Экономические науки/10.Экономика предприятия

аспірант, Коваль О.А.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Особливості власних джерел фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств

Важливим ресурсом фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств залишаються їхні власні кошти. Найпоширенішою є така форма фінансового забезпечення, як самофінансування. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку [1, с. 39].

Самофінансування - це покриття витрат за рахунок власних коштів, яке є визначальною формою фінансового забезпечення, хоча і не основною за питомою вагою.

Позитивні аспекти використання власних джерел фінансових ресурсів:

- забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства - використання тільки власних фінансових ресурсів вказує на фінансову стійкість підприємства;

- простота залучення - підприємство не обтяжене процедурою залучення ресурсів (оформленням відповідних договорів);

- вищий (порівняно з позиковими) приріст власних фінансових ресурсів - прибуток, утворений внаслідок використання власних ресурсів, повністю залишається у власності підприємства і є джерелом формування власних фінансових ресурсів (не сплачується відсоток за користування фінансовими ресурсами).

До негативних аспектів використання власних джерел відносять:

- обмежений обсяг джерел фінансових ресурсів - підприємство може використати тільки ті власні фінансові ресурси, які має у наявності;

- обмежені темпи розвитку підприємства - вкладання обмежених ресурсів у господарську діяльність гальмує розвиток підприємства [2, с. 8].

До фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел, належать: кошти засновників, амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, кошти спеціалізованих фондів, бюджетні кошти цільового призначення, виручка від реалізації продукції (рис. 1).

Рис. 1. Структура власних джерел фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств

Джерело: складено автором

За рахунок власних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Однак потреба у коштах для створення запасів протягом року коливається, особливо в сільськогосподарських підприємствах, бо вони мають сезонний характер виробництва.

У сільськогосподарських підприємствах підвищена потреба в оборотних коштах вникає у період підготовки та проведення весняно-польових робіт та у період збору врожаю. Відповідно взимку така потреба в оборотних коштах мінімальна з огляду на сезонність виробництва.

Для ефективного використання фінансових ресурсів сільськогосподарським підприємствам невигідно формувати власні оборотні кошти в розмірах, які перекривали б будь-яку потребу в оборотних коштах, зокрема й ту, яка виникає тимчасово у збільшеному розмірі. У підприємства в період зменшення потреби в оборотних коштах неминуче виникав би надлишок коштів, що призвело б до нераціонального їх використання. Отже, підприємства мають вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва. Всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів, переважно - банківських кредитів.

Слід зауважити, що сільськогосподарські підприємства гостро відчувають нестачу внутрішніх фінансових ресурсів, яка пов’язана з особливостями сільського господарства та впливом наступних факторів:

- природнокліматичні умови зумовлюють високий ступінь ризиків сільськогосподарського виробництва;

- відносно низькі доходи сільськогосподарських виробників порівняно з іншими галузями економіки;

- висока ресурсомісткість та сезонність сільського господарства;

- використання у якості засобів та предметів праці живих організмів, які підпорядковані у першу чергу біологічним законам відтворення [3, с. 24].

Таким чином, самофінансування - найбільш очевидний спосіб мобілізації додаткових джерел засобів, однак його важко прогнозувати в довгостроковій перспективі та він обмежений в об’ємах. Тому будь-який стратегічний напрямок розвитку сільськогосподарської діяльності неминуче передбачає приваблення додаткових джерел фінансування.

Література:

1. Прокопчук Н.О. Міжнародна виставка «Біофах» і перспективи України щодо розвитку органічного сільського господарства / Н.О. Прокопчук // Дім, сад, огород. - 2011. - №4. - С. 39-42.

2. Дем'яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку / М.Я. Дем'яненко // Економіка АПК. - 2007. - № 5. - С. 4-13.

3. Коваль С.Л. Прагматика бюджетного фінансування розвитку сільського господарства / С.Л. Коваль // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. Економіка. - 2010. - Вип. 13. - С. 23-30.