Психология и соціологія/12.Социальная психология
К.психол.н. Коса Н.С.
Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна
Роль неформальних об’єднань молоді в
особистісному та суспільному розвитку
Сьогодні в Україні відбувається процес
становлення громадянського суспільства, яке є необхідною передумовою і
запорукою розвитку країни. Здійснення ефективної державної
соціально-гуманітарної політики практично неможливо без активної участі в її
реалізації молодіжних об’єднань. Молодь є носієм інноваційного потенціалу
розвитку суспільства та держави. Молодіжні об'єднання є необхідною ланкою
самореалізації особистості, соціалізації молоді, набуття нею організаційної
культури, вміння керувати і підпорядковуватися керівництву, що, в кінцевому рахунку,
сприяє, становленню правової держави і громадянського суспільства.
Молоді необхідно
самовиражатись, а прояви останнього залежать саме від державної політики та її
регламентації. Основною формою вияву соціальної активності молодого покоління
та найефективнішим чинником взаємодії молоді з державою є молодіжний рух,
дослідження якого в науковому та
прикладному значенні виступає умовою забезпечення ефективного функціонування
держави.
Вивченню питань розвитку молодіжних громадських організацій та молодіжного
руху загалом присвячені праці В. Бебика, К. Балабановa, М. Головатого, Ю. Криворучка, О.
Кулініча, О. Лозовицького, Ю. Павленка, М. Перепелиці, Ю. Поліщука, В.
Ребкала, Н. Черниш, О. Чернецького, О.
Яременка, Я. Яроша та ін.
Однією із суттєвих складових демократичного
трансформування українського суспільства є його поступова структуризація і
пов’язані з цим самоідентифікація, самоусвідомлення людей як членів певної
вирізненої групи, здобуття можливостей та навичок висловлювати властиві їм
окремі інтереси на загальнонаціональному рівні, спрямовувати вимоги щодо
задоволення їхніх потреб у легальні, конституційні русла.
Значення
неформальних об'єднань для соціалізації підростаючого покоління набуває
сьогодні особливої уваги. Розуміння молоді як субсоцієтальної спільноти,
гетерогенної за характером, дозволяє виділити в її складі ряд внутрішніх
гомогенних груп, що об'єктивно займають в структурі суспільства відмінне
положення, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою
духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства вагому
роль [1]. Важливим є питання
визначення функції неформальних молодіжних об’єднань у розвитку суспільства. Молодіжні
ініціативи стають провідником громадської енергії між місцевими, регіональними,
віковими зонами суспільного життя і її центром - основними
соціально-економічними та політичними структурами. Таким чином неформальні
молодіжні об’єднання стимулюють оновлення суспільних процесів.
Виникнення неформальної організації є наслідком
природного прагнення людини до об'єднання з іншими, творення стійких форм
взаємодії з ними. Найважливіша причина вступу до групи - прагнення до певної спільноти,
де можна отримати взаємодопомогу, взаємозахист, тісне спілкування за спільними
інтересами [2].
Однак, як вважають дослідники в галузі сучасної
педагогіки та психології (наприклад, К. А. Абульханова-Славська, Є. В.
Зінченко, І. П. Шкуратова, А. Ф. Яфальян та ін.) [3],
без прояву людиною себе, без її самовираження немає і не може бути особистості.
Вони підкреслюють залежність життя кожного з нас від самовираження, від
способів, які ми для цього обираємо. Особливо це важливо, коли йдеться про
підростаюче покоління. Адже саме ці люди складають прогресивну частину нашого
суспільства, закладають підвалини майбутнього нашої країни.
Самовираження передбачає самоорганізацію діяльності. Її
можна визначити як діяльність, у якій має місце взаємодія самоорганізація
поведінки і зовнішнього впливу на цю діяльність з боку ситуації, обставин,
інших людей.
Самоорганізація
дозволяє бути до певної міри автономним, незалежним, відкриває можливості для
самореалізації [4]. За
даними фахівців, лише 2 – 3% української молоді перебуває в офіційно
зареєстрованих молодіжних організаціях, а натомість понад 25% знайшли місце у
неформальних об’єднаннях [5]. Сучасна мережа молодіжних громадських організацій
відзначається великою кількістю різнопланових за напрямками діяльності і
політичними уподобаннями громадських молодіжних організацій. Дані Мін’юсту
України свідчать, що молодіжні громадські організації демонструють останнім
часом чи не найбільше зростання кількості [6].
Основою
неформальності є насамперед психологічні і соціальні чинники. До психологічних
чинників належать такі: намагання підлітків, молоді бути самими собою
(часто невміле і невдале); пошук чогось незвичайного; механізми зараження і
наслідування; інстинкт натовпу; суперництво з конкурентами, опонентами і навіть
ворогами (ними можуть бути хто завгодно).
Основними
соціальними чинниками, що сприяють виникненню неформальних груп є неможливість
самореалізації в сім'ї, школі, ВНЗ чи формальних громадських організаціях; відсутність
взаєморозуміння, розбіжності в поглядах із батьками, учителями; намагання потрапити в
середовище однодумців; намагання втекти від самотності, нагляду батьків,
учителів [7].
Незважаючи
на те, що молодіжний рух виступає одним із головних чинників формування та
реалізації державної молодіжної політики України, нерідко взаємодія та
партнерство між молодіжною громадськістю і державою має суто формальний та непослідовний
характер. Отже, пріоритетним завданням на сучасному етапі державотворення є посилення уваги до молодіжного руху з боку
державної влади, спрямування спільних зусиль на розкриття і втілення потенціалу
молоді в процесі формування й розвитку державної політики країни. Взаємна
відповідальність молоді та держави за майбутнє країни дозволить забезпечити
соціальне, культурне та економічне відтворення, суттєво прискорити розвиток
України.
Література
2.
Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України
("Академія") / Лісовець О. В. – Академія, 2011. – 256с
3. Автономность // Новая философская
энциклопедия: в 4 тт. – Т. 1 / Под редакцией В. С. Степина. – М.: Мысль, 2001.
– 286 с
4.Омельченко
Е. А. Самовыражение и культура самовыражения педагогов и студентов
педагогических ВУЗов [Текст] / Е. А. Омельченко // Теория и практика
образования в современном мире: материалы II междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, ноябрь 2012 г.). — СПб.: Реноме,
2012. — С. 11-14.
5.Литвин В. Гражданское
общество: мифы и реальность // Зеркало недели. – 2002. – 26 січ.; Литвин В.
Громадянське суспільство: нові образи, старе бачення. – День. -2002 – 28 лют
6.
Інформаційно-аналітична довідка про результати діяльності Міністерства юстиції
та його територіальних органів з питань легалізації об’єднань громадян, інших
громадських формувань [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.drsu.gov.ua/show/1287
7. Шаповалова Т.Г. Гендерне
виховання підростаючого покоління / Т.Г. Шаповалова // Проблеми освіти : Наук.
- метод, зб. – К., 2002. – Випуск 28. – С. 157–161.