Филологические науки /1 Методика  преподавания языка и литературы

Мишак О.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Окремі аспекти навчання аудіювання під час вивчення української мови як іноземної

Навчання української мови як іноземної починається на підготовчих відділеннях ВНЗ. Перед викладачами, що працюють на таких відділеннях, ставляться два основних завдання: забезпечення адаптації студентів до умов іншомовного середовища та підготовка іноземних слухачів до навчання в обраному ВНЗ у загальному потоці з українськими студентами.

Виходячи з того, що в якості мотиву при вивченні іноземцями української мови виступає не стільки спілкування з українцями на побутовому рівні, скільки можливість отримання спеціальності, можна з упевненістю стверджувати, що найважливішою метою для слухачів підготовчого відділення є оволодіння мовою спеціальності, що дозволяє вирішувати різні завдання в навчально-професійній сфері.

Аудіювання є одним з чотирьох видів мовленнєвої діяльності, над формуванням яких працює викладач іноземної мови. Аудіювання є ключовим моментом комунікації: не почувши чи не зрозумівши співрозмовника, вам нічого буде йому відповісти. Тобто розуміємо, що без уміння сприймати на слух комунікативна діяльність неможлива. Можна стверджувати, що аудіювання – це саме те вміння, яке викликає найбільші труднощі під час спілкування з носіями мови, а значить потребує пильної уваги та розуміння його особливостей з боку викладача української мови як іноземної.

Аналіз стану навчання аудіювання на початковому етапі оволодіння мовою спеціальності показав, що слухачі підготовчих відділень недостатньо добре володіють уміннями і навичками сприйняття інформації на слух. Іноземні студенти зустрічаються з великими труднощами, які в першу чергу зумовлені психологічними характеристиками зазначеного виду мовленнєвої діяльності.

Спостереження й бесіди з викладачами української мови та викладачами - предметниками (фізиками, хіміками, біологами і т.д.) показали, що цілеспрямованому навчанню аудіювання мовних повідомлень на спеціальну тему все ще не приділяється достатньої уваги.

У розділі «Вводно-предметний курс» існуючих навчальних посібників з «Мови спеціальності» пріоритет віддається формуванню граматичних навичок, необхідних для роботи з текстами за фахом. Вправ із навчання аудіювання мало. Число завдань, пов'язаних зі сприйняттям на слух оформлених мовних повідомлень на професійну тему, мінімально. Системність при формуванні та розвитку аудитивних умінь і навичок відсутня.

Не володіючи навичками аудіювання мовних повідомлень спеціального (пов'язаного з обраною професією) змісту, іноземні слухачі не можуть швидко включитися в навчальний процес на основних курсах, внаслідок чого виникають психологічний дискомфорт, розчарування, невпевненість у власних силах, небажання продовжувати навчання. У підсумку випускники ВНЗ мають слабкі знання з загальноосвітніх і спеціальних дисциплін і, як наслідок, недостатній рівень професійної підготовки.

Виникає проблема: якою має бути методика навчання іноземців аудіювання текстів за фахом на самому початку освоєння ними української мови, яким чином можна сформувати основу для подальшого розвитку умінь і навичок в області сприйняття звучать повідомлень і, в кінцевому підсумку, підвести слухачів підготовчого відділення до аудіювання навчальних лекцій з загальноосвітніх і спеціальних дисциплін.

Вивчення проблеми розвитку навичок аудіювання під час вивчення української мови як іноземної привело до наступних висновків:

1. При навчанні іноземних слухачів професійному спілкуванню (зокрема, аудіювання на матеріалі мови спеціальності) необхідно враховувати специфіку дисциплін, які вони опановують, лексичні та граматичні особливості мови науки.

2. В основу програми з навчання іноземців аудіювання текстів за фахом на самому початку освоєння ними української мови має бути покладена система розвитку предметної компетенції студентів і формування та розвиток аудитивних умінь і навичок.

3. При навчанні іноземних громадян аудіювання текстів з професійної тематики необхідно починати з формування та розвитку мовного слуху студентів, потім виконувати завдання з удосконалення психологічних механізмів аудіювання (осмислення, пам'яті та імовірнісного прогнозування), далі – проводити роботу по збільшенню об'єму інформації аудиотекста. Зазначені етапи роботи не повинні бути відокремленими і мають будуватися на основі систематичності й взаємопов'язаності.

4. Найважливішим фактором при формуванні та розвитку аудитивних умінь і навичок є створення умов, наближених до реальної комунікації. Отже, на кожному із зазначених вище етапів повинна проводитися робота з навчання сприйняттю мови, вимовної в різному темпі, що надходить з різних джерел, а також прийому інформації при її одноразовому пред'явленні.

5. Ефективна система вправ при навчанні аудіювання повинна включати завдання з формування словника відомих лексичних одиниць і граматичних конструкцій, характерних для дисципліни спеціальності.

6. Навчальні матеріали (мовленнєві повідомлення, побудовані на базі мови спеціальності) повинні бути відібрані й організовані з урахуванням послідовного наростання труднощів в ускладнених умовах аудіювання.

Під час аудіювання виникають і мовні труднощі. Наприклад, лексичні труднощі виникають тому, що збільшується словниковий матеріал, зокрема з'являється велика кількість наукової та технічної лексики, у тексті можуть бути фразеологічні звороти, а деякі слова вживаються у переносному значенні. Щодо граматики, то ці труднощі можуть бути пов'язані з граматичними моделями або з синтаксичними конструкціями.

На думку американських дослідників Г. Брауна і Г. Юле, труднощі у сприйнятті іноземного мовлення зумовлені чотирьма факторами:

1. Фактор того, хто говорить:

- скільки їх – багато чи один;

- як швидко вони говорять;

- з яким акцентом вони говорять.

2. Фактор того, хто слухає:

- учасник він, чи „німий свідок" розмови;

- наскільки йому цікава тема розмови;

- наскільки глибоко він може зрозуміти зміст почутого.

3. Фактор тексту:

- наскільки він складний лексично, граматично, інформаційно;

- на які екстралінгвістичні реалії він спирається.

4. Фактор візуальної підтримки:

- наявність / відсутність візуальної підтримки;

- які малюнки, карти, діаграми, медіа-матеріали використовують для візуальної підтримки [1, с.142].

Як зазначає Дж. Браун, аудіювання на лекціях за спеціальністю передбачає конспектування тексту (письмо), потім читання записів – як підготовка до практичних занять чи семінарів, і нарешті – говоріння, тобто відповідь на семінарському занятті, заліку чи іспиті. Тобто багатоцільовий характер аудіювання на лекціях за спеціальністю дає змогу охарактеризувати цей тип аудіювання як такий, який сприяє інтеграції всіх видів мовленнєвої діяльності в процесі навчання [2, с.221].

Отже, фактори, що сприятимуть розумінню та засвоєнню іноземної мови на слух (мова йде про лекцію) набудуть такого вигляду:

1. Фактор того, хто говорить:

- один (лектор);

- (в ідеалі) мовлення сповільнене, виразне;

- (в ідеалі) лектор не має акценту.

- 2. Фактор слухача:

- „німий свідок", який записує основні положення лекції;

- (в ідеалі) йому цікава тема розмови;

- (в ідеалі) глибоко розуміє зміст почутого, вникає в лекцію.

2. Фактор тексту:

- усний взірець наукового чи науково-популярного стилю;

- передбачає наявність у студента когнітивного образу (спеціальні наукові знання, які він здобув раніше).

3. Фактор візуальної підтримки:

- залежно від спеціальності може бути присутнім (діаграми, таблиці, малюнки) чи відсутнім.

Для викладача української мови як іноземної при аудіюванні важливо, враховуючи вищезазначені фактори, організувати заняття так, щоб воно максимально імітувало лекцію за спеціальністю.

Важливим моментом є те, що викладач повинен навчати студентів вмінню слухати. Тому Дж. Браун вважає, що „правила слухання" мають бути зведеними до таких пунктів:

1. Студент повинен вміти розпізнавати ключові слова.

2. Звертати увагу на невербальні засоби вираження думки (міміка, жести, інтонація).

3. Зіставляти те, що він почув, з когнітивними образами, тобто образами, які вже існують у свідомості завдяки життєвому чи мовному досвіду).

4. Намагатися здогадатися про значення слів, які він добре не почув або які є новими чи незрозумілими.

5. Формулювати те, що він почув (письмово чи усно) простими та зрозумілими реченнями.

6.Слухати з метою вловити головну думку [1, с. 245].

Для досконалого результату не лише студент, а й викладач має бути готовий до проведення аудіювання за цими пунктами. Вважаємо за доцільне розглянути кожен з цих пунктів детальніше. По-перше, варто зазначити, що викладач, готуючись до аудіювання, мусить ретельно переглянути текст, відібрати ключові слова, тобто укласти лексичний мінімум, написати його на дошці чи продемонструвати на екрані, позначивши наголос та вказавши значення, яке це слово матиме в поданому тексті. Також варто прочитати текст декілька разів вголос, при цьому добре відпрацьовуючи інтонацію, темп, логічний наголос, особливо вміння виділяти ключові слова.

По-друге, викладач повинен вміти добре керувати своєю мімікою та жестами, адже вони теж певною мірою допоможуть студентові зрозуміти зміст тексту, тому проведення „живого" аудіювання, на відміну від прослуховування дисків, матиме кращий результат [3, 150].

По-треттє, треба зважати на специфіку аудиторії. У нашому випадку мова йде про аудіювання у технічному ВНЗ. Тому для викладача доцільно взяти лекційні матеріали, у яких буде, безумовно, термінологічна лексика, але ці тексти повинні мати не суто науковий, а краще науково-популярний характер. Для цього можна спростити тексти, уникаючи наукових синтаксичних зворотів чи замінюючи їх на більш прості. Варто зазначити, що такі тексти, насамперед, мають бути цікавими, пізнавальними для самого студента, щоб при слуханні він не лише вивчав терміни, нові слова та словосполучення, а й опанував потрібну та цікаву для себе інформацію. Це підвищить внутрішню мотивацію студента.

Ще одним методом, який допоможе створити певний когнітивний образ, є передтекстові та післятекстові лексико-граматичні завдання, пояснювальний словниковий диктант, які націлять слухача на ці образи.

Щоб досягти успіху відповідно до четвертого пункту, викладач може запропонувати студентові записувати на картці ті слова, які він добре не почув чи не зрозумів. Згодом викладач може пояснити ці слова окремо чи просто прочитати маленькі частини з тексту, де трапляються ці слова ще раз, розраховуючи на те, що студент все-таки зрозумів із контексту їхнє значення.

Останнє прослуховування тексту передбачає запис почутого або виконання вправ і відповідатиме п'ятому пункту.

Щодо шостого пункту, то вважаємо, що неодноразове прослуховування тексту повністю або частинами, а також конспектування сприятиме тому, що студент все-таки вловить головну думку. Як показує досвід, при всіх цих правильних підходах до вищезгаданих пунктів аудіювання, при належному опрацюванні кожного з цих елементів результат був би досконалим.

Отже, навчання аудіювання на матеріалі мови зі спеціальності передбачає імітацію лекції за спеціальністю з конкретним мовним матеріалом та засвоєння цього матеріалу для активного використання.

Література:

1. Brown G. and G. Yule. Teaching and Spoken Language. – Cambridge, 1983. –286с.

2. Brown, H. Duglas. Teaching by Principles: An Interaktive Approach to Language Pedagogy. – New Jersey, 1994. — 156 с.

3. Nunan D. Second Language Teaching and Learning. – Boston, 1999. — 151с.