Чупанова Д. О.

Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, Україна

Засоби масової інформації: визначення та класифікація

 

Інформація – це інтелектуальне  надбання  держави та її нації. Вона являє собою складову напрямів і темпи реформування економіки, адміністративної системи, демократичні перетворення, ресурси суспільства, які не повинні витрачатися неефективно та безцільно. На сьогоднішній день життя в демократичних державах не можна уявити без активного і впорядкованого руху і обміну інформацією. За допомогою вільного доступу до інформації усі верстви населення задовольняють свої інформаційні потреби. Основним засобом інформації сьогодення є - засоби масової інформації (ЗМІ).

Одним із найбільш давніх засобів поширення масової інформації є друковані ЗМІ (преса). В другій половині XX століття почалась ера телеба­чення, а кінець другого тисячоліття нашої ери ознаменувався станов­ленням та розвитком електронних ЗМІ, що розповсюджуються через глобальну комп’ютерну мережу Інтернет. Та, незважаючи на це, дру­ковані ЗМІ почали активно пристосовуватися до умов та просторових особливостей віртуального медіа простору.

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації [3]. 

Засоби ЗМІ представлені редакціями періодичної преси, телебачення та радіомовлення, а також інформаційними агенціями та іншими установами, що здійснюють виробництво масової інформації.

 В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. ЗМІ є юридичною особою, користується правами і несе обов'язки, які випливають з його діяльності зі збору, переробки та поширення інформації. В Україні право на заснування ЗМІ належить державним і громадським організаціям, творчим спілкам, релігійним, кооперативним та іншим об'єднанням громадян, а також трудовим колективам і окремим громадянам України.

Сучасні ЗМІ класифікуються за такими критеріями: сфера розповсюдження, вид видання, статус ви­дання, програмні цілі або тематична спрямованість, категорія читачів, цільове призначення.

За сферою розповсюдження розрізняють друковані ЗМІ: зарубіжні (більше однієї країни), загальнодержавні, регіональні (дві і більше областей), місцеві.

За видом видання можна назвати такі друковані ЗМІ, як: газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, дайджест тощо.

З огляду на можливість публікації нормативно-правових актів органів державної влади України та місцевого самоврядування виділяють офіційні ЗМІ («Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газети «Урядовий кур’єр» та «Голос України» тощо) та неофіційні ЗМІ.

За статусом видання можуть бути вітчизняні (засновник або всі співзасновники є фізичними або юридичними особами-резидентами), спільні (хоча б один із співзасновників є іноземною фізичною або юридичною особою).

Відповідно до категорії читачів визначають ті верстви населення, на які розраховане видання: усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, науковці, педагоги тощо.

Програмні цілі (або тематична спрямованість видання) характе­ризують завдання, які ставить перед собою засновник друкованого ЗМІ. Тому важливою характеристикою є вид видання за цільовим призна­ченням: загальнополітичне, з питань економіки і бізнесу, виробничо-практичне, наукове, науково-виробниче, науково-популярне, навчальне, довідкове, літературно-художнє, з питань мистецтва, спортивне, юридичне, для дозвілля, медичне, релігійне, уфологічне, екологічне, туристичне, інформаційне, для дітей тощо.

За періодичністю виходу ЗМІ - (ранкові й вечірні, щоденні, тижневики, щомісячні, видання, що виходять за спеціальними нагодами).

О. Д. Кузнецова  поділяє друковані видання на масові та соціальні. Масові, у свою  чергу, поділяються на суспільно-політичні, науково-популярні, культурологічні, а соціальні – на наукові, фахово-галузеві, соціально-групові  [2, с. 156].

       Не менш важливу роль у сфері масової інформації відіграє діяльність аудіовізуальних ЗМІ, до яких належать телебачення і раді­омовлення. Особливості правового регулювання їх діяльності зумовлюють використанням ними технічних засобів розповсюдження інформації, а для ефірних ЗМІ – ще й використан­ням такого вичерпного ресурсу, як радіочастотний, що потребує додаткового впорядкування їх діяльності.

Телебачення класифікують за такими критеріями: 1) за способом трансляції (ефірне, супутникове, кабельне, проводове, багатоканаль­не); 2) за охопленням аудиторії (загальнонаціональне, міждержавне, регіональне, місцеве); 3) за спеціалізацією програм (загальне та спеціалі­зоване); 4) за фінансуванням (бюджетне та таке, що самофінансується); 5) за комунікативною моделлю віщання (монологічне, діалогічне, інтер­акційне) тощо [1, с. 454].

Таким чином, на сьогоднішній день (ЗМІ)  є невід’ємною частиною сучасної масової комунікації. ЗМІ виступають в якості консультанта, довідкового бюро, джерела інформації, яке необхідне для вирішення життєво важливих питань населення. Засоби масової інформації (ЗМІ) мають визначену сис­тему та чітку структуру. В дану систему входять: друковані, аудіовізуальні та електронні ЗМІ. Однак вказана структура включає в себе підвиди, які класифікуються в за­лежності від направленості функціонування окремо взятих видів ЗМІ.

 

 

Література:

1.     Василик М. А. Основы теории коммуникации / М. А. Василик, М. С. Вершинин, В. А. Павлов. – М. : Гардарики, 2003. – 615 с.

2.     Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації / О. Д. Кузнецова. – Львів : ПАЮ, 2005. – 200 с.

3.     Мороз Н. О. Роль засобів масової інформації у формуванні громадянського суспільства України [Електронний ресурс] / Н. О. Мороз. –  Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Gumj/2012_2-3/Moroz.pdf.  ̶  Назва з екрана.

4.     Московцева В. В. Типологія друкованих засобів масової інформації /      В. В. Московцева. – Запоріжжя : ЗДУ, 2002. – 44 с.