Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

к.м.н. Казицька Н.М.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Україна

РОЛЬОВА ГРА ЯК СУЧАСНИЙ МЕТОД ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ

На сьогодення у професійній освіті активно використовується технології ситуаційного моделювання – вид гри (симуляції, імітації), в процесі якої в уявлених ситуаціях моделюється зміст професійної діяльності фахівців [1, 4].

Основними атрибутами професійної гри є:

- імітація обраного аспекту цілеспрямованої лікарської діяльності;

- конкретизація ролі кожного учасника;

- регламентація ігрових певною дій системою правил;

- відтворення просторово - часових характеристик діяльності, що моделюється;

- умовний характер гри;

- оцінювання діяльності учасників гри.

До видів ділових ігор відносяться: “мозковий штурм”, інноваційні, імітаційні, організаційно-діяльнісні, організаційно-комунікативні та ін. [2, 3].

Мета розігрування ситуації в ролях — визначити власне ставлення до конкретної професійної ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом виконання певної «ролі» яка є близькою до реальної життя [4]. Перевагою ділових ігор як методу навчання є:

- спілкування у грі, наближене до реального життя, що забезпечує навчання через власний досвід та почуття;

- виявлення рівня володіння професійними навичками в залежності від ролі, яка дісталася конкретному учаснику, моделюючи реальну поведінку;

- відпрацювання професійних навичок учасників гри;

- виявлення рівня комунікативних навичок, особистісних якостей учасників;

- переймання досвіду між учасниками гри.

Основними вимогами до лікарів, що навчаються, при проведенні заняття у формі «рольовій грі» є:

- Чітко дотримуватися конкретної ролі;

- Намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації;

- Спостерігати, слухати та оцінювати гру партнерів;

- Протягом гри не коментувати діяльність інших партнерів;

- Вийти з ролі по закінченні сценки;

- Брати активну участь у аналізі проведення «рольової гри».

Викладач в ситуаційній моделі виступає має виступати як у якості інструктора (виконує функції ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), судді-рефері (котрий проводить коректування і надає поради з розподілу ролей), тренера (робить підказки лікарям-курсантам для прискорення проведення гри) так й головуючого, ведучого (організатора обговорення та аналізу гри) [4].

Застосування інтерактивних технологій (як у нашому випадку – рольової гри) висуває певні вимоги до структури заняття, яке, як правило, складається з п’яти елементів [3]: мотивації, оголошення теми, ознайомлення з інформаційним блоком до теми, виконання інтерактивної вправи, аналізу отриманих результатів.

Мотивація. Мета цього етапу – сфокусувати увагу лікарів-курсантів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Для цього може бути використано прийоми, які створюють проблемні ситуації, викликають у лікарів-курсантів здивування, подив, підкреслюють парадоксальність явищ та подій: стисла розповідь викладачем клінічного випадку, аналіз історії хвороби тощо. Цей елемент заняття має займати не більше 5 % часу заняття.

Оголошення теми й очікуваних навчальних результатів, що забезпечує розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на занятті і чого від них чекає викладач. Еталонною є ситуація, коли після заняття лікар-курсант не лише знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному занятті та курсу для свого професійного життя. Цей елемент заняття також має займати не більше 5 % часу заняття.

Надання необхідної інформації. Основою цього етапу заняття – надати лікарям достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально стислий час (з використанням методичної інформації, e-learning, m-learning тощо). Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Ця частина заняття займає близько 10–15 % часу.

Інтерактивна вправа. Це центральна частина заняття. Її метою стає засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів заняття. У цьому процесі лікарі-курсанти вчаться правильно та лаконічно формувати свої ідеї, аргументувати та відстоювати власну думку, використовувати правильні вміння навички консультування та спілкування (спираючись на принципах етики та деонтології), відпрацьовувати практичні навички та ін. Частина заняття має займати близько 50–60 % часу на занятті. Обов’язковою є така послідовність та регламент проведення інтерактивної вправи:

- інструктування – викладач розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій та кількість часу, яка виділяється на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2–3 хв.);

- розподіл ролей (1–2 хв.);

- виконання завдання, при якому викладач виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (5–15 хв.);

- презентація результатів виконання вправи (3–15 хв.);

Аналіз результатів лікарями-курсантами: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення (5–15 хв.). Технологія аналізу проведення «рольової гри» повинна містити відповіді на наступні запитання:

1. З якою метою ми робили цю вправу?

2. Які думки вона у Вас викликала?

3. Які почуття?

4. Чому Ви особисто навчились?

5. Чому б хотіли навчитись у подальшому?

5. Підведення підсумків (рефлексія) заняття.

На цьому етапі велика роль випадає викладачеві, бо він повинен організувати учнів не тільки висловити своє емоційне ставлення (цікаво, пізнавально!!), але й відповісти на ряд запитань:

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкоригувати засвоєння знань;

- намітити нові теми для обміркування, інформаційного пошуку, усвідомлення;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, та тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших дій.

Тільки після цього викладач йде з почуттям виконаного обов’язку, а лікарі-курсанти розходяться з почуттям, що спробували щось нове.

Висновки. Використання інтерактивних технологій у підвищенні кваліфікації лікарів дозволяє організувати процес навчання таким чином, що в ньому беруть участь всі учасники навчального процесу, взаємодіючи між собою та викладачем, а також відкривають можливість здійснення самостійного навчання (з використанням традиційних та електронних джерел інформації), розв’язку життєво важливих проблем (спираючись не тільки на свій, але й на досвід інших колег). Учасники навчального процесу отримують досвід роботи в команді, захищання власної точки зору, презентацію відповідних власних напрацювання та ін. Робота в інтерактивному режимі сприятиме розвитку комунікабельності, розвитку толерантності, що характеризується сприйняттям інших людей та забезпечує повноту й адекватність спілкування в різних ситуаціях, вмінь до самостійної діяльності, створювання ситуацій, що спонукають до інтеграції знань для розв’язання висунутої проблеми.

Література:

1. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній освіті майбутніх фахівців / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр ; за ред. член-кор. НАПН України Гуревича Р. С. – Львів: ЛДУ БЖД, 2012.– 380 с.

2. Кадемія М. Ю. Використання інтерактивних технологій навчання / Теорія і практика управління соціальними системами, 2013. - № 3. – с. 125-132.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004 – 192 с.

4. Поліщук В.А. Особливості використання інтерактивних методів навчання у процесі професійної підготовки фахівців фізичної реабілітації / Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2013. - № 5. – с.123-131.