Право. Екологічне, земельне та аграрне право

Науковий керівник к.ю.н. Мелехова О.Ю.

Кравченко І. О. Студентка

Запорізький національний університет , Україна

Право загального природокористування: еколого-правовий аспект

Основну сентенцію права природокористування в Україні утворює принцип, за яким кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу, відповідно до закону. Законодавчою основою цього права є норми Конституції України (ст. 13) [1] та ЦК України (ч. З ст. 324) [2]. Серед об'єктів природокористування окреме місце займає земля, що визначає самостійний вид природокористування - землекористування.[3] Це дає підстави говорити про те що, без використання землі практично неможливе використання інших природних ресурсів. За таких умов право загального землекористування громадян не лише претендує на першочергове нормативне закріплення, але в деякій мірі виступає базовим і для загального лісокористування, водокористування, використання тваринного світу тощо.

Актуальність цієї теми поягає у тому, що реформи у сфері землекористування є нагальною проблемою. А Реформування земельно-правових відносин у нашій державі з необхідністю потребує розвитку інститутів, покликаних забезпечити узгодження інтересів власників чи користувачів земельних ділянок як між собою, так і з іншими членами суспільства.

Багато вчених займалися цією проблемою, зокрема вона відображена у працях відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, М.В. Краснової, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погребного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, О.М. Ткаченко, В.І. Федоровича, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука.

Право землекористування становить забезпечену і гарантовану державою правову можливість конкретної особи володіти, користуватись і в певних випадках розпоряджатися наданою земельною ділянкою в межах, встановлених законодавством.[4]

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (далі — ЗК України)[5] земля надається в користування громадянам України, сільськогосподарським і несільськогосподарським підприємствам і організаціям незалежно від форми власності, на якій вони створені. Наведений перелік суб'єктів не є вичерпним. У випадках, передбачених законодавством, земля може надаватися в користування й іншим суб'єктам.[6]

Багатоаспектність напрямів функціонування землі є передумовою виникнення різноманітних форм та видів її використання. На доктринальному рівні та в законодавчій практиці досить широко розглядаються питання власності на землю та її спеціального використання (постійне землекористування, оренда землі), що ж стосується можливості вільного використання землі, а відтак реалізації права загального землекористування – існує необхідність більш детального наукового пошуку та нормативного регулювання.

Право загального землекористування, крім того, невід’ємно пов’язане з екологічним правом громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, яке включає: право на охорону життя і здоров’я від несприятливих природних умов і природно-антропогенних факторів; право на якісне, сприятливе, здорове навколишнє природне середовище; право використання корисних властивостей природи для задоволення необхідних життєзабезпечувальних фізіологічних і духовних потреб [7, c.35] Відсутність належної законодавчої регламентації права загального землекористування можна прослідкувати і при встановленні правового режиму окремих категорій земель. Згідно зі ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Загальне землекористування для здійснення вказаних потреб ЗК України не регламентує. Згідно з Водним Кодексом України (далі – ВК)[8] громадяни мають право на вільне використання вод шляхом реалізації права загального використання водних ресурсів. При цьому ВК України як і ЗК України передбачає лише право постійного та тимчасового (спеціального) користування землями водного фонду.

Виникає запитання: як можна реалізувати право загального водокористування, не маючи права вільного доступу до водного об’єкта, земель водного фонду? Очевидно, що право загального використання земель водного фонду реалізується на практиці, однак відсутність законодавчого закріплення може значно обмежити можливості громадян по його застосуванню.

Враховуючи той факт, що значна частина норм ЗК України, які встановлюють правовий режим тих чи інших категорій земель, носять бланкетний характер, очевидною є необхідність більш детальної регламентації права загального землекористування як у самому кодексі, так і в спеціальних нормативних актах, що регламентують правовий режим окремих категорій земель: Лісовому Кодексі України, Водному Кодексі України, Законі України “Про природно-заповідний фонд України” тощо.

Таким чином, проаналізувавши проблему загального землекористування в Україні, можна сказати, що вона потребує подальшого вирішення. А законодавство – заповнення прогалин і вдосконаленню чинних норм. Тільки робота над приписами екологічного права в галузі землекористування забезпечить реальну можливість належного використання громадянами свого права на загальне користування землею.

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Гетьман А.П. Екологічне право: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл./А. П. Гетьман. - X.: Право, 2013. - 432 с.

4. Шульга М. В. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 368 с.

5. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14

6. Право загального землекористування громадян. Костяшкін І. О. – К.: 2005. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

7. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів / В.І. Андрейцев. - К.: Вентурі, 1996. – 208с.