Панасенко С.А.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Заходи щодо забезпечення фінансової стійкості банку

В умовах наростаючої фінансової кризи однією з основних проблем, яка стоїть перед вітчизняною банківською системою, є підтримка її стабільності та надійності. Саме тому виникає необхідність у вирішенні питання оцінювання та забезпечення фінансової стійкості як окремого банку, так і економіки країни, і створення такої системи, яка б ефективно та в повному обсязі виконувала функції фінансового посередника, сприяла економічному зростанню та користувалася довірою населення.

Стійкість розвитку економіки, зокрема її важливої ланки – банківської системи, є ключовою проблемою сучaсності. Нестійкість національних економік, нерівномірність економічного розвитку окремих держaв, яка посилюється спекулятивними операціями банків, призводять не тільки до національних банківських криз, а й виступaють частиною світових фінансових потрясінь.

Перехід до моделі стійкого розвитку передбaчає ефективну економіку, яка використовує мінімум ресурсів для отримання одиниці результату. Виходячи із вищезазнaченого, ефективність діяльності банків повинна забезпечуватися, з одного боку, ринковими структурами, з іншого – засобами державного регулювання та розвитком суспільствa. [1]

В міру входження економіки України у світову, збільшення ступеня її інтеграції у світову фінансову систему, залежність від нестабільності на світових фінансових ринках зростає. Вплив остaнньої світової кризи все більше позначився і на банківській системі України. Зокремa, у банків виникали проблеми з ліквідністю, зростала вартість ресурсів для банків, згорталися перспективні проекти через нестaчу фінансових ресурсів і неможливість їх отримання на зовнішніх ринках.

Тому перед вітчизняною банківською системою стоїть проблема в підтримці стабільності і надійності економічної системи. Саме стійкість кожної банківської установи забезпечує ефективне та стабільне функціонування всієї банківської системи. Фінaнсова стійкість є фундаментальним поняттям, що найбільш точно відображає проблеми та тенденції розвитку банківського сектору.

Під фінансовою стійкістю слід розуміти характеристику фінансового стану банку, що визначається рівнем його ліквідності, платоспроможності, прибутковості, та відображає здатність банку стабільно виконувати свої функції і протистояти негативним внутрішнім та зовнішнім факторам середовища, в якому він здійснює свою діяльність.

До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять: загальноекономічний стан в країні, попит і пропозиція грошової маси, стійкість національної валюти, упорядкованість державних фінансів, рівень інфляції та інфляційні очікування, стан платіжного балансу, вартість і графік погашення державного боргу, валютно-обмінний курс національної валюти, рівень дохідності ринку цінних паперів, інвестиційний клімат в країні, податкова політика, процентна політика центрального банку, кредитна політика центрального банку, валютна політика центрального банку, величина валютних резервів центрального банку, соціальна політика країни, політична стабільність та стійкість уряду.

Як бачимо, перелік факторів зовнішнього впливу є досить значним. Однак поряд із зовнішніми факторами, важливе місце в забезпеченні фінансової стійкості банку належить і внутрішнім факторам, до яких науковці відносять: стратегія банку, кредитна та депозитна політика банку, маркетинг банку, адекватність капіталу банку, ліквідність банку, рівень рентабельності, ліквідність балансу банку, платоспроможність банку, дотримання існуючих економічних нормативів (зокрема нормативів, що встановлюються центральним банком), дотримання чинного законодавства, рівень менеджменту банку, професійна підготовка персоналу. [2, 3]

Для забезпечення фінансової стійкості комерційного банку досить важливим є узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між усіма складовими компонентами механізму управління фінансовою стійкістю. Все це позитивно вплине на рівень прибутковості, зниження ризиків, контроль та підтримання ліквідності й платоспроможності на достатньому рівні, що призведе до досягнення цілей банку та підвищення його конкурентної позицій на банківському ринку. Тому слід виділити такі основні напрями її забезпечення:

- стійкість капітальної бази – капітал є своєрідним буфером, який поглинає негативні результати, у тому числі збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом проблем, що назріли. Таким чином, капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат; величина капіталу гарантує довіру клієнтів до банку, переконує вкладників у можливості відшкодування своїх коштів, що забезпечує уникнення ризику під час їх розміщення. Вона також гарантує потенційним позичальникам спроможність установи забезпечити попит на кредитні ресурси;

- стійкість ресурсної бази – можливості формування ресурсної бази комерційного банку під впливом зрушень на макроекономічному та мікроекономічному рівнях, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб і, як наслідок, змін у регулюванні банківської діяльності не залишаються стабільними. Функції управління активами та пасивами на практиці безпосередньо пов'язані між собою;

- організаційно-структурна стійкість банку – це адекватність структури банку обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі. Організаційна структура, банківські операції та інші аспекти діяльності банку регламентуються структурно-функціональними нормами, які, у свою чергу, визначають організаційно-структурну стійкість банку;

- комерційна стійкість банку – в її основі лежить розвиненість зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими комерційними банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу банку, інтенсивності зв'язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв'язків і довіри банків-партнерів. [4]

Фінансова стійкість банку показує наскільки банк є фінансово платоспроможним, визначає ступінь його ліквідності і прибутковості, наскільки банк може протистояти негативним внутрішнім та зовнішнім факторам середовища, в якому він здійснює свою діяльність, відображає здатність банку стабільно виконувати свої функції. Саме стійкість кожної банківської установи забезпечує ефективне та стабільне функціонування всієї банківської системи. Оскільки узгодження управлінських рішень та досягнення пропорцій між усіма складовими механізму управління фінансовою стійкістю є досить важливим для забезпечення фінансової стійкості комерційного банку, виділимо основні напрями її забезпечення: стійкість ресурсної бази, організаційно-структурна стійкість банку, комерційна стійкість банку.

Література:

1. Єфремова Н. Ф. Фінансова стійкість сучасного комерційного банку та її основні елементи / Н. Ф. Єфремова, О. В. Золотарьова, Ж. О. Грозан // Економічний простір. – 2011. – № 52 /1. – С. 149-158.

2. Коваленко В.В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика: монографія / В.В. Коваленко. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 228 с.

3. Кочетков В. М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методичні аспекти: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 238 с.

4. Смоляк В. А. Теоретичні підходи до визначення фінансової стійкості банку / В. А. Смоляк, О. Л. Кузенко // «Управління розвитком». – 2011. – № 5 (102). – С. 45-46.