Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Шафранська Т.Ю., Ковтун А.С.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Науково-технологічна безпека України.

На сьогоднішній день в Україні актуальними залишаються питання підвищення рівня науково-технологічної безпеки держави, особливо щодо технологічної або інноваційної складової. Важливим є питання оцінювання стану або рівня науково-технологічної безпеки з використанням наявних джерел інформації.

Питанням технології та безпеки в сучасному інформаційному суспільстві присвячені праці українських науковців О. С. Горбачика, О. Г.Додонова, М. Г. Кузнєцової; актуальні проблеми науково-технологічної безпеки України в контексті глобалізації вивчали Є. П. Буравльов, В. Д. Стогній; А. Г. Жарінова та С. П. Мосов; сучасний погляд на технологічну безпеку змоделювали Є. П. Буравльов і В. В. Гетьман; порівняльний аналіз науково-технічного потенціалу України та провідних країн світу здійснили І. А. Жукович та Ю. О. Рижкова.

Мета дослідження – проаналізувати доступні джерела інформації для оцінки стану науково-технологічної безпеки України, вказати потенційні та реальні загрози, обґрунтувати основні складові науково-технологічної безпеки України.

Основними цілями державної політики у науковій і науково-технічній діяльності є: примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень; створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки; зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень; забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості.

Вплив науково-технічних досягнень на розвиток економіки та суспільство в цілому невпинно зростає. Застосування новітніх технологій, збереження та примноження науково-технологічного та виробничого потенціалу, здатного забезпечувати випуск конкурентоспроможної вітчизняної продукції, є основними чинниками, які визначають стан науково-технологічної безпеки держави. Під науково-технологічною безпекою України розуміється такий стан науково-технологічного та інтелектуального потенціалу держави, який здатен за рахунок впровадження у виробничий процес науково-дослідних, дослідно-конструкторських, науково-технічних та інших розробок забезпечити перехід національної економіки на інноваційний шлях розвитку. Надзвичайно важливим завданням державної політики є структурна перебудова економіки, яка передбачає масштабну модернізацію всієї промисловості та перетворення України в новітню, технологічно орієнтовану державу. Це дасть можливість перейти на стадію інформаційного суспільства, в якому основним ресурсом збагачення стає науковий чи інтелектуальний потенціал, а основним чинником конкурентоспроможності національної економіки – рівень її технологізації.

Існують внутрішні і зовнішні загрози науково-технологічній безпеці України. Внутрішніми загрозами є:

- неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

- недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

- відсутність у виробничій сфері власних коштів та інвестицій для оновлення технологічного обладнання: в Україні понад 70% наукового обладнання є застарілим і лише близько 1,5% відповідає світовим стандартам;

- висока частка низькотехнологічної продукції, енерго-, матеріаломістких та екологічно небезпечних галузей виробництва. У вітчизняній економіці і надалі переважає 4-й технологічний уклад;

- низька конкурентоспроможність продукції;

- домінування в експорті продукції невисокого ступеня технологічної переробки: частка металургійної та мінерально-хімічної продукції в загальному експорті перевищує 50%, тоді як частка середньо - і високотехнологічної продукції становить менше 10%;

- суттєве недофінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт: на такі види робіт в Україні з державного бюджету щорічно виділяється не більше 1% ВВП;

- зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ;

- низький рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу;

- концентрація в державі екологічно небезпечного виробництва;

- тінізація значної частини національної економіки;

- відплив коштів за кордон тощо.

До основних зовнішніх загроз можна віднести:

- спроби економічного і політичного диктату з боку провідних держав світу;

- проникнення мігрантів, особливо з азійських країн, на територію країни;

- міжнародний тероризм тощо.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування в Україні мають сформувати ефективний механізм спрямування інвестицій до сектору науково-технологічних розробок, а також забезпечити належні умови його функціонування, а саме: належний рівень ресурсного забезпечення (кадрового, фінансового, технічного, інституціонального тощо), яке є визначальним у спроможності системи до генерування інновацій; формування ефективної системи мотивацій для всіх суб’єктів інноваційного процесу (розробка, впровадження, використання інновацій), що визначає здатність системи до сприйняття (абсорбування) інновацій. Науково-технологічна безпека України повинна забезпечуватися основними засадами державної політики, спрямованої на захист національних інтересів та гарантування безпеки особи, суб'єктів господарювання, держави та суспільства в цілому від реальних і потенційних загроз у науково-технологічній сфері економіки.