Право/І. Історія держави та права

Бикова Т.В.

студентка 1 курсу напряму підготовки «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Форма державного правління є способом організації вищих органів державної влади, що визначає порядок їх формування та взаємовідносини з населенням держави.

Поняття «форма державного правління» дає усвідомити наступне: як створюються вищі органи держави; як будуються взаємовідносини між вищими та іншими державними органами; як забезпечуються права і свободи громадянина вищими органами держави; як формуються взаємовідносини між верховною державною владою та населенням держави.Таким чином, форма правління – устрій та організація державної влади, які відображають особливості розвитку країни, культури населення в ній та визначають правове становище органів влади, правовий порядок між ними [1].

Існує три основних форми правління: монархія, республіка та змішана форма правління. Монархія єформоюодноосібного правління, де глава держави (король, цар, султан, шах, імператор) здійснює свої повноваження безстроково і не несе юридичної відповідальності перед своїми підданими. Такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом.Влада монарха передається, як правило, у спадщину.Існує поділ монархії на обмежену та необмежену. Для обмеженої монархії характерним є те, влада монарха є обмеженою якимось джерелом чи у певній сфері.Необмежена монархія визначає зворотне, тобто монарх необмежений у своїх повноваженнях.

Існує дві класифікації необмежених монархій: за домінуючим типом влади та за уособленням монарха. За домінуючим типом влади необмежена монархія може бути абсолютною або теократичною [2, с. 273-274].При абсолютній монархії влада монарха повністю зосереджена в його руках, тобто він не обмежується у своїх повноваженнях, керує урядом, контролює правосуддя та здійснює законодавчу діяльність. В теперішній час прикладами абсолютної монархії є Арабські Емірати, Кувейт, Марокко та ін. Для теократичної монархії характерним є те, що влада релігійного лідера зливається з державною, тобто релігійний лідер є одночасно і главою держави. Прикладами може бути Ватикан, Тибет [3].

За уособленням монарха необмежена монархія може бути деспотичною або самодержавною.При деспотичній монархії монарх уособлює Бога. В його руках зосереджена світська та релігійна влада, а сам він проголошується живим Богом або частково привласнює собі божі повноваження. Прикладом такої монархії може бути Стародавній Єгипет.В умовах самодержавної монархії монарх уособлює державу. Цей вид монархії був характерним для Франції за часів Людовика XIV, відомого своїм афоризмом: «Держава – це я».

Представницька монархія є видом обмеженої монархії, при якій влада монарха обмежується представницькими функціями. Прикладами її є сучасні Швеція, Іспанія, Японія тощо.

Дуалістична монархія – форма правління, в якій влада розділена між монархом, парламентом та урядом. Влада монарха переважає, уряд несе відповідальність перед монархом. Прикладом дуалістичної монархії є Монако.

Конституційна монархія – монархія, де влада монарха обмежена писаною конституцією, сформованою самим народом або шляхом делегованого законодавства. Прикладом такої монархії є Японія, Іспанія тощо [2, с. 275-279].

Республіка є формою правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборні органи. В республіці немає монарха, замість нього обираються на певний строк вищі представницькі органи та їх вищі посадові особи. Вони несуть юридичну відповідальність і звітують перед народом за свою діяльність. Можуть змінюватися та переобиратися [3].Можна виділити наступні ознаки республіки: представницький характер вищих органів державної влади; можливість вибору вищих органів державної влади та глави держави; обмеження владних повноважень строком: органи вищої влади обираються на певний, встановлений термін; гарантованість прав та свободи громадян з боку держави; юридична відповідальність представників державної влади за прийняті рішення.В умовах сучасної республіки існує три владні структури: президент, парламент та уряд. Президент – глава держави, парламент – представницький орган, який виконує функції законодавчої влади, а уряд – орган виконавчої влади [2, с. 281-283].

У республіканській формі правління розрізняють три види республік: президентська, парламентська та республіка змішаного типу.Для президентської республіки характерним є те, що президент обирається на всенародних виборах та є одночасно главою держави і виконавчої влади (США, Казахстан, Мексика та ін.). Президент організовує уряд або виконавчу адміністрацію, які несуть відповідальність перед ним. Але президент не може розпустити парламент та відправити у відставку уряд. Також президент володіє правом відкладального вето. Виділяють також наступні види президентської форми правління: суперпрезидентська республіка – президент, який опирається на армію, є незалежною фігурою (Латинська Америка, Сирія); президентсько-монократична республіка – президент виконує свої обов’язки та функції довічно (Ірак, Гвінея, Туніс та ін.).

У парламентській республіці парламент є повновладним органом, який формує політично-відповідальний перед ним уряд, а президент являє собою главу держави, але не виконує виконавчу владу (Угорщина, Латвія, ФРН, Італія та ін.). Парламент може звільнити у відставку уряд, висловивши йому вотум недовіри. У цьому випадку президент має право за пропозицією уряду розпустити парламент і оголосити дострокові вибори.

У республіці змішаного типу (напівпрезидентській республіці) елементи президентської республіки поєднуються з елементами парламентської республіки, тобто президент обирається на загальних виборах і наділяється юридично великими повноваженнями. Проте уряд політично-відповідальний не тільки перед президентом, але й перед парламентом. Президент здійснює керівництво урядом та має право розпуску парламенту. Для республік змішаного типу характерний дуалізм виконавчої влади (Україна, Молдова, Болгарія, Франція) [1].

Залежно від того, хто призначає главу уряду, існує два різновиди змішаних республік: президентсько-парламентська (прем’єра призначає президент) та парламентсько-президентська (прем’єра призначає парламент).

Президентсько-парламентська республіка характеризується наступним:прем’єр-міністр може бути відправленим у відставку як президентом, так і парламентом; можливість по звільненню членів уряду надається як президенту, так і парламенту; після відставки уряду, його склад поновлюється президентом.

Парламентсько-президентська республіка характеризується такими ознаками: у президента немає права відправити прем’єр-міністра у відставку; звільнити членів уряду може тільки парламент; після відставки уряду, його склад оновлюється парламентом [2, с. 287-288].

Термін «форма правління» міститься в багатьох основних законах країн світу. У деяких конституціях цього терміну немає, але завжди закріплюється головний принцип правління – монархія або республіка. Лише поодинокі держави не мають в офіційній назві слів «монархія» або «республіка». Класифікація форм правління, що є, як правило, доктринальними відображають взаємовідносини вищих органів держави та їх роль. Разом з тим в сучасних умовах деякі відмінності цих форм стираються. Виникають змішані форми, в монархії з'являються риси республіки, а в республіці складаються, по суті,монархічні елементи; створюються напівпрезидентські,напівпарламентські республіки, що поєднують риси різних форм.

Література:

1. Форми правління та їх види [Електронний ресурс ]. − Режим доступу: http://goo.gl/UuLni2.

2. Теорія держави і права: Навчальнийпосібник/ В.В. Сухонос, О.В. Петришин, О.В. Зайчук. – К., 2005. – 536 с.

3. Монархія та республіка [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/stati/tgp/008.php.