народу України, чарівність української природи, образи трудівників українського села [16]. Як точно висловився І. Репін: «Він був істинний українець; не забудеться краєм за свої правдиві і милі, як Україна, картини…» [3]. Схильність до українських мотивів він передав Сергієві Костенку [10], Григорію Дядченку [5], Фотієві Красицькому [12], Григорію Світлицькому [18], Івану Їжакевичу [1].
Втім, цікаво — картини реаліста Пимоненка стали імпульсом для деяких відомих творців авангардного мистецтва. Так, К. Малевич, який деякий час відвідував Київську рисувальну школу, намалював жниць в умовно-спрощених формах, у яких простежувались і яскравість фарб, і дивовижна образна гармонія — те, що визначало твори його першого вчителя — М. Пимоненка [6], яким учень дуже захоплювався, якого все життя вдячно згадував, стиль якого іноді наслідував [1]. Мистецька спадщина ще однієї з учениць М. Пимоненка Олександри Екстер вважається класикою авангардизму. Вона була однією з тих, хто сміливо ламав стереотипи, прокладаючи шлях новому мистецтву [7].
Багато учнів М. Пимоненка самі стали викладачами. Так, С. Костенко і Г. Дядченко викладали в Київcькій рисувальній школі М. Мурашка після її закінчення [5, 10]. Г. Світлицький викладав у Київському художньому інституті, професор з 1947 р. [18]. Ф. Красицький — у Київському художньому училищі (1912–1920 рр.), у Київському художньому інституті (1927–1939 рр.), але був звільнений через брак навантаження, влаштувався вчителем малювання в дитячий будинок, але й цю посаду скоротили. Написав перший український посібник «Рисування та малювання» (1929 р) [21]. К. Малевич у 1919–1922 рр. викладав у Народній художній школі «нового революційного зразка» у Вітебську [9]. І. Їжакевич з 1907 р. викладав у Лаврській іконописній школі та середніх навчальних закладах у Києві [8], при Лаврі іконопис був готовий викладати безкоштовно [2].
Ймовірно, велику роль у встановленні впливу на учнів відігравало те, що М. Пимоненко — автор 180 картин, близько 400 етюдів і понад 100 малюнків. Основні — «Святочне ворожіння» (1888), «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «Ворожіння» (1893), «Жнива» (1896), «На річці» (1897), «З лісу» (1900), «Орач», «Брід» (1901), «Продавщиця полотна» (1902), нагороджений орденом Св. Анни II і III ст. [16].
На початку 90-х рр. ХІХ ст. він почав брати участь й у виставках Товариства пересувних художніх виставок, а 1899 р. став його членом.
1904 р. Рада Імператорської Академії мистецтв «за известность на художественном поприще» присвоїла М. Пимоненку звання академіка живопису [15]. З 1907 роботи експонуються за кордоном у Мюнхені, Парижі, Лондоні, Берліні. Був дійсним членом Мюнхенської спілки художників (з 1907) та Паризької Інтернаціональної спілка мистецтв і літератури (з 1909) [3].
Попри таку відомість, усе життя
Пимоненко наполегливо вдосконалював свою майстерність. Його дружина Олександра
(до речі, донька його вчителя в Академії В. Орловського) згадувала: «Він завжди
носив з собою маленьку скриньку з полотном, пензлями й фарбами та альбомчик з
олівцем» [19].
Отже, важливу роль у становленні М. Пимоненка і як художника, і як особистості, відіграли викладачі. Свого часу вони підтримали його не тільки морально, а й матеріально. Небайдужістю до долі молодого талановитого початківця, вони виховали великого художника і щирого висококваліфікованого викладача. Коли людина дуже талановита й високоморальна, вона завжди хоче віддати молодому поколінню частинку своїх знань і вмінь, частинку своєї душі. Чи не найголовнішу роль відіграло те, що М. Пимоненко як викладач і далі розвивався, ріс у працях та успіхах своїх учнів. Тільки справжній учитель радіє досягненням інших та пишається їхніми творами. У таких наставниках і щирі учні. На прикладі І. Їжакевича особливо помітно, що в таких людей на першому місці — розвиток та розквіт мистецтва.
Спадщина М. Пимоненка неоціненна для майбутнього як і в його творах так і в доброті та щирості, бо його учні продовжували справу викладання з усією віддачею.
1. Божко М., Пасько М., Академік живопису. До 150 річчя з дня народження М. К. Пимоненка. Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника : shevcbs.kiev.ua/objects/files/obj9431/gallery1333713934.doc
2. Бойчук М. Епоха під назвою «Iван Їжакевич» / М. Бойчук // День. — 15 січня, 2014 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/epoha-pid-nazvoyu-ivan-yizhakevich
3. Виставка Миколи Пимоненка "Мистецтво як радість життя" в НХМУ, http://www.compana.com.ua/vystavki/vistavka-mikoli-pimonenka-mistetstvo-yak-rad%D1%96st-zhittya-v-nkhmu
4. Друг О., Малаков Д. Особняки Києва : http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_095.html
5. Дядченко Григорій Кононович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Дядченко_Григорій_Кононович
6. Жбанкова О. Б.
«Мистецтво як радість життя»: До ювілею Миколи Пимоненка, http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Ntip_2013_8_33
7. Екстер Олександра Олександрівна : http://uk.wikipedia.org/wiki/Екстер_Олександра_Олександрівна
8. Їжакевич Іван Сидорович : http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/7a5404c8f0ce24f2/
9. Казимир Малевич. Біографія : http://www.people.su/ua/69779
10. Костенко Сергій Петрович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Костенко_Сергій_Петрович
11. Кочевих О. Посмішка крізь смуток, http://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/ulybka_skvoz_grust-1.html
12. Красицький Фотій Степанович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Красицький_Фотій_Степанович
13. Малевич Казимир Северинович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Малевич_Казимир_Северинович
14. Микола Пимоненко (1862-1912) http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/biografii/part1/008.htm
15. Пимоненко Микола Корнилович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Пимоненко_Микола_Корнилович
16. Пимоненко Микола Корнилович : http://kpi.ua/pymonenko-photo
17. Пимоненко Микола Корнилович (1862–1912), український художник-живописець : http://www.shevkyivlib.org.ua/arhiv/podii/209-vidatny-persony-pimonenko.html
18. Світлицький Григорій Петрович : http://uk.wikipedia.org/wiki/Світлицький_Григорій_Петрович
19. Стефанович Д., Пимоненко Микола Корнилійович. До 150-річчя з дня народження http://kpi.ua/pymonenko-about
20. Український художник Іван Їжакевич : http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/viznachn-storichn-osobistost/ukra-nskiy-khudozhnik-van-zhakevich-/
21. Черкаська Г. Нащадок Т. Шевченка Фотій Красицький : https://uk-ua.facebook.com/hanna.cherkasska/posts/674539815963086