ВАЛЮТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ, ПРОБЛЕМНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Вощина М.О., Шейко Ю.С., Нікіфоров Д.О.

студенти-магістри гр.БСм-11,

Університет митної справи та фінансів,

м.Дніпропетровськ

Валютні відносини як відносини з приводу купівлі-продажу валют різних держав реалізуються в рамках валютних систем. Входження молодої української держави у світову спільноту якнайбільш врівноваженої валютної національної системи, є складним процесом на шляху до глобалізації. Проте, на сьогодні це досить актуальне питання, яке протягом усіх років незалежності України перебуває на стадії зародження і становлення, так і не спроможне ще набрати повноцінної міжнародної ваги. Однак, окремі аспекти організації валютних відносин і до тепер залишаються нез’ясованими. Тому, метою цієї роботи виступає аналіз сучасного стану валютної системи України та проблемних етапів її розвитку.

Валютна система — це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Валютна система України — це система організації валютних відносин країни з іншими країнами і міжнародними фінансовими організаціями, побудована на національному законодавстві з урахуванням норм міжнародного права.

Валютні ресурси всіх економічних суб'єктів країни включають такі валютні цінності: наявні іноземні валюти, кошти на рахунках у грошових одиницях інших держав, монетарні метали, платіжні документи й інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах[2].

Поняття "валюта" практично у всіх дослідженнях використовується в трьох значеннях: 1) грошова одиниця певної країни; 2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках, іноземна валюта; 3)умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця або платіжний засіб[4]. Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

Як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є: 1)назва, купюрність та характер емісії національної валюти (в Україні національна валюта називається гривнею); 2)ступінь конвертованості національної валюти (українська національна валюта гривня є частково конвертованою); 3)режим курсу національної валюти (законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ); 4)режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті (звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів).

Наступні елементи національної валютної системи:

1.Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:

· у формі жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованого курсу її до цієї валюти.

· у формі використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей при збереженні незалежності центрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанні ним усіх традиційних функцій. Україна ввела якраз цей режим використання золотовалютних резервів.

2.Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи (1998р.) було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти.

3.Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами.

4.Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

5.Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері. Такими органами в Україні є: Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Державна фіскальна служба; Державна митна служба; Міністерство зв'язку України.

Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994 р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було впровадження ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку [3].

З вересня 1996 р., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були: - остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. — введено вільне плавання; - введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень; - певна децентралізація валютного ринку, розширення операцій на УМВБ та інших валютних біржах; - подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними обмінними операціями; - приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними обмінними операціями.

Протягом останніх років (2008-2014), процеси становлення і розвитку валютної системи в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв’язку з цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової[5].

Зрозуміло, значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної перебудови виробництва – всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого – низький рівень доходів основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян. Однак на нашу думку, однією з найгостріших проблем, яку сьогодні необхідно розв’язати Україні, – знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку.

Регуляція у сфері грошового обігу є необхідною умовою збалансованого суспільного відтворення та єдиним впровадженим засобом суб’єктивного впливу на господарювання у сучасних умовах.

На даний момент в Україні завершився процес трансформації грошової одиниці – гривні в режимі часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприяє припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.

На наш погляд, для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання: - прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ЄЕП ,а до Євросоюзу; - відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку; - спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку; - зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат; - мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів; - дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави; - залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

Отже, на сьогодні в Україні існує ряд проблемних завдань пов’язаних з функціонуванням валютної системи, які потребують швидкого та ефективного вирішення, щодо перспектив її розвитку у майбутньому. Правильне впорядкування валютної системи має вирішальне значення для нормального функціонування валютного ринку, як і всередині держави ,так і на міжнародному рівні.

Список використаних джерел

1. Cайт Національного банку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.bank.gov.ua.

2. Арбузов С. Г. Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. – К. : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. – 504 с.

3. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997.-246 с.

4. Гроші. Фінанси. Кредит.:Навчально-методичний посібник. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУЛ, 2012. – 336с.

5. Конституція України // Відомості Верховної ради України.-1996.-№30