К. пед. н. Малихіна С. В.

Національний транспортний університет, Україна

ПОЗИЦІОНУВАННЯ УЗАГАЛЬНЕНОГО РОЗУМІННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ НА

ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІЙНОМУ РІВНІ

Мистецтво освіти значною мірою детерміноване розумінням суті навчально-виховного процесу, визначеністю стрижневих понять і категорій. Відома фраза Конфуція про те, що будь-яка людська спільнота зекономила б собі багато часу й уникнула б багатьох конфліктів, коли б люди відразу домовились, що вони мають на увазі, використовуючи те чи інше означення-слово, – у науці набуває імперативного характеру. У педагогіці дуже часто зустрічаються неоднозначні потрактування понять, тож метою даної роботи є спроба визначитися з понятійно-категорійною характеристикою дидактичної інтенсифікації.

Сучасна картина вищої освіти, а в ній – навчальної діяльності, – не може бути описана лише в раціоналістичних традиціях з опорою тільки на двозначну логіку та чітко окреслені поняття, вважає А. Поддяков. Точність тривалий час вважалася основною вимогою формулювання дидактичних понять. Однак в постнекласичній науці ситуація змінюється: прийшло усвідомлення, що одним із засобів зробити поняття більш відповідними складній, динамічній, часто невизначеній педагогічній реальності є перехід від чітких до менш чітких понять та формулювань. Спроби створення сучасної та однозначної «мови дидактики» не мають успіху: з’ясувалося, чим більшу точність має певне визначення, тим менш повно описується за його допомогою педагогічне явище (предмет) і навпаки. Необхідність розгляду таких понять з «розмитим» набором ознак, що мають більшу ступінь свободи свого використання, криється не стільки в недостатній проникливості людського розуму, скільки в складності педагогічних явищ, відсутності жорстких меж і ясно окреслених класів та категорій, у постійній мінливості: той, хто постійно націлений на проведення чітких розмежувальних ліній, постійно ризикує опинитися в штучному, ним створеному світові, що має дуже мало спільного з динамічним, сповненим відтінків та переходів реальним світом, – застерігає А. Івін. З іншого боку, сучасний український дидакт Г. Атанов на сторінках монографії «Відродження дидактики – залог розвитку вищої школи» небезпідставно стверджує: «Особливістю педагогічних визначень є їх багатослівність, засміченість епітетами… Вживання епітетів там, де цього не вимагається…перетворюється в банальність, і це накладає відбиток на всю педагогіку» [1, с. 14].

Як правило, вітчизняні й зарубіжні вчені, дослідники послуговуються категорією «інтенсифікація навчання», яка є висхідною щодо явища інтенсифікації навчальної діяльності. Відомо, що розв’язання проблеми інтенсифікації навчальної діяльності студентів безпосередньо пов’язане з оновленням способів роботи з теоретичним і практичним знанням у ході фахової підготовки. Епістемологія, яка вивчає різні форми існування й ретрансляції знання (В. Лекторський, Ф. Михайлов, Г. Щедровицький та інші), виявляє й аналізує ті епістемологічні способи діяльності, які формуються сьогодні в реальному секторі вищої освіти. Учені послуговуються її розробками для філософсько-теоретичного обґрунтування необхідності дослідження феномену інтенсифікації навчальної діяльності студентів.

Керуючись епістемологічними настановами, власне понятійно-категорійне розуміння дидактичної інтенсифікації навчальної діяльності здійснюємо на організаційно-педагогічних підставах.

У педагогіці вищої школи накопичено багатий фонд, який дозволяє визначити дидактичну інтенсифікацію як дидактичну категорію на організаційно-педагогічних підставах, залучаючи дані сучасної педагогіки та психології. Матеріал для такого визначення знаходимо в роботах, присвячених вивченню організаційних форм навчальної діяльності в середовищі вищої освіти (Я. Болюбаш, О. Дубасенюк, В. Євдокимов, В. Краєвський, І. Кобиляцький, В. Котов, І. Прокопенко, М. Фіцула), удосконалення методів та прийомів навчання у вищій школі (А. Алексюк, Б. Коротяєв, О. Мороз, М. Євтух).

У педагогічній літературі інтенсифікація навчання розглядається як один із шляхів підсилення, збільшення результативності навчальної праці та якості навчальної роботи. Дослідники, що вивчають явище інтенсифікації на організаційно-педагогічних засадах, виокремлюють такі її параметри: збільшення обсягу й швидкості засвоєння навчального матеріалу; кількість та варіативність прийомів навчання (часто – механічне збільшення кількості вправ); насиченість спілкування та дидактичної взаємодії.

Зокрема, А. Кузьмінський зазначає, що інтенсифікація навчання передбачає досягнення бажаних результатів за рахунок якісних чинників, тобто шляхом напруження, більш ефективного використання розумових можливостей особистості… ефективніше використання можливостей і тих, хто навчає, і тих, хто навчається, – найперша передумова інтенсифікації навчального процесу.

Дослідник процесів інтенсифікації навчальної діяльності А. Аюрзанайн розуміє цей феномен як зростання напруги педагогічних процесів, пришвидшення темпів їх розвитку, які призводять до прагнення людини (суб’єкта навчального процесу) отримати найвищі результати в навчанні, можливо – у більш короткий термін.

Проблему інтенсифікації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів аналізує А. Нечаєва, для якої інтенсифікація – інтегративно-багатофакторне явище, що містить як складові фактори, механізми, шляхи й методи.

Поряд з цим, учасники наукових дискусій, чиї погляди детерміновані організаційно-педагогічними підставами, не враховують достатньою мірою результатів логіко-методологічних досліджень проблем наукового пізнання (Кун, Лакатос, Поппер, Фейерабенд), які мають прямий стосунок до проблем інтенсифікації навчальної діяльності студентів вищої школи, тісний взаємозв’язок між предметним та особистісно-рефлексивним рівнями навчальної діяльності студентів. Предметний рівень інтенсифікації навчальної діяльності утворюють процеси отримання та розвитку знань за допомогою певних пізнавальних засобів та дій. Використовуючи як означення термін «предметний», маємо на увазі те значення, яке цей термін має в сучасній методології науки (у якості предметів виступають процеси, властивості, відношення). Рефлексивний рівень інтенсифікації – знання про те, як досліджувати предмет.

Елементи інтенсифікації навчальної діяльності на організаційно-педагогічних засадах знаходимо у педагогічних теоріях навчання шляхом уведення укрупнених дидактичних одиниць (П. Ерднієв), технології змістового узагальнення І. Прокопенка та В. Євдокимова, яка є адаптацією до освітніх реалій вищої школи ідей В. Давидова, навчання на високому рівні складності у пришвидшеному темпі (Л. Занков), формування навчальної діяльності (В. Рєпкін), навчання з комп’ютерним та мультимедійним супроводом (І. Підласий, Є. Машбиць та інші).

Тож виходячи з організаційно-педагогічних підстав, можемо визначити дидактичну інтенсифікацію навчальної діяльності студентів у такому формулюванні на дефініційній основі: збільшення обсягу й швидкості опанування навчального матеріалу за рахунок ефективного розкриття та використання можливостей тих, хто навчається, і тих, хто навчає, на ґрунті активації індивідуально-особистісного потенціалу суб’єктів навчального процесу та доборі оптимальних методів і прийомів навчальної взаємодії.

Література:

1. Атанов Г. А. Возрождение дидиактики – залог развития высшей школы / Геннадий Алексеевич Атанов. – Донецк : ДОУ, 2003. – 180 с.