Службова кар’єра як стадія проходження державної служби

Татоян Діана Левонівна

студентка II курсу

юридичного факультету

Запорізького національного університету

Актуальність теми. Розбудова демократичної правової соціальної держави Україна передбачає подальший розвиток інституту державної служби як важливого інструменту формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Важливим чинником комплексного публічного соціально-правового інституту державної служби є проходження державної служби, під час якого, власне, й забезпечуються реалізація основних завдань і функцій держави, надання управлінських послуг, зростають її авторитет, стабільність та престижність.

Питання аспектів проходження державної служби завжди було у полі уваги багатьох вітчизняних вчених, зокрема, В. Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, Р.А. Калюжного, О.Д. Крупчана, О.В. Петришина, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповалова. Крім того, цим питанням присвячено також праці зарубіжних учених: Ю.М. Старилова, Н.Н. Тарасової та ін. Варто зауважити, що ґрунтовних наукових досліджень, що стосувалися б питання службової кар’єри дуже мало.

У Конституції України визначено, що громадяни України користуються рівним правом вступу на державну службу. Згідно з Законом України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України [1].

Для більшого розуміння співвідношення понять державна служба та службова кар’єра слід звернути увагу на погляди вчених щодо цього питання.

Відомий вчений у галузі адміністративного права Ю.М. Старилов, досліджуючи правовий інститут державної служби, зазначав, що «в країнах Заходу проходження служби часто називають «здійсненням службової кар’єри». Просування по службі (здійснення кар’єри) має визначатися насамперед особистісними якостями державного службовця, його досвідом, професійністю, компетенцією, кваліфікацією, придатністю до конкретного виду служби» [2].

Підтримують цю думку і інші дослідники, які, зокрема зазначають, що:

· «просування по службі відбувається в межах державних посад, категорій і рангів. Все це в сукупності складає службову кар’єру» [3];

· упорядкування державної служби передбачає встановлення порядку просування по службі на принципах кар’єри [4];

· службова кар’єра є складовою частиною правового інституту проходження державної служби[5];

· загальна характеристика державної кар’єри визначає форму проходження державної служби, сутність кар’єри складає суб’єктивне право державних службовців на просування по службі [6].

Поняття проходження державної служби і службової кар'єри на державній службі близькі за своєю сутністю. Вони регулюються нормами права та комплексом організаційних заходів, спрямованих на створення умов для ефективної роботи та переваг найбільш кваліфікованим, творчим і перспективним працівникам. У той же час, проходження державної служби і службова кар'єра не є тотожними поняттями. На думку П.Т. Павленчика, службову кар'єру слід розглядати як форму проходження державної служби, яка стосується, головним чином, просування по службі [7].

З вище наведеного можна зробити висновок, що службова кар’єра – це насамперед, просування по державній службі, яке є однією із стадій проходження державної служби. Таким чином, поняття проходження державної служби є ширшим за поняття просування по службі (службової кар’єри).

На думку Ноздрачова О.П., терміном «проходження державної служби» позначаються «будь-які переміщення на державній службі після первинного призначення на державну посаду (прийняття на державну службу)».

На підставі аналізу чинного законодавства та науково-теоретичних напрацювань Продаєвич О. С. робить висновок, що структура проходження державної служби – це система взаємопов’язаних, взаємообумовлених і взаємодоповнюючих елементів, які можна поділити на: а) встановлення державної посади; б) прийняття на службу (конкурс, призначення, зарахування, вибори); в) прийняття присяги; г) правообмеження; д) випробувальний строк; є) стажування; ж) перепідготовка та підвищення кваліфікації; з) атестація; і) щорічна оцінка діяльності державного службовця; к) службова кар’єра; л) ротація; м) службове розслідування; н) заохочення; о) юридична відповідальність; п) припинення державної служби.

Слід також зауважити, що службова кар’єра як основний елемент державної служби також містить внутрішні елементи, що включають в себе, зокрема, просування по державній службі, підвищення кваліфікації державного службовця, проходження ним атестації та/або оцінювання діяльності [8].

Просування по службі – це найбільший за відрізком часу етап проходження державної служби і власне є проходженням державної служби у вузькому розумінні.

Просування по службі здійснюється виключно за ознаками здібностей і професійної кваліфікації незалежно від статі, расової належності, віросповідання, світогляду тощо [9].

Законом України «Про державну службу» (стаття 27) визначено, що «Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.

Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву».

Від просування на вищі посади відрізняється «просування» у ранзі, що можна кваліфікувати як «прогрес» у посадовому окладі. Це питання регулює ст. 26: «Черговий ранг присвоюється майже автоматично через два роки успішної праці на займаній посаді. Передбачено можливість скорочення цього терміну «за виконання особливо відповідальних завдань».

Згідно ч. 2 статті 29 Закону України «Про державну службу» «Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі».

Важливе значення для просування по службі має атестація державних службовців. Атестація службовців є правовим засобом розширення демократичних засад у кадровій політиці та в управлінні державною службою, засобом забезпечення формування й реалізації цілеспрямованої та передбачуваної кадрової політики у сфері державної служби.

Під атестацією розуміють процес, за допомогою якого мають вирішуватися наступні завдання: формування високопрофесійного кадрового корпусу державних службовців; забезпечення його стабільності; виявлення потенційних можливостей державних службовців з метою їх найбільш ефективного використання; стимулювання професійної компетентності і підвищення кваліфікації працівників; посилення організованості, відповідальності і дисциплінованості державного апарату.

Таким чином, мета державної служби розглядається як упорядкування та підвищення ефективності процесів формування і реалізації державної влади й державного управління, а також поєднання відповідальності за виконання повноважень за посадою із соціально-економічними гарантіями державної служби.

Службова кар’єра – це нормативно урегульоване цілеспрямоване просування особи по державній службі для реалізації державних та задоволення своїх інтересів шляхом заміщення нею вищої посади або присвоєння їй вищого рангу.

Використана література

1. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3723-12

2. Старилов Ю.М. Служебное право. Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 698 с.

3. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: ІнЮре, 1999. - 244 с.

4. Государственная служба: теория и организация/ Курс лекций. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. - 640 с.

5. Державне управління: теорія і практика/ за заг. ред. д. ю. н., проф. Авер’янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

6. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: Автореф. дис. канд.юр.наук: 12.00.05 / Київ.унів. Т.Шевченка. - К., 1999. – 20 с.

7. Павленчик П. Т. Проходження державної служби в Україні: організаційно-правові засади : Автореф. дис... канд. наук з держ. управління : 25.00.03 / П. Т. Павленчик; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2001. - 20 c. - укp.

8. Продаєвич О. С. Проходження державної служби в Україні: організаційно-правовий аспект: автореф. дис... канд. юрид. наук / О. С. Продаєвич; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2008. - 19 c. - укp.

9. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України/ За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К.: Конус-Ю, 2007.- 735с.