Шаталюк Г. С.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

Ростові процеси, урожайність та якість продукції агрусу за дії гібереліну

Сучасне рослинництво в Україні перебуває у стані інтенсивних пошуків засобів збільшення виробництва якісної конкурентоспроможної продукції. Особливо актуальними такі підходи є для галузі ягідництва, продукція якої користується великим попитом. Збільшення споживання ягід можуть забезпечити нові сорти, які плодоносять упродовж усього вегетаційного періоду, а поліпшення якості продукції — застосування нових технологічних елементів вирощування за умов захищеного або відкритого ґрунту. До таких технологій належить використання регуляторів росту рослин [1,4].

Застосування регуляторів росту рослин є одним із центральних напрямів сучасного рослинництва. Ці препарати дозволяють регулювати ростові процеси, підвищують продуктивність, стійкість рослин до несприятливих факторів середовища. Разом з тим, застосування цих препаратів недостатньо вивчено на культурі агрусу, що визначає необхідність проведення поглиблених досліджень в цьому напрямку.

Серед регуляторів росту рослин набуває поширення гібереліни – широко відомі фітогормони, які впливають на велику кількість процесів, що відбуваються у рослин: ріст, розвиток, адаптація до умов середовища, включаючи проростання зерен, ріст паростків, розмір та форма листя, ріст стебла та коренів, індукція появи квітів та їхній розвиток, опилення, розвиток насіння та розміри плодів [6].

Робота проводилась на виробничих насаджень агрусу сорту Машенька фермерського господарства «Дагор» с. Раково Томашпільського району Вінницької області. Рослини обробляли в період бутонізації 0,05% розчином Гіберросс (99% гіберелової кислоти (ГК₃)) ранцевим оприскувачем ОП-2 до повного змочування листків. Рослини контрольного варіанта обприскували водопровідною водою. Визначення вмісту хлорофілів проводили у свіжому матеріалі спектрофотометрично [2]. В процесі вегетації кожні 10 днів проводили визначення довжини пагона і площі листка [3]. В кінці вегетації визначали урожайність куща, вміст в продукції аскорбінової кислоти, суми цукрів та загальну кислотність [5]. Одержані матеріали оброблені статистично та за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1”.

Результати наших досліджень свідчить, що застосування 0,05% гібереліну призводить до суттєвих морфологічних змін рослин. Довжина пагона і площа листків збільшувалась (таб.1). При цьому вміст хлорофілів в листках зменшувався.

Таб.1 Вплив екзогенного гібереліну на ростові процеси та урожайність агрусу сорту Машенька .

Варіант досліду	Довжина пагона, (см^2)	Площа листка, (см^2)	Вміст хлорофілу, (% на сиру речовину)	Урожайність з куща,(кг)	Маса ягоди, (г)
Контроль	28,5±1,23	24,2±0,12	1,59±0,01	2,5	5,11±0,21
Гіберелін 0,05%	*32,7±0,66	*26,9±0,15	*1,57±0,01	*3,5	*5,97±0,12

Примітки: 1. Рослини обробляли 19.06.2015р.

2. * – різниця достовірна при р£ 0,05.

За дії препарату відбувалося суттєве підвищення урожайності культури (таб.1). Одною з складових підвищення урожайності є збільшення розмірів ягід у варіанті із застосуванням гібереліну.

Важливим показником ефективності застосування регуляторів росту є якісні характеристики продукції – вміст аскорбінової кислоти, загальної кислотності і суми цукрів. Отримані результати свідчать, що запропонований метод обробки кущів гібереліном призводить до покращення якості продукції: за дії препарату ці показники зростали (таб.2).

Таб.2 Вплив екзогенного гібереліну на якість продукції агрусу сорту Машенька .

Варіант досліду	Загальна кислотність, %	Аскорбінова кислота, мг/100г.	Сума цукрів, %
Контроль	2,01±0,01	21,3±0,56	6,98±0,01
Гіберелін 0,05%	*2,09±0,01	*32,8±0,43	*7,96±0,03

Примітки: 1. * – різниця достовірна при р£ 0,05.

Отже, застосування 0,05% гібереліну на культурі агрусу є високоефективним засобом підвищення продуктивності і якості продукції культури агрусу.

Література

1. Баскаков Ю. А. Регуляторы роста растений / Ю. А. Баскаков, А. А. Шаповалов. – М. : Знание, 1982. – 64 с.

2. Гавриленко В. Ф., Ладыгина М. Е. Большой практикум по физиологии растений. – М.: Высш. шк., 1975. – 392 с.

3. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин /Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

4. Кур'ята В. Г. Ретарданти – модифікатори гормонального статусу рослин / В. Г. Кур'ята // Фізіологія рослин: проблеми та перспективи розвитку. – К: Логос, 2009. – Т. 1. – С. 565 – 589.

5. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений /Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

6. Пономаренко С.П. Створення та впровадження нових регуляторiв росту рослин в агропромисловому комплексi України // Ефективнiсть хiмiчних засобiв у пiдвищеннi продуктивностi сiльськогосподарських культур: Зб. наук. праць. — Умань: Уманська державна аграрна академiя, 2001. — С. 15—23