Cт.викладач Панкратова О.Л., студ. Лясковська А.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Бджола і бджільництво в історії, традиціях, фольклорі та віруваннях українців

Інколи, ми самі не помічаємо наскільки сильно пов’язане наше життя, наша історія з маленькою надзвичайною істотою. Бджолі вже понад 30 мільйонів років. До речі, бджола з’явилася на 50–60 тисяч років раніше людини. Багато історичних пам’яток свідчать про те, що первісна людина знала і любила мед. У знайдених пластах крейдяного періоду, датованих 30 мільйонів років тому, поряд із закам’янілими комахами зустрічаються й закам’янілі бджоли. Близько 6000 років тому населення Єгипту, поряд із голубами та курми, розводило й бджіл. Письмові пам’ятки 3000 років до нашої ери свідчать про те, що в Єгипті було добре розвинуте бджільництво. Наскільки єгиптяни цінували бджіл свідчить той факт, що у фараонів від першої династії до римського часу на емблемах і на гробницях була зображена бджола. Піраміди та обеліски свідчать, що єгиптяни використовували мед не лише як харчовий продукт, але й як лікувальний, косметичний засіб. Процвітало бджільництво і в Ассирії (2950–2050 років до н. е.). На той час відомий був уже й віск. Широко розвивалося бджільництво в Індії ще 4000 років тому. Місцеве населення використовувало мед як протиотруту при отруєннях рослинними, тваринними і мінеральними речовинами. Бджільництво в індійців стало традицією і передавалося з покоління в покоління. Китайцям також були відомі бджоли – вони займалися ними з великим бажанням і любов’ю. Мед їхньою медициною рекомендувався як самостійний лікувальний засіб ще в третьому і другому тисячоліттях до нашої ери. У Палестині бджільництво також було розвинене. Прямо на скелях жила велика кількість роїв, і в спекотні дні мед стікав по них. Саме тому Палестину називали «землею, де течуть мед і молоко». Грецький мандрівник Страбон (63 р. до н. е.) повідомляє про значне виробництво і споживання меду в Аравії. Араби вважали мед божим даром, називаючи його еліксиром. Давні слов’яни навчилися бджільництву у греків. Поступово бджоли прийшли і на територію України. З розвитком різних ремесел і знарядь праці, бджільництво увійшло в українську культуру,побут,традиції,вірування і стало невід’ємною частиною її історії та розвитку.

Одним із перших згадок бджоли в літературі можна вважати грецьку міфологію,у якій існувало чимало легенд про лікувальні особливості меду. Великий Гомер у своїх творах «Ілліада» і «Одісея» згадує мед і його харчові властивості. Героїня твору Агамеда чудовим напоєм – кікеоном (переважну частину якого становив мед) лікувала нерви та безсоння в хворих.

В українській літературі існує безліч творів,пісень,казок, де бджола фігурує як головний герой і ,як правило, несе у собі пізнавальний або повчальний характер. Так, ще в Київській Русі існувала низка легенд про походження і появу бджіл на Руській землі. Одні розповідали історію про те,що ця комаха прилетіла по велінню Божої Матері, інші – що вона з’явилася з раю по слову архангела Гавріїла. В деяких згадувалось і те,що вона постала зі сліз Ісуса Христа,коли його вели на Голгофу. У будь – якому випадку, бджола постає у цих легендах святим створінням, Божою помічницею. Також у Київській Русі деяку перекладену літературу,а саме збірники золотих думок, тобто коротких висловів називали «Пчели» (Бджоли) зі св. Письма, писань отців Церкви і античних письменників. Тобто, можна вважати, що і тут бджола є святим створінням, «золотим» Божим словом. Окрім Божественної сили, бджола мала і інші магічні значення. Так незліченна низка усної народної творчості оспівує її силу, працелюбність, мудрість. У деяких колядках можна зустріти бджолу як центр Всесвіту, символ усього живого. Тут її порівнюють із сонцем, світлом,чистотою і добром. Часто у веснянках бджіл просять принести тепле літо і гарний врожай. У купальських, жниварських піснях закликають оберігати всіх малих і дорослих, дати силу , наснагу і добре здоров’я, щоб закінчити жнива і пережити подальшу осінь і зиму. Так у жниварських піснях Овруцького полісся яскраво порівнюється праця женців і життя бджіл:

«Ой соколе, соколе, Перелети наше поле: Од межи – до межи, Да нам, Боже,поможи. Да поможи нам, Боже,в полі, Як пчолочкам на дуброві: Женчикам – жита жати, А пчолочкам – меду брати.»

Крім усної народної творчості, бджола є яскравим героєм багатьох байок і казок наших сучасників.

Тут не можна не згадати відому байку «Бджола та Шершень» геніального письменника та філософа Григорія Сковороди. Напевно, кожен ще зі школи пам’ятає цю невимушену розповідь про мудру бджолу,для якої її праця – це все її життя. Ця байка вчить любити і поважати працю, отримувати від неї справжнє задоволення. Крім того вона є зрозумілою і легкодоступною будь-кому: і малому, і дорослому. Іншим же яскравим і повчальним прикладом може бути байка Леоніда Глібова «Муха і Бджола», яка возвеличує чесну і працьовиту бджолу і принижує ледачу і корисливу муху. Тут ми спостерігаємо паралель між бджолою і людьми,які живуть чесно і праведно,хоч і тяжко працюють все життя, і між мухою та людьми, які живуть за рахунок інших, користуючись їх працею і нехтуючи їх ставленням. А завдяки художній формі,яка передбачена жанром байки,можна легко проявити усі аспекти людського ставлення - шанобливе до «бджіл» і зневажливе до «мух». Проте,як не крути,бджоли не скрізь є головними героями. Здебільшого вони виступають образами – символами українського краю та народу. Часто їх можна зустріти в різних описах природи. Наприклад у ліричній новелі «Intermezzo» Михайла Коцюбинського, головний герой порівнює бджіл зі «співучими арфами». Так він передає свої враження показуючи, що бджоли це невід’ємна частина усього живого, наче окрема соната симфонії, без якої руйнується уся гармонійна цілісність.

Окрім традиційної української літератури, бджоли часто зустрічаються і в народних прислів’ях та приказках. Напевно, найвідомішими з них є: «Добру людину бджола не кусає», «Бджола мала, а й та працює», «Бджола вчить, як в гурті жить» тощо.

Аналіз даних міфології та фольклору про бджіл дає змогу зазначити, що все зводиться до того, що бджоли – комахи божі – улюбленці богів. Переживши золотий вік, бджоли добровільно покинули рай услід за дітьми Адама і Єви, щоб хоч трішки «присолодити» їх гірке життя.

Тепер невід’ємною частиною українського весільного обряду є «медовий місяць», але ж мало хто задумався,що саме із порівняння «солод меду і гіркота жала» формується уявлення подружнього життя.

В минулі часи віра в бджолину святість і силу була настільки великою,що при вході на пасіку обов’язково знаходилася ікона із зображенням бджіл та їхніх покровителів – святих старців Зосима і Саватія, – а пасічник, не помолившись, не починав своєї праці.

Не можна не згадати одне з найпоетичніших і найшановніших свят України: Перший Спас або медовий, бо стільники у вуликах до цього часу зазвичай наповнені повністю, і пасічники приступають до збору. За традицією дозволялося їсти освячений церквою мед саме з цього дня.

«На перший Спас і жебрак медку спробує!»

Вшанували бджолу у своїх творах і українські скульптори. В Україні перший пам’ятник було встановлено карпатській бджолі (село Вучкове Міжгірського району на Закарпатті). За заслуги крилатої "горянки" височить пам'ятник, де металева бджола з півметровим розмахом крил увінчує стелу, з якої ніби збирається злетіти, щоб знову повернутися з черговою порцією нектару. Ще один пам’ятник бджолі встановлено біля обласного академічного драматичного театру. Недаремно у відомій книзі «Притчів» мудрий цар Соломон звертається до свого сина з такими словами: «Піди до бджоли і пізнай, яка вона працелюбна, яку почесну роботу вона виконує; її труд використовують во здравіє і царі, і простолюдини; любима ж вона всіма і славна, хоча сильно слабка, але мудрістю шанована».

Література

1. Галайчук В. Калецдарно-обрядовий фольклор Овруч чини: огляд мотивів та образів // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження / За ред. С. Павлюка, M. Глушка. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. - Вин. 2. Овруччина. 1995. - С.245-272.

2. Демиденко Н. М. Життєвий і творчий шлях П. І. Прокоповича (1775–1850) — патріарха вітчизняної бджільницької науки

3. Толстая С. М. Полесский народный календарь. — М.: Индрик, 2005. — 600 с. — (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования). — ISBN 5-85759-300-X

4. Заянчковский И. Ф. Памятники животным / Заянчковский И. Ф. – К.: Радянська школа, 1983. – 160 с. Мариковский П. И. Жизнь насекомых. – Алма-Ата : Кайнар, 1978. – 268 с.