Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н., доцент Гузенко О. П., Алхімова Т. О.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ», Україна

Проблематичні та перспективні напрямки діяльності сучасного банку в контексті лізингового бізнесу

Лізинговий бізнес як сегмент інвестиційної діяльності сучасного банку сьогодні виступає одним з факторів зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, покращення якості послуг, підвищення ефективності виробництва і, як наслідок, зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках. Крім того, зростання значення ринку лізингових послуг в Україні обумовлене тим, що лізинг є альтернативою банківському кредитуванню та дієвим інструментом процесу ефективного оновлення основних засобів і технологій підприємств усіх напрямів економічної діяльності. Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення, при цьому активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки України, а тому дослідження у даному напрямі є важливим і актуальним.

У країнах з розвиненою ринковою економікою лізинг становить майже третину інвестицій в основні засоби, а в решті країн із високими показниками росту – від 10 до 15% (в Україні – лише 1,5 %). У таких країнах Східної Європи, як Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща, а також Росія, співвідношення річного обсягу ринку лізингу та ВВП коливається від 2 до 5% (в Україні – всього 0,3 %) [2].

Практика доводить, серед основних факторів, які позитивно вплинули розвиток ринку лізингових операцій слід назвати: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних інвесторів; розвиток фінансового ринку України в цілому; покращення доступу до кредитних ресурсів. Проте, доведено як і будь – який бізнес, операції лізингу залежні від темпів та тенденцій розвитку економіки країни, особливо – від окремих її галузей.

Відзначається за останній період спад в сфері транспортного лізингу, який зумовлений:

по-перше зниженням попиту на купівлю автомобілів (у зв’язку з введенням мита на імпорт автомобілів та введення в дію утилізаційного збору);

по-друге зниженням попиту на залізничні вагони (в зв’язку зі зниженням вартості оренди) [4].

Дослідженнями доведено, що банківська участь в лізингових операціях сприяє розширенню їх видової характеристики та надає можливість мати більш дієве підкріплення щодо виконання їх на відповідному рівні. Зарубіжний досвід засвідчує низку проблем, які підлягають вирішенню як з позиції банківського сектору, так і з позиції національних лізингових компаній. Це пов’язано з тим, що зарубіжні країни постійно активізують лізинговий ринок шляхом розширення можливості залучення кредитних ресурсів, оскільки за рахунок власних коштів лізингодавці здатні покрити лише 10-15% власних витрат.

Незважаючи на те, що Україна має досить високий потенціал для розвитку ринку лізингу, існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток. А саме:

по-перше наслідки світової економічної кризи, які негативно вплинули на стабілізацію банківського сектору країни з позиції рольового аспекту сприйняття його як посередника чи лізингодавця;

по-друге недостатньо дієва та малоефективна система державного регулювання та розбіжності між вітчизняним законодавством і нормами міжнародного лізингового права;

по-третє відсутність податкових пільг та ефективного механізму прискореної амортизації обладнання, отриманого в лізинг;

по-четверте нерозвинена інфраструктура ринку лізингу та короткі терміни лізингових угод через спроби мінімізації лізингових ризиків, крім того обмежений доступ до фінансування, а також відсутність вторинного ринку для довгострокових активів тощо [3].

С. І. Брус зазначає, що подальший розвиток лізингу в Україні передбачає реалізацію таких першочергових заходів: посилення зацікавленості банків через систему пільг у довгостроковому кредитування лізингових угод; розвиток системи гарантій і страхування предметів лізингу; підготовка рекомендацій щодо структури лізингових компаній; розробка критеріїв оцінки фінансової стабільності лізингодавців; удосконалення законодавчої бази, узгодження її з міжнародними нормами; розробка комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу; сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг (інформаційне забезпечення, підготовка кадрів та ін.) [1] .

Враховуючи вищевикладене, можна зробити ряд висновків: комерційним банкам України необхідно активізувати процеси залучення різних лізингових угод здатних збільшити пакет банківських послуг; лізингові операції доцільно проводити за участю комерційного банку, що сприяє підкріпленню правового аспекту угод та забезпеченню своєчасного виконання висунутих вимог до обох сторін; макроекономічний рівень має надати більш дієвий правовий регулятор для здійснення лізингових операцій з позиції послуги комерційного банку; банківським менеджерам доцільно залучати новітні методи та прийоми проведення лізингових операцій на більш доступній основі.

Література:

1. Брус С. І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні / С. І. Брус // Фінанси України : Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал . – 2010 . – №11 . – С.75-85

2. Горбатенко О.А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових  відносин в Україні / О.А. Горбатенко // Фінанси України. – 2012. - №13. – С.123-126

3. Лісовський Н.Г. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні/ Н.Г. Лісовський //Товари і ринки. – 2012. - №1. – С. 29 – 36

4. Рюрік: національне рейтингове агентство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rurik.com.ua