Педагогічні науки/3. Методичні основи виховного процесу

Аспірантка Захарова Т.А.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна

Творча гра як засіб розвитку дитини дошкільного віку

Загальний розвиток дошкільника відбувається у процесі соціалізації, становлення дитини як особистості, в системі оволодіння знаннями, уміннями і навичкам у різноманітних видах діяльності. Відбувається підвищення пізнавальної активності, самостійності, творчості, формуються міжособистісні відносини з оточуючими людьми та власне ставлення до навколишньої дійсності. На основі сформованих якостей дитини дошкільного віку, визначається характер майбутньої поведінки та ставлення до світу.

Провідною діяльністю дитини дошкільного віку є гра, що забезпечує розвиток психіки, фізичного стану, когнітивної та емоційно-вольової сфери, сприяє всебічній гармонізації, реалізовує творчий потенціал. Відповідно до уподобань дитини у формах і видах гри можна прогнозувати ефективні перспективи розвитку певних нахилів та здібностей майбутньої особистості, тому дане питання є актуальним у педагогічній думці.

Аналіз педагогічних досліджень показав, що питанням вивчення значення гри у дошкільному віці займалися такі вчені: Ельконін Б.Д., Фльоріна О.А., Сорокіна А.І., Косаківська О.А. та ін. Зокрема, творчу гру дошкільника вивчали Давидчук А.Н., Нікітін Б.А., Ветлугіна Н.А.

Нас зацікавило питання вивчення творчої гри, як засобу розвитку дитини дошкільного віку.

У даній роботі ми розглянемо:

1) виховне значення творчої гри у процесі розвитку дитини дошкільного віку;

2) форми ігрової діяльності дошкільників;

3) роль вихователя у розвитку ігрової діяльності дітей.

Як основний продукт уяви дитини, гра виступає інтенсивним засобом розвитку дошкільника. Оскільки діяльність дитини у грі виражається творчим характером, такі ігри вважаються творчими.

У педагогіці під поняття «творчі ігри» розуміють ігри, які придумують самі діти, відображаючи у них враження від пізнання навколишнього світу. [1, с. 326].

Створюючи уявлювану ситуацію, замість реальної, дитина діє в ній, надаючи роль оточуючим предметам. Творча гра, як особливий вид ігрової діяльності – ефективний спосіб залучення дитини в «світ речей», в застосуванні не тільки групової, а й самостійної діяльності дитини. Основними перевагами творчої гри над іншим видами активності дошкільника є: уявлювана ситуація, креативний характер, можливість вибору ролі, довільність дій, специфічні мотиви та наявність соціальних відносин.

У процесі залучення дитини до творчих ігор відбувається формування цілісної картини світу у свідомості дитини. Надаючи змогу активно впливати на події і явища, творчі ігри становлять для дошкільника інтерес, що спонукає дитину до бажання брати участь в такому виді діяльності.

В залежності від віку, рівня розвитку дитини, змісту, сюжету та особливостей розподілу ролей, тип взаємодії у творчих іграх може змінюватись. Дослідниця проблем дитячої гри Усова О.П. наводить декілька рівнів міжособистісної взаємодії у творчих іграх [2]:

· ігри поруч (характерні для дітей раннього та молодшого дошкільного віку, коли дитині цікава гра однолітків, але вона зосереджена на своїй ігровій діяльності і грає «поруч, але не разом»);

· взаємодія з іншими (основною метою такої ігрової діяльності виступає спілкування, що має короткочасний характер на основі інтересу до зміни гри);

· об'єднання дітей на основі інтересу і симпатії один до одного (на відміну від вищезазначених рівнів є найбільш стійкою та довготривалою формою гри в залежності від складу учасників, їх характерів та спільних інтересів).

Відповідно до рівня психічного розвитку та вікової категорії дитини, ігрова діяльність може мати різноманітний характер. Як дорослішає дитина, так і змінюється, трансформується та прогресує форма гри. У педагогіці існують три форми, у яких відбувається ігрова діяльність дошкільника [1, с. 331-332]:

1. Предметно-ігрова діяльність. Через найпростіші маніпуляції предметами, дитина опановує та пізнає оточуючі об'єкти дійсності. Необхідно зазначити, що перші предметно-ігрові дії відбуваються лише за умови спілкування з дорослим, які опосередковують і організовують зв'язок дитини зі світом.

2. Відображувальна гра. Дитина діє з іграшками та предметами-знаряддями (чашка, ложка, гребінець).

3. Рольова гра. Становлення даної форми гри відбувається наряду з розвитком предметних дій, які дозволяють замінити недоступні предмети за рахунок інших. Становлення передумов виникнення ролі створює нову форму гри – рольова гра.

Найвідомішими прикладами рольової гри є гра «Доньки-матері», «Лікарня», «Перукарня», коли дитина одноосібно виступає головною особою і використовує доступні іграшки у якості «доньок», «пацієнтів», «клієнтів перукаря». Такими іграшками слугують ляльки, ведмедики, трансформери та ін. Іншим прикладом рольової гри є «Школа», «Аптека», «Дитячий садок», коли персонажем даних ігор виступає не тільки дитина, а й її однолітки. У такому випадку гра набуває колективного характеру, у якій дитина може бути як провідним, так і другорядним персонажем (вчитель-учень, аптекар-покупець, вихователь-дитина). В даному випадку вибір ролей буде залежати від організаторських, лідерських та комунікативних здібностей кожної дитини.

Ігрова діяльність проходить через всі вікові періоди дитинства, тому активність дітей неможлива без педагогічного керівництва. В процесі педагогічного супроводу гри, вихователю необхідно визначити ігрове завдання – необхідну складову педагогічної цінності гри. Для того, щоб ефективно та успішно керувати діями дітей, вихователю необхідно володіти певними навичками:

· аналітичними (спостереження вихователем за іграми дошкільників у своїй групі);

· проектувальними (вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей у передбачуваній перспективі);

· організаторськими та комунікативними (щире зацікавлення грою дітей; включення у гру за необхідністю у головній або другорядній ролі; здійснення впливу на перебіг гри порадами, пропозиціями та запитаннями).

Отже, творча гра, як засіб розвитку дитини дошкільного віку виступає необхідним елементом включення дитини в усі доступні види діяльності в даному віковому періоді та є невід'ємним аспектом процесу формування, ресурсом виявлення здібностей дитини дошкільного віку, рівня її обдарованості. Залучення вихователя в такі ігри, забезпечує оптимальний процес засвоєння дитиною елементарних знань, умінь і навичок, створює необхідні умови для розвитку самосвідомості, вольових дій та інтелектуальної сфери дошкільника.

Література:

1. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб./ Т.І. Поніманська. – К.: Академвидав, 2008. – 456 с. (Серія «Альма-матер»).

2. Усова А.П. Роль игры в детском саду / Под ред. А.В. Запоржца. – М., 1976.