Право/8.Конституційне право

Бутчана Владислава Віталіївна

Науковий керівник: Журавльова Анна Семенівна

Запорізький національний університет

Обмеження активного виборчого права в системі конституційного законодавства

Виборче право становить органічну частину сучасного Конституційного права України, пов'язану із здійсненням народовладдя, і є, на думку деяких вчених, найбільш розвиненим його інститутом. На сучасному етапі державотворення досить підвищений інтерес привертає до себе виборча проблематика. З питань принципів виборчого права, організації виборів, правового порівняння виборчих систем існує чимало наукових праць, публіцистичних статей, хоча попри це все дані проблеми викликають гострі дискусії в суспільстві. Однак багато важливих аспектів виборчого права залишаються без потрібної уваги. Саме тема обмеження виборчих прав громадян - одна з найбільш маловивчених проблем вітчизняного виборчого права. На жаль, у науковій літературі даній проблемі приділяється недостатньо уваги та безперечним доказом цьому є відсутність комплексного науково-правового дослідження. Окремі аспекти вирішення питань даної проблематики знайшли своє відображення в поглядах А.С.Автономова, М.В.Баглая, В.Н.Белоновського, Л.В.Бориславського, В.М.Гессена, А.В.Іванченка, І.А.Іонова, Ю.Б. Ключковського, О.В.Марцеляка, Н.А.Новиковой, І.М.Панкевича, В.Ф.Погорілка, Н.А.Селунской, О.В.Скрипнюка, М.І.Ставнійчука, О.І.Сушинського, В.А.Туманова та інших правознавців.

У сучасній Україні це є реалізацією вимоги ст. 5 Конституції: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є її багатонаціональний народ [1]. Із аналізу даної статті можна зробити висновок про те, що впливати на державну політику може кожен. Проте в суспільстві існує категорія осіб, які через свій природній чи правовий стан не можуть висловлювати свої політичні інтереси і тому повинні бути усунені від права керування та обрання керівників. Таке обмеження виборчих прав громадян необхідно розглядати в аспекті загального інституту обмеження конституційних прав і свобод.

Поняття обмеження виборчих прав вживається лише в конституційно-виборчому законодавстві. У науці більше використовуються поняття «позбавлення виборчих прав». Позбавлення виборчих прав - це спеціальна міра, яка передбачається в конституціях або виборчих законах деяких сучасних країн [2]. При цьому більшість вчених підтверджує думку, що ці поняття рівнооб'ємні в логічному сенсі. Однак, це неоднорідні поняття. Під позбавленням, на відміну від обмеження слід розуміти безстрокове постійне відібрання виборчих прав. Тобто, на відміну від обмеження, позбавлення як правило, має конкретне коло учасників дії і необмежений часом характер.

На мій погляд, введення поняття «обмеження виборчих прав» є заслугою демократичних перетворень і тому воно скасовує поняття «позбавлення виборчих прав». Чого не можна сказати про «ценз» виборчого права. Дане поняття не співпадає з поняттям «обмеження виборчих прав громадян» і ось чому. Виборчий ценз - це встановлені Конституцією або законом умови для отримання і (або) здійснення виборчого права. Як видно, ценз - це не обмеження виборчих прав, а встановлення попередніх умов отримання виборчих прав. Одним з недоліків Конституції України є відсутність спеціальної виборчої глави присвяченої обмеженню виборчих прав громадян, однак Конституція все ж таки не звільняється від участі в регулюванні виборчих відносин. Так, ст.70 Конституції України, встановлюючи загальні форми демократії, звертає свою увагу і на питання обмеження виборчих прав, зокрема «не мають права обирати і бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними» [3]. Таке конституційне формулювання відповідає двом ознаками обмеження виборчих прав - тимчасовий характер і невизначене коло розповсюдження даних обмежень. Тому потрібно говорити, що Конституція України встановлює не цензи, а саме обмеження. Говорячи про недієздатних осіб, всі коментатори посилаються на розробки цивілістів в теорії дієздатності. Згідно ЦК України недієздатним визнається гρомадянин, який внаслідок психічної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними [6]. Дана вимога визнання громадянина недієздатним тільки судом, спрямовується на те, щоб зміцнити гарантії виборчих прав громадян. А це значить, що коли громадянин тяжко хворий і навіть коли він перебуває на обліку у певній психіатричній чи медичній установі, то самі ці обставини не можуть бути як підстава для усунення його від участі у виборах.

Отже, загалом ст. 70 Конституції регламентує спеціальні умови (виборчі кваліфікації) для отримання на виборах активного виборчого права: 1) віковий ценз - згідно якого, активне виборче право набуває громадянин України, який станом на день виборів досяг 18 років;

2) ценз дієздатності – згідно якого, не мають права обирати громадяни, які визнані у судовому порядку недієздатними;

3) ценз осілості передбачено у проведенні місцевих виборів у депутати сільських, селищних, міських рад на посади сільського, селищного, міського голови.

Правом обирати володіють громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі за вироком суду, а також затримані, заарештовані за підозрою у скоєнні злочину тощо.

Сучасне виборче право України грунтується на принципі загальності, проте принцип загальності не означає, що у виборчому праві не існує ніяких обмежень. Існування певних обмежень прав і свобод має об’єктивний характер. Реалізація їх для кожного індивіда здійснюється в умовах встановленого правопорядку і пов’язана з правами і свободами інших осіб. Тому проблемою є не сам факт встановлення таких обмежень, а форма їх юридичного закріплення. Формулювання в основних законах таких підстав для можливого обмеження виборчих прав і свобод, як «необхідність захисту вільного і демократичного ладу», «збереження суспільного добробуту, моралі і здоров’я інших осіб» тощо, мають надто загальне значення і припускають надмірно широке їх тлумачення. Результатом цього може бути порушення прав і свобод інших осіб. Обмеження виборчих прав громадян безпосередньо пов’язане з індикатором народовладдя (демократією), тому законодавче регулювання і наукове дослідження має важливе значення.

Література:

1. Белоновский В.Н. Цензовое право в советский период // Закон и право. - 2006. - №3.- С. 56.

2. Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 — 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598

3. Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 — 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598

4. Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 — 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491

5. « Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_318/conv/print1364073363970043

6. Цивільний кодекс України// Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 — 2003 р., № 40, стаття 356

7. Сухарев, А.Я.; Богуславский, М.М. и др.: Юридический энциклопедический словарь 1984 г.; М.: Советская Энциклопедия –С.260