Філологічні науки / 3. Теоретичні й методологічні проблеми дослідження мови

А. Я. Остапчук

Національний університет «Львівська політехніка»

Оказіональні оніми у творах Стівена Кінга

Ідіостиль Стівена Кінга досліджували в різних аспектах багато науковців: співвітчизники письменника — R. Furth, J. Brooks, H. Bloom, T. Magistrale, S. A. Russell, J. P. Davis, G. Hoppenstand, R. B. Browne, G. Smith, T. Hansen, D. W. Texter, D. A. Oakes, L. Badley, E. J. Ingebretsen, E. A. Leonard, W. K. Ferell, J. B. Twitchell, M. D. Sharp), науковці з країн СНД — Т. А. Кравцова, Л. В. Мацапура, В. Е. Семенова, А. А. Сапронова, Л. Осмола, Т. А. Ломтєва. С. Кінг називає своїм маґнум опусом серію з восьми романів «Темна вежа», написану в 1970–2012 рр. Яскравою ознакою цього циклу є оніми, що стали однією з визначальних рис ідіостилю письменника, вони містять важливу лінгвістичну й екстралінгвістичну інформацію. Цілісного аналізу онімного простору циклу «Темна вежа» на цей момент немає, що й зумовлює наше звернення до такої теми.

Матеріалом дослідження послугували перші два романи циклу «Темна вежа» — «Шукач» (2003 р.) і «Крізь час» (2003 р.). Предмет дослідження — оказіональні оніми. Метою є порівняльний кількісний аналіз оказіональних онімів у цих романах.

З роману «Шукач» шляхом суцільного вибирання отримано 183 різних оніми в 1242 слововживаннях, серед яких 28 одиниць становили оказіоналізми (15,3 %). У ході дослідження другого роману — «Крізь час» — було проаналізовано 378 різних онімів у 3026 слововживаннях. Серед цих 378 онімів 32 одиниці — оказіональні, що становить 8,47 %, тобто кількісна характеристика онімного новаторства С. Кінга у другій книжці є майже вдвічі нижчою, ніж у першій.

В обох романах серії найбільшу групу онімів становлять антропоніми. У романі «Шукач» їх 80 одиниць (43,7 %), серед яких власне авторських антропонімів — 11: Pappa Doc, Coffin Hunter, Crimson King, ’Bama, Star-slut, Whore of the Winds, Tet of the Gun, Ageless Stranger, Legion, Arthur Eld, Drawers. У книзі «Крізь час» антропонімів 182 одиниці (48,2 %), серед яких 17 оказіональних: Star-Slut, Whore of the Winds, Mr. Now-They’re-Hazel-Now-They’re-Blue, Magda, Priests of Customs, Old Double-Ugly, Old Double-Stupid, Blue Woman, The Spies of Supremacy, Sister Blue, Aunt Blue, Really Bad Man, Old Man Splitfoot, Honk Mahfahs, Really Sick Man, Blue-Suit, Fat Johnny Holden. Таким чином, кількісна характеристика оказіональних антропонімів у другому романі є вищою, ніж у першому.

Ще одна велика група онімів в обох романах С. Кінга ― топоніми. У першому романі «Шукач» їх 30 одиниць (16,4 %), а у другому ― 72 одиниці (19 %). Саме під час порівняння топонімів можна помітити значну різницю між цими двома романами: у книзі «Шукач» — 13 оказіональних топонімів, а в романі «Крізь час» ― лише 4. Згідно з класифікацією А. Суперанської [1], проаналізовані топоніми поділяємо на ойконіми, хороніми, гідроніми, ороніми, дрімоніми, годоніми, назви мостів, пустелі та ущелин. Серед оказіоналізмів у романі «Шукач» виділяємо такі: Algul Siento, Blue Heaven, In-World, Mid-World, Mejis, End-World, The Drop, South Islands, Gallows Hill ― хороніми, Tull, Lud ― ойконіми, Forest o’ Barony ― дрімонім, The Mohaine Desert ― назва пустелі; а в романі «Крізь час» це ойконіми ― Achin’ Asshole, Tull, та хороніми ― The Pushing Place, The Drawers.

У романі «Крізь час» порівняно велику частину ономастикону становлять комплексні об’єкти (35 одиниць, 9,3 %), назви творів мистецтва (28 одиниць, 7,4 %) та фірмові назви (25 одиниць, 6,6 %), хоча оказіоналізмів серед них доволі мало: Godzilla-dogs, The Wonderful Rambo Machine, White Tower ― комплексні об’єкти, Shooter’s Bible, Mortcypedia ― твори мистецтва (зокрема назви книг), Holmes Dental Industries ― фірмова назва. У першому романі «Шукач» ці групи онімів не мали таких високих показників, зокрема комплексних об’єктів всього 10 одиниць (5,5 %), серед яких дві одиниці ― Horn o’ Deschain, The Hall of Grandfathers ― є оказіональними; серед назв творів літератури та мистецтва (7 одиниць, 3,8 %) оказіоналізмів немає, а серед фірмових назв (11 одиниць, 6 %) лише одна є оказіональною ― North Central Positronics.

Міфоніми у романі «Шукач» також становлять 9,3 % (17 одиниць), проте оказіональних серед них немає. А в романі «Крізь час», хоча міфонімів є менше (13 одиниць, 3,4 %), проте з’являється оказіоналізм ― The Grand Featherex.

Роман «Шукач» охоплює досить значний проміжок часу, чим, очевидно, пояснюється уживання таких онімів: назви свят (6 одиниць, 3,3 %), ігор (4 одиниці, 2,2 %), хрононіми (4 одиниці, 2,2 %), космоніми (5 одиниць, 2,8 %), які притаманні саме вигаданому світові цього циклу романів: New Earth, Fresh Commala, The Sowing Night Cotillion; Watch Me, Points; Peddler’s Moon, Full Earth; Old Mother, Old Star. У романі «Крізь час» ситуація кардинально інша: назв свят і ритуалів лише 5 одиниць (1,3 %), космонімів — 2 одиниці (0,5 %), назв ігор — 2 одиниці (0,5 %), хрононімів — 1 одиниця (0,3 %). І лише два оніми є оказіональними ― це назви ритуалів і свят: Clearing the Customs, Presentation Ceremonies.

Спільною рисою ономастикону обох романів є те, що такі групи онімів, як зооніми (у романі «Шукач» їх всього 3 одиниці, 1,6 %, а в книзі «Крізь час» ― 6 одиниць, 1,6 %) та періодичні видання (1 одиниця, 0,5 % та 6 одиниць, 1,6 % відповідно) становлять незначну частину онімного простору. Однак у другому романі серії варто виокремити такий оказіоналізм, як “Magda-Seen” ― назва журналу, що виникла внаслідок непорозуміння (спотв. англ. magazine).

В обох романах серії «Темна вежа» суперечливим є питання щодо онімів ― High Speech, Great Letters. Вони стоять окремо від інших онімів, оскільки є швидше засобом спілкування, позначаючи назву мови та її алфавіту. Однак саме через свою небуденність (Високою Мовою розмовляють стрільці, люди слова й честі) ці два поняття й стали онімами: 1) He spoke, and the gunslinger, dumbfounded, heard himself addressed in the High Speech of Gilead. 2) Perhaps the campfires were a message, spelled out one Great Letter at a time.

Особливістю роману «Крізь час» є досить чітка межа між ономастиконом світу Роланда, Серединним світом, й ономастиконом світу його нових друзів і ворогів — Нью-Йорк, США. Саме таким поворотом сюжету ― двері в сучасний світ ― пояснюється низький кількісний показник онімного новаторства С. Кінга у другому романі серії порівняно із першим, де ономастикон вигаданого світу був доволі «стерильним». Чи зберігатиметься ця тенденція змішування двох ономастиконів і надалі, зможуть показати подальші дослідження усієї серії романів С. Кінга.

Література:

1. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного /А. В. Суперанская. — М.: Изд. «Наука», 1973. — 368 с.