История / 2. Общая история

Оласюк Т. П.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Висвітлення княгинь та їхньою діяльності в

підручниках з історії України для вищої школи

Історія Русі-України сповнена багатьма звитяжними і трагічними сторінками. Широко відомі і її видатні (та менш видатні) князі руські. Однак, за рідкісними винятками, майже зовсім невідомими широкому загалові є імена та долі жінок, що супроводжували на життєвому шляху своїх чоловіків і, так чи інакше, увійшли до вітчизняної історії. Були серед них і русинки, і іноземки. Були руські княжни й дружинами європейських монархів [4].

Мета роботи: визначити рівень висвітлення княгинь та їхньої діяльності в підручниках для вищої школи.

Під час аналізу навчальних посібників та конспектів лекцій для вищої школи було виявлено, що в усіх джерелах подано інформацію лише про одну княгиню — Ольгу [1–3; 4–15]. Ще в 3 виданнях згадується про князівен (доньок князів Руських), а саме — про дочок Ярослава Мудрого: Єлизавету, яка вийшла заміж за короля Норвегії, Анну — за короля Франції, Анастасію — за короля Угорщини [5; 6; 9]. В двох підручниках згадується про князівен, тому що їхні династичні шлюби підняли міжнародний престиж Київської Русі на небувалу висоту, проте зовсім нічого не вказано про їхню діяльність [5; 6; 9]. Ще в одному підручнику крім цих даних подано трохи більше інформації про Анну, оскільки після смерті чоловіка (Генріх I) вона частково мала владу, підписувала деякі офіційні документи, хоча й відмовилась від регентства при малолітньому Філіпові I [9]. На жаль, у цих книжках вказано лише імена князівен та їхніх чоловіків, зовсім немає біографічних даних та інформації про наслідки для Київської Русі, про їхню діяльність після шлюбу.

Про дружину Ігоря — княгиню Ольгу (945–964) — подана інформація в кожному з підручників для вищої школи, адже вона була єдиною жінкою, яка правила в Київській Русі. Юридично вона виконувала регентські обов’язки при малолітньому сині Ігоря — Святославі. Ольга придушила повстання древлян, але, розуміючи неминучість інших повстань, впорядкувала збір данини. 957 р. здійснила перший в історії Русі візит на найвищому рівні за кордон (до Константинополя). Там прийняла християнство. Було відправлено також посольство до германського імператора Оттона І, щоб збалансувати візантійський вектор зовнішньої політики та показати Візантії самостійність Русі. 964 р. Ольга передала владу Святославу, жила й далі в Києві, де й померла близько 969 р. Її правління було добою вирішального повороту в історії Київської Русі. Країна дістала впорядковане управління і почала інтегруватись у політичну систему християнського світу. Християнство одержало могутній імпульс для поширення на Русі [15]. Таким чином, у складних зовнішніх та внутрішніх обставинах Ольга здійснювала обережну, виважену політику, тримала державну систему в міцних руках, не давши їй розвалитися чи ослабнути, а також вела мудру і ефективну дипломатичну діяльність [2].

Щоб порівняти інформацію про всіх княгинь і князівен, яка існує в загальному доступі, я звернулась до Інтернет-ресурсів.

У загальному розгляді з усіх відомих нині доньок руських князів — нащадків Рюрика (чи, вірніше, Ігоря та Ольги) — княгинями на Русі стали 44 княжни (з них 10 — невідомого імені). Князівен, які через передчасну смерть чи брак сталих літописних свідчень зійшли з історичної сцени незаміжніми, було 8. Стільки ж руських князівен пішли (деякі з них — вимушено) в черниці, 3 з них православна церква визнала святими. Одна княжна стала ігуменею. 8 князівен були заручені з королями Польщі. Крім них, у Ляхи виїжджали в заміжжя до Мазовша Переяслава Данилівна, а до Кракова — Гріффіна Ростиславівна. Герцогинями в Польщі стали 2 княжни. Княгинями Померанії — 2 руських княжни. Невідома на ім’я донька Василька, князя Теребовлецького, стала княгинею Моравською. Задля єдності й могутності руських князівств, до Великого князівства Литовського виїхали в заміжжя 3 княжни. Серед руських князівен були також королеви Франції, Норвегії, Данії, Швеції, Богемії, Бордричів, цариці Болгарії, а дочка Романа Даниловича, князя Слоніма і Новогрудка Марія († 1253 р.) вийшла заміж за бана Загреба Стефана IV. Ще 6 князівен вийшли заміж за королів Угорщини [4].

Таким чином, з відомих історикам 103 князівен тільки 44 стали княгинями на Русі, а 39 стали дружинами іноземних мужів. З цього видно, що закордонні власники мали честь і були раді одружитися з руською княжною.

Втім, проаналізувавши підручники і конспекти лекцій для вищої школи стало зрозуміло, що в цих джерелах дуже мало інформації про княгинь та князівен. Щоб визначити рівень їхнього визнання та зробити висновки щодо їхньої діяльності студентам потрібно звертатись хоча б до Інтернет-ресурсів.

1. Алексєєв С. В. Історія України: Короткий курс лекцій (для студентів вузів усіх форм навчання всіх спеціальностей) / Алексєєв С. В., Довбня О. А., Ляшенко Є. П. — Краматорськ : 2006.

2. Білоцерківський В. Я. Історія України: Навчальний посібник / Білоцерківський В. Я. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 536 c.

3. Гавриленко І. М. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Історія України» для студентів І курсів усіх спеціальностей : [Електронний ресурс] / Гавриленко І. М. — Режим доступу : http://histua.com/knigi/konspekt-lekcij-z-istoriya-ukraini

4. Гай-Нижник П. Князівни та княгині Руси-України (Х–ХIV ст.). Короткий нарис / П. Гай-Нижник // Час і Події (Чикаго, США), 20.06.2012 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2012doc.knyazi.php

5. Гарін В. Б. Історія України. Навч. посіб. / Гарін В. Б., Кіпцар І. А., Кондратенко О. В. — К. : Центр учбової літератури, 2012. — 240 с.

6. Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття. Навч. пос. 2-ге вид. / Гончарук П. С. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 528 с.

7. Греченко В. А. Історія України. Модульний курс [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Греченко В. А. — 2-ге вид. — X. : Торсінг плюс, 2009. — 384 с. — (Переходимо до Болонської системи).

8. Зякун А. І. Курс лекцій «Історія України» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» економічних спеціальностей усіх форм навчання / Зякун А. І. — Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. — 211 с.

9. Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін.; Під ред. В. А. Смолія. – К. : Альтернативи, 1997. — 416 с.

10. Кузьмович В. М. Історія України, конспект лекцій для студентів спеціальностей 5.07010602 Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів, 5.05160201 швейне виробництво, 5.05170101 виробництво харчової продукції / Кузьмович В. М. — Кривий Ріг, 2008. — 116 с.

11. Мельник А. І. Історія україни. Навчальний посібник / Мельник А. І. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 88 с.

12. Савченко Н. М. Історія України: соціально-політичний аспект: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закладів / Савченко Н. М. — Х. : НФАУ: Золоті сторінки, 2003. —380 с.

13. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. / Світлична В. В. — 3-є вид. — К. : Каравела, 2006. — 400с.

14. Уривалкін О. М. Історія України ( середина 13-18ст.). Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Уривалкін О. М. — К. : Кондор, 2005. — 284 с.

15. Чуткий А. І. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Чуткий А. І. — К. : МАУП, 2006. — 352 с.