Филологические науки/ 4.Синтаксис: структура, семантика, функция.

Канд. філол. наук Кучман І.М.

Хмельницький національний університет, Україна

Каузативні відношення в структурі складного синтаксичного цілого

Реальний денотативний та комунікативний плани — це майже завжди досить розгорнуті структури, які виходять поза речення — в текст. Текстові зв’язки і взаємовідношення багатокомпонентні, і тому не одна, а кілька ситуацій можуть перебувати в каузативній залежності. Такі макроситуації, представлені в текстових блоках, називають складним синтаксичним цілим (ССЦ), або надфразною єдністю, складною синтаксичною єдністю, синтаксичними структурами-масивами, текстом, контекстом тощо. Щодо двох останніх, то вони позначають ширші поняття порівняно зі складним синтаксичним цілим.

ССЦ — це блок речень, які пов’язані між собою єдністю думки, теми, специфічними граматичними засобами зв’язку, а також спільним функціональним навантаженням [4].

Представлення каузативних відношень у складному синтаксичному цілому побіжно розглядали дослідники російської та української мов [1; 2; 3]. Однак це питання достатньо не вивчене.

Текстовий блок, побудований на відношенні каузації, може налічувати різну кількість речень. За обсягом ССЦ ми виділяємо такі підтипи: 1) компактний; 2) розгалужений.

Компактний підтип ССЦ функціонує у вигляді двох, переважно елементарних, речень, пов’язаних спільним смислом, одне з яких актуалізує антецедент, інше — консеквент, які за послідовністю представлення можуть мати такий вияв:

1) антецедент → консеквент. Ця модель розташування уможливлює представлення каузативних ситуацій як із семантикою обґрунтування-висновку, умотивування, каузального пояснення, так і власне зумовлення, спричинення. ССЦ цього типу розвиваються за перспективною версією причиновості, за якої порядок слідування каузативних ситуацій у реченнях відповідає реальному порядку слідування подій. Наприклад: Зловити Богуна, як зайця, на льоду — така нагода не щодня трапляється. І пан Гулевич гнав свого коня щосили (Я. Качура); Одного разу з Кравченком у дорозі сталася аварія. Він запізнився і прийшов до Олі набагато пізніше, ніж обіцяв (І. Сенченко).

2) консеквент → антецедент. Розташування елементів каузативної макроситуації створює умови для передачі каузації з відтінком логічного пояснення, обґрунтування певних наслідків (подій) або певних висновків (суджень). Така модель каузативного ССЦ базується на ретроспективній версії причиновості, за якої спочатку своє вираження знаходить наслідкова ситуація, а потім у подальшому тексті витлумачуються причини події або підстави для висновку. Наприклад: З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув’язнених (І. Багмут); Хшановський і Мошицький поспускали очі додолу. Їм було дуже сором перед паннами (І. Нечуй‑Левицький); Найбільшою популярністю в селі користувалися ковалі та будівельники. Ковальське ремесло дуже потрібне в селянському господарстві (Г. Гром); — Не дуже-то в тій домівці Іванові Степановичеві вигідно. Мала вона, і немає такої обстановки, до якої він привик (Б. Лепкий); Світлійший збентежився. Гетьман ніколи таким тоном не відзивався до нього (Б. Лепкий).

Розгалужений підтип ССЦ зі значенням каузації може бути побудований за двома моделями, які умовно названо так: 1) колоподібна; 2) лінійна.

Колоподібна модель каузації може мати центром як антецедент, так і консеквент. Модель каузації з центром “антецедент” має вигляд переважно простого речення, яке представляє глобальну, серйозну причину (власне причину або причину-судження, факт), що призводить до двох і більше наслідків або ґрунтується на низці доказів, підстав. Отже, консеквент ситуації розкриває правобічний, рідше лівобічний контекст. Наприклад: Вчора він спав на траві — і вже має нежить. І йому голова болить. І шкіра страшенно свербить (Я. Корчак). Приклад із роману Богдана Лепкого описує діалог між гетьманом Мазепою і його підлеглим, у процесі якого останній повідомляє гетьманові одну неприємну новину. Далі подано текстовий блок, що описує наслідки почутого, реакцію на новину: Гетьманом аж підкинуло на ліжку. Його вдумчиві, пронизливі очі змінилися нараз, запалали гнівом, на висках набреніли жили, уста в кутиках затряслися, рука нервово стискала й мняла накривало (Б. Лепкий). Модель каузації з центром “консеквент” структурована у вигляді простого речення, у якому представлено наслідок (власне наслідок або висновок). Антецедент же має розгалужену систему, оскільки налічує не одну причину, підставу, доведення, а відразу декілька, які сприяли витворенню відповідного наслідку або виголошенню висновку. Наприклад: Зупинки були тривалі. То їх затримували на станціях по годині або й більше, то заганяли на запасну колію, щоб пропустити важливі ешелони, то знову повертати на попередні станції, то затримувати за кілька верст від вокзалу, бо шлях був забитий (Я. Корчак); Посланець не сподобався їй одразу. Був, власне, ніякий, як родова іпостась людини з анатомічного атласу, і вбраний у щось таке неприкметне — блякле, кольору сепії: випаленого степу, сухої трави. Все це Рада розгледіла потім (О. Забужко); Козаки стояли свобідніше. Тільки передні з них мали однострої, темно-сині чемерки і шапки круглої форми. А там попадалися одяги ріжного крою і цвіту. Видно, що полк був недавній і недобре ще зорганізований (Б. Лепкий); Гетьманові старшини теж не були раді. Весна. В маєтках чимало роботи. В кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тій Жовкві не знати пощо й нащо (Б. Лепкий).

Лінійна модель каузації презентує текстовий блок, у якому кожне попереднє речення виражає достатню підставу, причину для виникнення ситуації, що представлена наступним реченням. Наприклад: Літо 1942 р. було дуже дощове. Весь урожай пропав. Голод заглядав у кожну хату (Г. Гром). У пропонованому прикладі неврожай є наслідком дощового літа, і причиною голоду. Такий текстовий блок можна було б кількісно збільшити з’ясуванням подальших спричинених подій, головне — це безпосередня каузальна залежність між подіями. Повідомлення наслідку і причини не завжди розташовані в тексті одне за одним. Вони можуть бути відірвані одне від одного повідомленнями іншого змісту, дві каузативні макроситуації можуть переплітатися Наприклад: Карета перехилилася вбік і мало не перевернулася. Машталір здержав коні. В’їхали у велику баюру (Б. Лепкий). Видобути каузативні макроситуації з цього ССЦ можна завдяки нашому мисленню і знанням про навколишню дійсність: 1) карета в’їхала в баюру → карета перехилилася; 2) машталір задержав коні → карета не перевернулася.

На рівні тексту можуть функціонувати КК зі спеціалізованими каузативними операторами, у яких уточнюється, конкретизується один із елементів каузативної макроситуації. Такі каузативні елементи потребують залучення різної широти контексту. Наприклад, у реченні з конкретизованим консеквентом і абстрактним антецедентом “Він мав підстави недовіряти їй” причини дії суб’єкта можна з’ясувати або з попереднього, або з подальшого контексту, контексту широкого або вузького. Конкретизації потребують конструкції з абстрактним антецедентом, утвореним за допомогою прийменниково-відмінкових сполук, прислівників, іменників, типу він мав привід, у нього були підстави, з різних причин, недарма, не без причини, чомусь. Наприклад: Тургенев мав підстави, коли не радив їй їхати до Петербурга. Скількох заарештовано! По всій Росії розлітаються листівки, підписані “Великоросе” та “Молодая Россия”. Це ж “Великоросса” передрукував у Києво-Печерській лаврі Стефан Бобровський... (О. Іваненко); Недарма солдати подейкували, що головнокомандуючий діяв не дуже розумно. Замість того, щоб, захопивши трофеї, відійти й окопатися, він рушив уперед. Зайняв якихось п’ять чи шість міст, зовсім йому не потрібних, і тільки тоді наказав рити окопи. Але було вже запізно, бо на допомогу першому ворогові вирушили двоє інших (Я. Корчак). — Що б там і не зайшло, а без причини він не приходив. У них, бачиш, такий звичай, що перше з перцем, а тоді з серцем, перше полають, тоді обіймають: „Мої ж ви!“... Настрашилися, що розгнівали Мазепу. А в того Мазепи все ще і козаків нових набереться, і червінців дещо знайдеться. Жаль утратити союзника такого. Поки конина тягне, не відпрягай (Б. Лепкий); Поступалася. Бувало. Випрягалася з воза. Брала на душу гріх. З різних причин. З отих самих — найпоширеніших: байдужість, лінощі, зайва делікатність або ж і страх (Н. Бічуя); В понеділок вранці щось дуже рано засвітилось світло у Хомишиній хатині. В печі палає полум’я, на припічку, на жару горшки й горнята. Дві молодиці, близькі сусіди, патрали порося. Ганна поралась коло печі. Ганнина тітка виробляла на столі паляниці. В хаті душно; молодиці заплакані. Чужий чоловік, вступивши в Василеву хату, подумав би, що в хаті або похорон, або готуються до панахиди. То готували обід, плакали й тужили по москалеві, которого виряджали в далеку, небезпечну дорогу (І. Нечуй‑Левицький).

Одним із варіантів текстового представлення каузативної семантики є парцеляція. Явище парцеляції може стосуватись як простого, так і складного речення. У ролі парцелята можуть виступати каузативні обставинні синтаксеми, а також підрядні речення з відповідною семантикою. Наприклад: — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! За все, що він оце проти нас замишляє! (О. Гончар); Перші два дні йшли весело, співали, боролись. Потім почали сваритись. Так, ні за що. За дрібниці (С. Васильченко).

На рівні тексту важливим засобом є повтор словоформи, який поряд із домінантною експресивною функцією, виконує й інші семантико-синтаксичні функції. Види синтаксичного поширення по-різному закріплені за різними частинами мови. Поширення повторюваних особових дієслів притаманне конструкції зі значенням причини. Конструкції з віддієслівними іменниками також мають тенденцію шифрувати причинові відношення. Наприклад: Він визволив Ібрагіма з тюрми, так. Але від його рук загинув Амурат. Загинув тому, що не доплачував яничарам грошей (Р. Іваничук); Сльози кап-кап та на землю, та на насіннячко, що там лежало, та такі гіркі сльози! От і виросла з того насіннячка гірка та терпка кисличка (О. Іваненко).

Особливістю каузативного ускладнення семантичної структури ССЦ є використання вказівних займенників це, то, це все та ін. Такі займенники можуть кодувати причини одного наслідку, рідше наслідки однієї причини. Розгорнута ситуація антецедента або консеквента може розкриватись у досить різному за широтою контексті. Наприклад: Янка швидко росла і пишно розвивалася, але народжена і вихована серед щоденного гаму і суперечок, годована плачем і наріканнями матері на батька, зненавиділа його і боялась його глузувань. Це зробило її скритою і завзятою (В. Реймонт).

Одним із засобів оформлення каузативних відношень у ССЦ є особливе ритмомелодійне оформлення текстового блоку: між каузально залежними реченнями в усному мовленні виступає інтонація зумовлення, пояснення, витримується довша пауза тощо. Наприклад: Зненацька він зупинив коня. Йому вчувся незрозумілий звук (О. Донченко); Недовго дівчата танцювали. Економ загадав знов на роботу (І. Нечуй‑Левицький); Буває, що губляться листи в дорозі. Шлях далекий (О. Донченко).

Література:

1. Глотова О. В. Функціонально‑синтаксичний аналіз категорії причиновості в сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Українська мова” / О. В. Глотова. — Х., 1994. — 16 с.

2. Дубовик Л. І. Логіко‑граматичні аспекти категорії причини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Л. І. Дубовик. — Донецьк, 2005. — 20 с.

3. Плаксіна Г. В. Мовні параметри каузальності у російських текстах з лінгвістики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” / Г. В. Плаксіна. — Днепропетровск, 1996. — 16 с.

4. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. — Полтава : Довкілля‑К, 2006. — 716 с.