Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Пороховий В., к.е.н., доцент Богацька Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Формування та напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства

У сучасних умовах для ефективного ведення діяльності суб'єктам господарювання необхідно раціонально використовувати трудові ресурси та їх потенціал, адже саме від дій працівників залежить кінцевий результат. Від ефективності використання трудових ресурсів залежать показники обсягу виробництва продукції, рівень її собівартості та якості. Саме тому набуває актуальності дане питання, забезпечення підприємства трудовими ресурсами є важливою складовою системи комплексного економічного аналізу діяльності будь-якого суб’єкта господарювання, причому є потреба в розробленні методики, інтерпретація результатів якої дозволяла б вибирати оптимальні варіанти рішень щодо ефективності використання трудових ресурсів підприємства.

Проблеми формування та напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства посідає чільне місце у дослідженнях таких українських економістів як М. Г.Акулов, Є. В. Мних, П. Я. Попович та ін.

Трудові ресурси підприємства – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями та знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності [2]. Раціональне використання трудових ресурсів і високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

За методологією, яка прийнята в Україні, критеріями віднесення до трудових ресурсів є межі працездатного віку: 16-64 років для чоловіків, 16-59 років для жінок. У трудові ресурси країни враховується населення у зазначених межах працездатного віку, а також особи, старші та молодші за працездатний вік. Трудові ресурси поділяються на активні (особи, безпосередньо зайняті в суспільному виробництві; економічно активне населення) і потенційні (учні з відривом від виробництва та зайняті в домашньому господарстві).

В.Я. Попович [6] пропонує оцінити ефективність використання трудових ресурсів через проведення аналізу чисельності персоналу та його структури, професійного складу кадрів, оцінювання режиму роботи, умов праці, якості нормування праці, використання робочого часу, якісних характеристик ефективності трудових ресурсів. На думку В.Ф. Горбоноса та інших [3], ефективність використання трудових ресурсів характеризують прямі (прямі, зворотні) та дотикові (витрати праці на виготовлення одиниці продукції, норма закріпленого обсягу роботи за одним працівником, рівень виконання змінної норми виробітку тощо) показники продуктивності праці.

З метою підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах пропонується єдина система оцінювання, яка передбачає проведення:

· факторного аналізу ефективності використання трудових ресурсів;

· аналізу продуктивності праці, її рівня й динаміки за останній рік;

· оцінювання забезпеченості підприємства трудовими ресурсами;

· аналізу показників руху промислово-виробничих робітників;

· факторного аналізу обсягу виконаних робіт;

· оцінювання впливу трудових факторів на обсяги виконаних робіт;

Важливою умовою успішної роботи підприємства та забезпечення його економічної безпеки є забезпеченість та постійність складу персоналу. Аналіз забезпеченості підприємств персоналом проводиться шляхом порівняння їх фактичної кількості з потребою та в динаміці за кілька періодів. Найдоцільніший аналіз показників руху трудових ресурсів у динаміці років свідчить про вжиті підприємством заходи та їх ефективність [4].

Достатня забезпеченість підприємств необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва.

У процесі використання робочого часу порівнюють планові й фактичні дані про відпрацьований час, виявляють причини відхилень фактичних даних від планових і базисних (попереднього року), вивчають динаміку втрат робочого часу. Вихідною інформацією для аналізу служать матеріали статистичної звітності про відпрацьований і невідпрацьований час. Аналізуються втрати робочого часу через непрацездатність і їхній вплив на зростання продуктивності праці, непродуктивні витрати праці, пов’язані з браком і відхиленнями від нормальних умов роботи.

Існує 4 складові трудового потенціалу підприємства:

· психофізичні якості, які включають вік, стать, стан здоров'я, витривалість, працездатність, темперамент, комунікаційні якості тощо;

· професійно-кваліфікаційні якості охоплюють рівень освіти, обсяг спеціальних знань, досвід, професійність, трудові навички, інтелектуальний рівень, аналітичний склад розуму тощо;

· організаційні якості характеризує трудова дисципліна, відповідальність, здатність працювати в команді, лідерські та організаційні здібності, наявність чи відсутність підприємницьких здібностей, прагнення до саморозвитку, задоволеність працею;

· технічні якості включають структуру працівників, частку управлінців,

· чисельність керівників, частки звільнених і прийнятих працівників тощо.

Одним із найважливіших показників, що характеризує рівень ефективності використання трудових ресурсів є оплата праці. Розрахунок заробітної плати – це складний процес, який включає велику кількість законодавчо регульованих нарахувань і утримань, державних гарантій, неоднозначного оподаткування і звітності.

Стандартний розрахунок заробітної плати містить такі процедури [5]:

а) нарахування в розрахунковій відомості:

· розрахунок щомісячної індексації заробітної плати;

· розрахунок премій, надбавок, компенсацій, пільг, понаднормових, відпускних;

· розрахунок при звільненні та скороченні;

· облік виплат за рахунок фондів соціального страхування;

· медичного страхування, страхування життя;

· інші нарахування, передбачені законодавством України та колективним договором;

б) утримання в розрахунковій відомості:

· за заявами працівників (профспілкові внески, в недержавні пенсійний фонди та ін.);

· розрахунок інших утримань, в тому числі у відповідність до правил компанії – перевищення лімітів за мобільними телефонами, позичками, перевищення добових і т.д.

в) розрахунок податків і зборів, що утримуються з заробітної плати,

у відповідність до законодавства України:

· податку з доходу фізичних осіб;

· єдиного соціального внеску(ЄСВ) та ін.

З 3 серпня 2014 року в Україні Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України [1] запроваджено стягнення військового збору. Військовий збір встановлюється до 1 січня 2015 року з найбільш ймовірним продовженням терміну. Платниками збору є фізичні особи резиденти, нерезиденти та податкові агенти . Об’єктом оподаткування збору є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно – правовими договорами.

Отже, на основі всього вище сказаного можемо запропонувати наступні напрямами покращення ефективного використання трудових ресурсів, а саме:

· поліпшення якості робочих місць;

· надання можливостей міжнародного працевлаштування на користь якнайкращої  реалізації  робочої сили;

· покращення використання ефективного організаційного принципу ринку праці - співпраця між підприємцями, профспілками і державою;

· розробка проекту для застосування на практиці загальнодоступних банків даних, що мають надавати кожному, хто шукає роботу,  повної інформації про вакантні місця по професіях, галузях і регіонах країни;

· покращення якості освіти; запровадження курсів, систем підвищення освітнього рівня безробітних, перепідготовка за професіями, що мають попит на ринку праці; організація семінарів для молодих спеціалістів, які допоможуть їм оволодіти вміннями самопрезентації, проаналізувати власні очікування, співвіднести їх з потребами ринку праці, знайти на ньому своє місце;

· впровадження додаткового заробітку для студентів шляхом організації оплачуваних робіт на базі місця навчання (навчального закладу);

· підвищення шансів працевлаштування працівників зі старших вікових груп, відповідальність працедавців за необгрунтоване звільнення співробітників.

Література:

1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 р. № 1621–VII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1621–18]

2. Акулов М.Г. Економіка праці і соціально- трудові відносини : навч. посіб. / М. Г. Акулов, А. В. Драбаніч, Т.В. Євась. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.

3. Економіка підприємств : підручник / Ф. В. Горбонос, Г. В. Черевко, Н. Ф. Павленчик, А. О. Павленчик. – К. : Знання, 2010. – 463 с.

4. Мних Є. В. Економічний аналіз : підручник / Є. В. Мних. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 472 с.

5. Нарахування заробітної плати в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:http://zarplata.chizh.ua/view_information.php?id=48]:

6. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання : підручник / П. Я. Попович. – Тернопіль : Економічна думка, 2010. – 416 с.