Демидюк Ю.О.

м.Львів, Національний університет «Львівська Політехніка»

Структура та семантика образних порівнянь української мови початку ХХ ст.

Проблема вивчення порівнянь зумовлена незмінним інтересом лінгвістів до порівняння. На сьогодні потребує більш ретельного вивчення питання про власне структуру та семантику образних порівнянь української мови початку ХХ ст. Незважаючи на велику кiлькiсть досліджень, присвячених аналізу порівнянь, проблема повного дослідження образних порівнянь залишається невирішеною, оскільки на кожному етапі наукового пізнання з’являються нові аспекти її розгляду, особливо враховуючи, що в українському мовознавстві досі немає праці, яка б системно висвітлювала розвиток засобів вираження порівняння в українській мові.

Для того, щоб проаналізувати структуру та семантику порівняння, необхідно розглянути його визначення. Порівняння визначають як «стилістичну фігуру, представлену різними синтаксичними конструкціями, що відображають когнітивну операцію поєднання двох предметів, явищ, ситуацій, ознак на підставі їхнього уподібнення, установлення аналогій між ними» [5, с. 573]. Порівняння цікаві як у психологічному аспекті (П. Виноградов), у когнітивному — як операція свідомості (Е. Сепір уважав його найдавнішим видом інтелектуальної діяльності), у семантичному, адже порівняння відбиває світобачення народу, так і в граматичному аспекті (Дж. Хайман пов’язував граматичну кодифікацію порівняння з культурою).

Об‘єктом дослідження ми обрали тексти української мови початку ХХ ст. Джерельною базою послугував літературно-науковий часопис «Дзвін» (50 випусків за 1905 рік), який раніше не був предметом уваги лінгвістів. Предмет дослідження становить структура та семантика образних порівнянь української мови початку ХХ ст.

У порівнянні часто виділяють трикомпонентну структуру суб’єкт порівняння, об’єкт порівняння і ознаку, за якою один предмет (суб’єкт) порівнюється з іншим (об’єктом) [4], але часом називають ще й граматичний компонент – сполучник, предикатив тощо. Наприклад: «Покурував тютюнець (суб’єкт), жовтий (ознака) як шафран (об’єкт) », «А стіни (суб’єкт) в неї як сніжок (об’єкт) зимою, біленькі (ознака)». Проте, в українській мові є, так звана, редукована або двокомпонентна структура порівняння. У зредукованій структурі присутні тільки суб'єкт і об'єкт порівняння, а третій компонент (ознака, модуль порівняння) опущений. Приклад: «Ніч була погідна; місяць (суб’єкт) як миска (об’єкт)».

Проаналізувавши 50 випусків літературно-наукового часопису «Дзвін» за допомогою корпус – менеджера Antconc було вибрано 515 порівнянь. У порівняннях ужито наступні сполучники: мов, мовби, наче, як, начеб, начеби, ніби, немов, немовби, неначе, неначеб, ніж.

Дослідивши структуру кожного порівняння, було виявлено, що 324 порівняння із 515 є редукованими, що становить 62,91% усіх порівнянь. Найчастотнішим сполучником у порівняннях є як (63,88%), найменшу частотність уживання мають такі сполучники як неначеб (0,39%) та немовби (0,19%).

У нашому дослідженні постає ще одне важливе питання про семантику об’єкта і суб’єкта порівняння. Семантика компонентів порівняльної конструкції (суб’єкта й об’єкта) сприймається не відокремлено, а в їхній взаємодії. Слід зауважити, що дана проблема вже привертала увагу лінгвістів. Зокрема, Х.Д. Леемтес [2], аналізуючи предмет (суб’єкт) порівняння, розрізняє чотири класи предмета (суб’єкта) порівняння: природа, людина, речі, тваринний світ.

Проаналізувавши усі порівняльні конструкції було виявлено, що найбільш частотними виступають ті семантичні типи порівнянь, де суб’єкт компаративної конструкції належить до класу людина та речі. Більш того, досліджуючи семантичну структуру об’єкта порівняння, було виокремлено майже такі ж класи, що і для суб’єкта порівняння. Характерним є те, що найпоширенішими виступають компаративні конструкції з об’єктом, що належить до класу тваринний світ. Зауважмо, що об’єкт та суб’єкт порівняння можуть належати до різних класів. Наприклад, суб’єкт «голова» у реченні «О вже і голова, але велика, страшна, довга, наче у крокодиля, плоската; з розтвореної пащі палахкотить лють-огонь: язик широкий, рівномірно посїчений, наче шевський "рашпіль", на кінци язика видко леп; очи великі, проймаючі, подовгасті і чорні, як вуголь, з білим як сніг білком-обвідкою, вуха коротенькі, малі, паща плоската і широка, а голова вкрита рухомою лускою.» суб’єкти «голова» та «язик» належать до класу людина, проте об’єкти налужать до різних класів: об’єкт «крокодиля» належить до класу тваринний світ, а «шевський «рашпіль»» належить до класу речі. У реченні «Читальняний рух в послїдних двох десятках літ, розріс ся у нас на добре; навіть по «глухих кутах» виростають читальні; наче гриби по дощеви.» суб’єкт «читальні» належить до класу речі, а об’єкт « гриби» належить до класу природа.

Отже, у цій статті ми дослідили структуру та семантику образного порівняння на матеріалі літературно-наукового часопису «Дзвін». Більшість порівнянь становлять зредуковані порівняльні конструкції. Найчастотнішим сполучником у порівняння є як, із частотністю уживання 63,88%. За семантичною структурою більшість суб’єктів належать до класів людина та речі, а об’єкти порівнянь до класу тваринний світ. Також ми дослідили, що об’єкт та суб’єкт порівняння можуть належати до різних класів. Дане дослідження виступає складовою різноаспектної характеристики порівняльних конструкцій в українській мові і може бути основою для подальшого розгляду питання про семантику компонентів порівняльних конструкцій, а також поштовхом для дослідження соціолінгвістичної проблеми порівняння.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дзвін: літ.- наук.часопис/ ред. О.Шпитка – Л., 1905 - №1-51

2. Леэмтес 1971: Леэмтес, Х.Д. Структура сравнений в прозе Марлинского [Текст] / Х. Д. Леэмтес // Труды по русской и 176 славянской филологии : Уч. зап. Тартуск. ун-та. – Тарту, 1971. – Вып. 275. – С. 97-171.

3. Мацько Л.І. Стилістика української мови : підруч. / Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. – К. : Вища школа, 2003. – 462 с.

4. Потебня А.А. Теоретическая поэтика / Александр Афанасьевич Потебня. – М. : Высшая школа, 1990. – 344 с.

5. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. — Полтава: Довкілля-К, 2010. — 844 с.